У Х В А ЛА

Іменем України

21 липня 2009 року                                                                    м. Чернігів

                                      АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі:

головуючого - судді:   Іваненко Л.В.   

суддів:                           Ішутко В.М., Смаглюк Р.І.

при секретарі:             Сетченко Н.М.

за участю:                ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 14.05.2009 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, оскільки відмовивши в зменшенні розміру аліментів, залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 192 СК України, якою передбачено необхідність зменшення розміру аліментів в разі зміни матеріального становища платника. Апелянт вказував на те, що внаслідок ухвалення ряду судових рішень про стягнення з нього аліментів, його матеріальне становище погіршилось, а отже є підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_1 посилався на порушення судом норм процесуального права, яке полягало в однобічності судового розгляду, врахування усних пояснень відповідачки ОСОБА_3, не підтверджених жодним належним доказом у справі.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду є законним, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. У п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю, на підставі закону, що регулює подібні відносини.

При цьому рішення суду відповідно до положень ст. 196, ч. 2, 3 ст. 209, ст. 218 ЦПК України постановлюється лише суддею або суддями, які входили до складу суду, при суворому додержанні таємниці нарадчої кімнати та проголошується негайно після закінчення судового засідання. Якщо внаслідок складності справи складання мотивованого рішення потребує багато часу, проголошується його вступна та резолютивна частини.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що у даній справі суд, після з'ясування обставин справи, дослідження доказів та проведення судових дебатів видалився до нарадчої кімнати і до залу судового засідання не повернувся, рішення у справі не ухвалив та не проголосив.

Наведені обставини вбачаються з журналу судового засідання, запису технічної фіксації, що був прослуханий апеляційним судом під час апеляційного розгляду справи та пояснень позивача.

Таким чином, судом були грубо порушені основні положення процесуального закону про порядок постановлення і проголошення судового рішення, з огляду на які рішення суду не можна вважати законними та ухваленим належним повноважним суддею по закінченню розгляду справи судом 14 травня 2009 року.

За таких обставин, на підставі ч. 8 ст. 8, п. 1 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення Прилуцького міськрайонного суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, при вирішенні спору судом порушені вимоги матеріального закону і зокрема ст. 192 СК України, оскільки відмовивши в позові, суд в належному порядку не спростував доводів позивача про те, що розмір аліментів, визначений за рішеннями суду підлягає зменшенню у зв'язку зі зміною його матеріального стану через стягнення судом аліментів на другу дитину та дружину.

Посилання суду, як на підстави для відмови в позові, на те, що позивач проживає однією сім'єю з ОСОБА_4 та їх спільною дитиною та на погіршення матеріального становища ОСОБА_3, не можна вважати належним обґрунтуванням, оскільки вони стосуються обставин, які були предметом судового дослідження в інших цивільних справах (за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - рішення Прилуцького міськрайонного суду від 16.03.2009 року, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини - рішення суду від 27.03.2009 року, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини - рішення суду від 27.03.2009 року), рішення в яких набрали чинності та не оскаржувались сторонами.

В даній цивільній справі указані обставини не мають істотного значення, оскільки предметом дослідження є наявність реального погіршення матеріального стану позивача через ухвалення декількох судових рішень про стягнення аліментів.

При новому розгляді справи суду належить ретельно перевірити обґрунтування  позовних вимог та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, п.1.ч.1 ст.311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 14 травня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в іншому судовому складі.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

          Головуючий:                         Судді: