Єдиний унікальний номер 719/56/16-ц

Номер провадження 2/719/40/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м.Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Хряпченко Л.А.,

представник позивача Ткач С.М.,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ Чернівецької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2016 року представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» Сафір Ф.О. звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначає, що 27 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (надалі - Банк) та ОСОБА_3 (надалі - Відповідач 1) укладено кредитний договір № CVD0GK00000027 (надалі - кредитний договір). Відповідно до умов договору Банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 20000, 00 Євро на термін до 25 грудня 2026 року, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Відповідно до кредитного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися щомісяця, а саме в період сплати Відповідач 1 надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а Відповідач 1 належним чином не виконав умов договору, в зв'язку з чим станом на 29.01.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 41315,59 Євро, яка складається із заборгованості за кредитом 22406,97 Євро; заборгованості по процентам за користування кредитом 7948,07 Євро; заборгованості по комісії за користуванням кредитом 1565,55 Євро та пені за несвоєчасність виконання зобо'язань за договором 9395,00 Євро. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено договір поруки № CVD0GК00000027 від 27.12.2006р. з ОСОБА_4 (надалі - Відповідач 2). Відповідно до умов згаданих вище договорів 10 листопада 2014р. Відповідачам направлено письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, яку останні мали виконати протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання. Однак, вищезгадані вимоги залишились без задоволення. З огляду на зазначене, просить стягнути солідарно з Відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором, яка станом на 29.01.2016 року, становить 41315,59 Євро, що по курсу НБУ станом на 29.01.2016р. еквівалентно 1132873,48 грн. та стягнути з Відповідачів судові витрати.

Представник позивача Ткач С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позові. Додатково пояснила, що Банк виконав умови кредитного договору та надав Відповідачу 1 кредит у сумі 20000,00 Євро, що, зокрема, підтверджується меморіальним ордером та випискою по рахунку. На час видачі кредиту та по теперішній час у Банку наявна ліцензія на здійснення валютних операцій, а тому Банк мав право надавати кредит у валюті. При цьому, призначення коштів, що надаються в кредит, не впливає на права чи обов'язки Банку щодо його видачі у національній чи іноземній валюті. Також, вважає, що Банком правильно відкрито рахунки для обслуговування кредитного договору та не було необхідності відкривати рахунок «НОМЕР_2», оскільки призначення такого - для обліку поточних коштів клієнта. Після видачі кредиту Відповідач 1 певний час виконував умови кредитного договору та справно вносив щомісячні платежі. В подальшому з метою реструкторизації боргу у 2011 році та у 2013 році між сторонами кредитного договору було укладено дві додаткові угоди, якими, зокрема, змінено суму тіла кредиту. Однак, Відповідач 1 умови кредитного договору та додаткових угод належним чином не виконував, у зв'язку з цим утворилася заборгованість. 10 листопада 2014року Відповідачам було надіслано вимогу про дострокове погашення кредиту та заборгованості по ньому. Зазначені вимоги виконані не були, а останній частковий платіж Відповідачем 1 було проведено у грудні 2015року. З огляду на зазначене, заборгованість за кредитним договором станом на 29.01.2016 року становить 41315,59 Євро. Додатково пояснила, що тіло кредиту було також збільшено за рахунок страхових платежів, які Банк вносив від імені Відповідача 1 згідно умов кредитного договору. Щодо вимог до Відповідача 2, то зазначила, що хоч остання й не була присутня при укладенні додаткових угод, про намір укласти такі їй повідомлялось в телефонному режимі, жодних зауважень чи заперечень Відповідач 2 не висловлювала. Також вважає, що надісланням Банком письмової вимоги про дострокове погашення кредиту та заборгованості не було змінено строки виконання зобов'язання, а тому не має підстав стверджувати, що банк пропустив 6-місячний строк на звернення із вимогою до поручителя. З огляду на наведене, просить позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути заборгованість із Відповідачів солідарно.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення. Про причину неявки Відповідач 1 суд не повідомив, жодних заяв чи клопотань не подав.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується підписом у повідомленні про дату та час судового засідання. Про причину неявки Відповідач 2 суд не повідомила, жодних заяв чи клопотань не подала.

Представник Відповідачів ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позовної заяви. Зазначив, що Банк в порушення п.1.1 кредитного договору не надав позичальнику кошти, а надані Банком документи не є належними, достатніми та допустими доказами, які б підтверджували зворотнє. Також зазначає, що відкриті Банком рахунки є рахунками обліку операцій та по таких рахунках проводити видачу кредиту неможливо. Вважає, що ненадання Банком Відповідачу 1 коштів також підтверджується й тим, що в кредитному договорі йдеться про 20000, 00 Євро кредиту та 3747, 38 Євро на страхові платежі, проте Банк просить стягнути меншу суму. Окрім того, зазначає, що іноземна валюта не могла бути використана для придбання житла згідно чинного законодавства України, а тому й кредит не міг видаватися у валюті. З огляду на зазначені обставини, вважає кредитний договір неукладеним. Враховуючи попередні висновки щодо неукладення кредитного договору, вважає, що й договір поруки є недійсним, оскільки не може забезпечувати недійсне зобов'язання. Також зазначає, що навіть якщо припустити дійсність договору поруки, то в такому випадку Банком пропущено 6-місячний строк звернення із вимогою до поручителя після зміни строку виконання зобов'язання згідно письмової вимоги про дострокове погашення кредиту та заборгованості від 10.11.2014р., яку Відповідач 2 отримала 20.11.2014р. враховуючи наведене, просить в задоволенні позову до Відповідачів відмовити повністю.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані суду письмові докази по справі, суд встановив, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (надалі - Банк) та ОСОБА_3 (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір CVD0GК00000027 (надалі - кредитний договір) (а.с. 15-16).

19.03.1992 року була здійснена первинна реєстрація ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується довідкою АА №241170 з ЄДРПОУ (а.с. 21).

Відповідно до п. 1.1. Статуту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (нова редакція) згідно рішення зборів акціонерів від 30.04.2009р. змінено найменування ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який є правонаступником за всіма правами та обов'язками ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 24) та проведено державну реєстрацію зміни найменування, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 054809, виданим 17.07.2009р. (а.с. 23).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору Банк надає Позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 27.12.2006р. по 25.12.2026р. у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 20000, 00 Євро на житло в кредит, а також у розмірі 3747, 37 Євро на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з «1» по «5» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 249,08 Євро для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

В подальшому п. 1.1. кредитного договору було змінено згідно додаткової угоди до кредитного договору від 29.07.2011р. та додаткової угоди № 2 до кредитного договору від 11.02.2013р.

Зокрема, згідно додаткової угоди від 29.07.2011р. збільшено суму коштів на сплату страхових платежів до 5775, 54 Євро; змінено період сплати - з «10» по «15» число кожного місяця; з 21.07.2011р. збільшено розмір щомісячного платежу до 273,52 Євро; встановлено сплату неустойки в розмірі 100% неналежно сплачених відсотків та винагород за кожен місяць такого порушення; підписано новий графік погашення кредиту. Також передбачено, що при порушенні Позичальником строків погашення заборгованості зазначених в Графіку погашення кредиту п.2.3.3, 7.1 цього Договору понад 1460 днів, щодо зобов'язань строк яких не настав, Сторони узгодили, що терміном повернення кредиту вважається 1460 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за Кредитом починаючи з 1461 дня порушення вважається просроченою. Окрім того, збільшено строк позовної давності до 50 років (а.с. 79-81).

Згідно додаткової угоди № 2 від 11.02.2013р. суму заборгованості, що виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту до дати підписання цієї Додаткової угоди зменшено на 588,79 Євро (пеня), яку останній повинен буде сплати у разі порушення будь-якого з зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту (Додаток 1 до цієї Додаткової угоди) понад 31 день. Окрім того, збільшено суму коштів на сплату страхових платежів до 8222,41 Євро; змінено період сплати - з «25» по «30» число кожного місяця; з 11.02.2013р. збільшено розмір щомісячного платежу до 309,51 Євро; встановлено сплату неустойки в розмірі 100% неналежно сплачених відсотків та винагород за кожен місяць такого порушення; підписано новий графік погашення кредиту (а.с. 82-84).

Згідно п. 1.2 кредитного договору Банк відкриває Позичальнику рахунок № НОМЕР_3 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, кредитний рахунок № НОМЕР_4, рахунок по відсотках № НОМЕР_5, рахунок для обліку комісії і винагороди № НОМЕР_6.

У п. 2.1.1. кредитного договору передбачено, що Банк зобов'язується надати Кредит шляхом і у межах сум, зазначених у п. 1.1 даного Договору.

В підтвердження видачі Відповідачу 1 кредиту через касу Банку позивачем надано ордер розпорядження про надання кредиту CVD0GК00000027 від 27.12.2006р. шляхом перерахування коштів згідно кредитного договору на рахунок № НОМЕР_4, меморіальний ордер № 1 від 28.12.2006р. про видачу 20000, 00 Євро через касу Банку з рахунку № НОМЕР_4, виписку по рахунку № НОМЕР_4 з 27.12.2006р. по 29.01.2016р., з якої вбачається, що 28.12.2006р. через касу Банку проведено видачу коштів Відповідачу 1 згідно кредитного договору (а.с. 17, 122, 155-160).

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи є належними та допустими доказами, які спростовують твердження Відповідачів та їх представника щодо неотримання Відповідачем 1 кредитних коштів.

Помилковим є твердження представника відповідачів й щодо неправильного відкриття Банком рахунків згідно п. 1.2. кредитного договору, зокрема, що для перерахування Відповідачу 1 кредитних коштів Банк повинен був відкрити не рахунок НОМЕР_7, а рахунки «НОМЕР_2», «НОМЕР_8», «НОМЕР_9», з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9, 11 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої Постанова Правління Національного банку України 17.06.2004 № 280, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за № 919/9518 (надалі - Інструкція № 280), клас рахунку 2 - операції з клієнтами. У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами. За рахунками суб'єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Так, рахунки НОМЕР_10 - кредити, що надані фізичним особам, де НОМЕР_11 - це іпотечні кредити, що надані фізичним особам, зокрема, НОМЕР_7 - це довгострокові іпотечні кредити, що надані фізичним особам. Призначення рахунку НОМЕР_7: облік довгострокових іпотечних кредитів, що надані фізичним особам. За дебетом рахунку проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунку проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості.

Натомість рахунки НОМЕР_12 - кошти клієнтів банку, де НОМЕР_2 - кошти на вимогу фізичних осіб. Призначення рахунку: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості; НОМЕР_8 - короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб. Призначення рахунку: облік короткострокових вкладів (депозитів) фізичних осіб. За кредитом рахунку проводяться суми коштів, що отримані від фізичних осіб на короткострокові вклади (депозити). За дебетом рахунку проводяться суми повернених короткострокових вкладів (депозитів); НОМЕР_9 - довгострокові вклади (депозити) фізичних осіб. Призначення рахунку: облік довгострокових вкладів (депозитів) фізичних осіб. За кредитом рахунку проводяться суми коштів, що отримані від фізичних осіб на довгострокові вклади (депозити).За дебетом рахунку проводяться суми повернених довгострокових вкладів (депозитів).

Як вбачається із кредитного договору Відповідачу 1 надається довгостроковий іпотечний кредит, а відтак, Банком правильно відкрито рахунок НОМЕР_7.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека квартири - трьохкімнатна квартира, за адресою АДРЕСА_1.

Згідно п.п. 2.2.2.-2.2.4. Позичальник зобов'язаний сплачувати відсотки за користування Кредитом відповідно до п.1.1, 3.1, 3.2 даного Договору, винагороду і комісію згідно п. 1.1 і п.6.2 даного Договору. Повну сплату відсотків за користування Кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення Кредиту. Погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п. 1.1, 2.3.3 цього договору. Згідно п.п. 3.3.4., 3.4.7. кредитного договору нарахування відсотків здійснюється в останню дату списання відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування Кредитом - 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного Періоду сплати включно. Дата погашення Кредиту в розрахунок не включається. Позичальник сплачує Банку винагороду, в розмірі й у строки, передбачені п. 1.1. даного Договору, яка встановлюється у фіксованому розмірі від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення Кредиту. Нарахування винагороди на просторочену заборгованість не здійснюється.

В п.п. 2.2.5., 2.3.5. кредитного договору передбачено, що Банк може здійснювати списання коштів із всіх поточних рахунків Позичальника у валюті Кредиту або знімати наявні кошти із цих рахунків у валюті, відмінної від валюти Кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у Кредит, у межах сум, які підлягають сплаті Банку за цим Договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання).

Порядок розрахунків за кредитним договором визначено розділом 3 кредитного договору. Зокрема, згідно п. 3.3.4. передбачено, що для погашения заборгованості за даним Договором, у тому числі винагороди й відсотків за користування Кредитом. Позичальник надає Банку кошти на Рахунки передбачені п.1.2. даного Договору для зарахування коштів.

При цьому, згідно п. 3.10. кредитного договору у випадку, якщо дата погашення Кредиту й/або сплати відсотків за користування Кредитом, винагороди, пені відповідно до даного Договору випадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в операційний день, що попереду вихідному або святковому дням. У разі непогашення Кредиту в строки, зазначені п.1.1, 2.3.3 цього Договору, згідно п. 3.8. заборгованості у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.

При порушенні Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного Договору, Банк має право згідно п. 4.1. кредитного договору нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Із виписки по рахунку № НОМЕР_3 за період з 27.12.2006р. по 29.01.2016р. вбачається, що Відповідач 1 провів часткове погашення заборгованості по кредитному договору як шляхом внесення коштів на відкритий Банком Позичальнику рахунок, так і шляхом списання коштів з рахунків Відповідача 1 Банком (а.с. 127-138).

У п. 2.2.7. кредитного договору передбачено, що Позичальник надає Банку належним чином оформлені, згідно п.1.3. договору застави, іпотеки, поруки й т.ін. для забезпечення виконання зобов'язань за даним Договором, Договір страхування заставного майна (на вимогу Банку - у випадку укладання договору застави/іпотеки згідно п.1.3. даного договору), Договір страхування наземного транспорту і Договір особистого страхування Позичальника (на вимогу Банку).

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 не заперечував, що Відповідачем 1 на виконання умов кредитного договору було укладено договори страхування майна та особистого страхування Позичальника.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідачів, що Відповідачу 1 не було видано кошти, які передбачені п. 1.1. кредитного договору як кошти на сплату страхових платежів, оскільки такі кошти й не мали видаватись Відповідачу 1.

Так, у кредитному договорі (п.п. 2.1.3., 2.2.7.) передбачено, що Банк проводить перерахування коштів на оплату чергових страхових платежів у випадку не пред'явлення Позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених Договорами страхування. Такі платежі здійснюються лише у випадку укладання договору (-ів) застави/іпотеки згідно п.1.3 даного договору або пред'явлення Банком вимог пов'язаних з особистим страхуванням Позичальника. При цьому, Позичальник зобов'язується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу, і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування Банком страхового платежу. У разі непогашенння цієї частини кредиту в зазначений термін, вона вважається простроченою і Позичальник зобов'язаний сплатити відсотки за її користування, відповідно до п.п.3.2, 3.8 даного Договору.

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_4 за період з 27.12.2006р. по 29.01.2016р., вбачається, що Банк здійснював сплату страхових платежів відповідно до кредитного договору в період з 2007р. по 2013р., а саме 26.12.2007р., 26.12.2008р., 25.12.2009р., 24.12.2010р.26.12.2011р., 26.12.2012р.26.12.2013р. (а.с. 155-160). При цьому, представник Банку Ткач С.М. пояснила, що зазначена в кредитному договорі сума на стахові платежі розрахована на весь період дії договору, тобто до 2026р., проте, Банк просить стягнути з відповідачів лише сплачену у період 2007-2013років суму коштів, внесену як страхові платежі.

Також суд відхиляє доводи представника відповідачів ОСОБА_2 щодо неможливості надання кредиту з цільовим призначенням «на житло в кредит» та проведення страхових платежів в іноземній валюті з підстав неможливості проведення купівлі житла чи внесення страхових платежів в Україні за валютні кошти, з огляду на наступне.

У п. 2.1.3. кредитного договору передбачено, що Банк отриману іноземну валюту на сплату страхових платежів продає, а кошти отримані від такого продажу зараховує від імені Позичальника на сплату чергового страхового платежу. Тобто у самому ж договорі передбачено оплату страхових платежів у національній валюті. Ні Відповідачі, ні їх представник не оспорювали право Банку на здійснення валютних операцій, в тому числі видачу кредиту в іноземній валюті, починаючи з 2006року. При цьому, спосіб здійснення Відповідачем 1 розрахунків за придбане житло: у іноземній чи національній валюті, не є перешкодою Банку надати кредит саме в іноземній валюті.

Помилковим є також й твердження представника відповідачів ОСОБА_2 про те, що кредитний договір є неукладеним з огляду на неправильне розуміння норм ст.ст. 1046, 1054 ЦК України. Так, договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним договором. Це, зокрема, означає, що він набуває чинності тільки після передачі майна. Натомість кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним, двохстороннім та відплатним. Тобто, кредитний договір набуває чинності з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору і положення параграфу 1 (позика) застосовуються до кредитного договору лише якщо інше не встановлено параграфом 2 (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2.3.3. кредитного договору у разі порушення Позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного Договору, Банк на власний розсуд має право, зокрема, змінити умови Договору - зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконати інші зобов'язання за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, строком виконання зобов'язання буде строк зазначений у повідомлені. Такому праву Банку кореспондує відповідний обов'язок Позичальника (п. 2.2.10. кредитного договору).

Так, судом встановлено, що 10 листопада 2014року Відповідачам було надіслано письмову вимогу № 30.1.0.0/2-055 щодо погашення простроченої заборгованості за кредитним договором у п'ятиденний термін з моменту отримання такої вимоги, а у разі несплати заборгованості в зазначені терміни - повернення кредиту в повному обсязі та сплати нарахованих процентів і штрафних санкцій (а.с. 11-14).

Відповідачі не заперечували факт отримання зазначених письмових вимог, зокрема, Відповідач 2 повідомила, що письмову вимогу отримала 20.11.2014р. Проте, вимоги Банку ні щодо погашення простроченої заборгованості, ні щодо повернення кредиту, нарахованих відсотків та штрафних санкцій Відповідачами виконано не було.

Згідно наданого Банком уточненого розрахунку заборгованості за договором № CVD0GК00000027 від 27.12.2006р., укладеного між Банком та Відповідачем 1, станом на 29.01.2016р. становить залишок заборгованості за наданим кредитом 22406,97 Євро, в тому числі залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом 2356, 29 Євро; заборгованості по процентам за користування кредитом 7948,07 Євро, в тому числі залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом 7732, 71 Євро; заборгованості з комісії 1565,55 Євро, в тому числі заборгованість за простроченою комісією 1520, 82 Євро та нарахованої пені 9395,00 Євро; загальна сума заборгованості - 41315, 59 Євро (а.с. 145-154).

При цьому, представник позивача Ткач С.М. в судовому засіданні уточнила, що при розрахунку заборгованість за кредитним договором на загальну суму 41315,59 Євро позивач просить стягнути борг у валюті із зазначенням еквівалентна в національній валюті гривні з розрахунку по курсу 27, 42 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2016р., тобто 1132873, 48 грн.

Не погоджуючись із наданим Банком розрахунком, ні Відповідачі, ні їх представник суду свій розрахунок не надали. При цьому, із наявним в матеріалах справи розрахунком не погоджувались лише з підстави недоведення, на їх думку, надання Банком Відповідачу 1 кредиту. Клопотання про застосування строків позовної давності ні Відповідачі, ні їх представник не заявляли.

Судом також встановлено, що окрім договору іпотеки для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки № CVD0GК00000027 від 27.12.2006р. (надалі - договір поруки) з ОСОБА_4 (а.с. 19).

Згідно п.п. 1, 2 договору поруки предметом цього договору, зокрема, є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ОСОБА_3 (далі - Боржник) зобов'язань за кредитним договором, згідно якого Кредитор надав Боржнику кредит в сумі 20000,00 євро, а Боржник зов'язався повернути кредиту у строк до 25.12.2026р. включно; сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 0,92% за місяць у період сплати з «1» по «5» число кожного місяця; щомісячного надавати щомісячний платіж у період сплати у сумі 249,08 Євро для погашення заборгованості за кредитним договором, яка включає заборгованість за кредитом, відсотками, комісією; сплатити відсотків за користування кредитом при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 2,30% за місяць від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом; винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 0,20% від суми виданного кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до умов та строків, передбачених кредитним договором; пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. При цьому, обсяг відповідальності Поручителя відповідає обсягу відповідальності Боржника перед Кредитором.

У випадку невиконання Боржником зобов'язань за кредитним договором, згідно п. 4 договору поруки Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні, боржники. При цьому, у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1 цього Договору, Кредитор згідно п.п. 5, 6 договору поруки направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання (ь), яку останній зобов'язаний виконати на протязі 5 календарних днів з моменту отримання.

У договорі поруки (п.п. 11, 12) передбчено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, а порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня повернення кредиту за кредитним договором.

Суд відхиляє доводи представника відповідачів ОСОБА_2 щодо недійсності договору поруки з підстав неможливості забезпечення недійсного зобов'язання, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що кредитний договір є недійсним, а також немає підстав вважати такий кредитний договір неукладеним.

Також суд відхиляє доводи представника відповідачів щодо припинення договору поруки 25.05.2015р. з підстави пропуску Банком шестимісячного строку на звернення до суду із вимогою до поручителя від дня настання строку виконання основного зобов'язання, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, до кредитного договору було внесено зміни двома додатковими угодами, а саме: додаткової угоди до кредитного договору від 29.07.2011р. та додаткової угоди № 2 до кредитного договору від 11.02.2013р. (а.с. 79-84).

Як пояснили в судовому засіданні представник Банку Ткач С.М. та Відповідач 2, поручитель при підписанні додаткових угод присутня не була, її лише інформували про можливе їх майбутнє укладення. Тобто, зміни до кредитного договору Відповідачем 2 погоджені не були. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Відповідач 2 була належним чином повідомлена та ознайомлена зі змістом додаткових угод. Натомість зміни до кредитного договору були погоджені лише Відповідачем 1 без поручителя.

Із порівняльного аналізу положень кредитного договору, до внесення змін, та положень додаткових угод, якими змінювались пункти кредитного договору, суд встановив, що було збільшено тіло кредиту за рахунок збільшення суми страхових платежів, збільшено строк позовної давності, змінено період внесення чергових платежів та графіки сплат, збільшено розмір неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч.1 ст. 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Згідно правових позицій Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року по справі № 6-172цс12, від 10 жовтня 2012 року по справі №6-112цс12, які згідно із ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для врахування при застосуванні відповідної норми права, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Зі змісту ч. 1 ст. 559 ЦК України вбачається, що припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 29.07.2011року у зв'язку із зміною умов кредитного договору шляхом укладення додаткових угод без згоди поручителя в наслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, договір поруки від 27.12.2007р. є припиненим, а позовні вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості по кредитному договору з Відповідача 2 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання це - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1.ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З аналізу положень кредитного договору та ст.ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми договору, а також Банком в повному обсязі виконано свої зобов'язання по договору на відміну від Відповідача 1.

У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У ч. 3 ст. 549 ЦК України зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, Відповідач 1 за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором не лише повинен повернути Банку суму кредиту, сплатити нараховані відсотки та винагороду, але й також нараховану пеню.

При цьому, щодо валюти виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань перед Банком суд виходить з наступного.

Згідно ст. 192 ЦК України до грошових коштів віднесено грошову одиницю України гривню та іноземну валюту; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» зазначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Отже, положення ч.2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення неустойки, різновидами якої являються штраф та пеня. Окрім того, при визначені розміру пені суд бере до уваги умови кредитного договору, згідно якого пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати, при цьому лише в межах заявлених позовних вимог.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-190цс15 від 16.09.2015р. статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України). Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету. У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима. Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Відповідно до абз. 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009р. «Про судові рішення у цивільній справі» у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.05.2016р. становить 2817,6221 грн за 100 Євро. При цьому, при вирішенні спору суд не має права вийти за межі позовних вимог, які заявлені позивачем, а відтак, враховуючи, що представник позивача просила при здійсненні переведення іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України станом на 29.01.2016р., то застосуванню підлягає курс 27, 42 грн. за 1 Євро.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненю заборгованість за наданим кредитом 22406,97 Євро, що складає 614399, 12 грн.; залишок заборгованості за процентами 7948, 07 Євро, що складає 217936, 08 грн.; заборгованість з комісії 1565, 55 Євро, що складає 42927, 38 грн., та нарахована пеня 257610, 90 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі усього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до Відповідача 1 підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні позовних вимог до Відповідача 2 слід відмовити.

Питання по судових витратах вирішити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного та ст.ст. 192, 509, 526-527, 530, 533, 549, 553-555, 559, 610-612, 625, 626, 629, 638, 1046, 1049-1050, 1054-1056-1 ЦК України, Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою Постанова Правління Національного банку України 17.06.2004 № 280, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за № 919/9518, Декретому Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», постанов Верховного Суду України від 20.02.2013р. по справі № 6-172цс12, від 10.10.2012р. по справі №6-112цс12, від 16.09.2015р. по справі № 6-190цс15, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009р. «Про судові рішення у цивільній справі» та керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 57-61, 88, 208-209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (адреса місця знаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, рахунок 29092829003111, МФО №305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором CVD0GК00000027 від 27.12.2006 року станом на 29.01.2016р., а саме: заборгованість за наданим кредитом 22406, 97 Євро (двадцять дві тисячі чотириста шість Євро 97 євроцентів), що за курсом 27, 42 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2016року складає 614399, 12 грн. (шістсот чотирнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень 12 копійок); залишок заборгованості за процентами 7948, 07 Євро (сім тисяч дев'ятсот сорок вісім Євро 07 євроцентів), що за курсом 27, 42 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2016року складає 217936, 08 грн. (двісті сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 08 копійок); заборгованість з комісії 1565, 55 Євро (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять Євро 55 євроцентів), що за курсом 27, 42 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2016року складає 42927, 38 грн. (сорок дві тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень 38 копійок), та нараховану пеню 257610, 90 грн. (двісті п'ятдесят сім тисяч шістсот десять гривень 90 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (адреса місця знаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, рахунок 29092829003111, МФО №305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 16993,10 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто три гривні 10 копійок).

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Чернівецької області через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 27.05.2016р.

Суддя