КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа№ 910/20974/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Рудченка С.Г.

Лобаня О.І.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.05.2016 року по справі №910/20974/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП НІВО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р.

у справі №910/20974/15 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП НІВО"

до Київської міської ради

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про поновлення договору.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП НІВО" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі-відповідач) про визнання договору оренди земельної ділянки від 12.03.2008р. поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі».

20.10.2015р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 12.03.2008р., вважаючи укладеною угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки у редакції, запропонованій позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р. у справі №910/20974/15 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 03.11.2015р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, а саме визнати поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 12.03.2008р.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також на неправильне застосування норм ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, позивачем було подано до суду додаткові письмові пояснення, в яких просив скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме визнати поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 12.03.2008р., вважаючи укладеною угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки у редакції, яка підписана позивачем, з моменту набрання чинності судового рішення.

Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги з урахуванням письмових пояснень до останньої, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно із ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Рішенням Київської міської ради від 12.07.2007 №1097/1758 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ТОП НІВО" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного комплексу з підземним паркінгом на Севастопольській площі у Солом'янському районі м. Києва", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу та передано останньому у короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 0,67 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного комплексу з підземним паркінгом на Севастопольській площі у Солом'янському районі м. Києва, у тому числі:

- ділянку № 1 площею 0,39 га, зокрема площею 0,27 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до пункту 37 рішення Київської міської ради від 24.04.2003 № 411/571 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 11.05.2004 № 72-6-00158; площею 0,12 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку № 2 площею 0,15 га, зокрема площею 0,02 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до п.37 рішення Київської міської ради від 24.,04.2003 №411/571 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 11.05.2004 № 72-6-00158; площею 0,13 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

- ділянку № 3 площею 0,13 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2007р. у справі №7/525 визнано укладеним, з дня набрання даним рішенням законної сили, договір оренди земельних ділянок загальною площею 0,67 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торгівельно-офісного комплексу з підземним паркінгом на Севастопольській площі у Солом'янському районі м. Києва між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП НІВО" та Київською міською радою в редакції, яка була підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП НІВО" та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типовому договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, а земельні ділянки такими, що передані, з моменту набрання чинності судовим рішенням на умовах, визначених цим договором, а також зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельних ділянок з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП НІВО", у встановленому порядку.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2007р. №7/525 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено реєстрацію договору оренди, про що зроблено запис від 12.03.2008 за № 72-6-00494 у книзі записів державної реєстрації договорів

Згідно із п.3.1 договору оренди земельної ділянки, останній укладено на 5 (п'ять) років.

Отже, строк дії договору земельної ділянки закінчився 13.03.2013р.

Після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.11.7 договору оренди земельної ділянки).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2013р. позивач звернувся до відповідача з листом №11/1, який було отримано останнім 13.03.2013р., про надання дозволу на виготовлення технічної документації для подовження договору оренди земельної ділянки. В подальшому, 03.09.2013р. позивачем було подано клопотання щодо поновлення договору оренди земельної ділянки №72-6-00494 від 12.03.2008р. та подано проект угоди про поновлення договору.

Проте, відповідачем звернення позивача залишив без належної уваги.

В зв'язку з належним чином продовженням користування спірною земельною ділянкою після закінчення договору оренди земельної ділянки та відсутністю повідомлення відповідача про заперечення у поновлені договору, позивач на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі» просив суду першої інстанції визнати договір оренди земельної ділянки від 12.03.2008р. поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що строк договору оренди закінчився 12.03.2013р., у той час як позивач лише 03.09.2013р. звернувся з клопотанням щодо продовження строку договору; в установлений законом строк додаткової угоди про поновлення договору оренди між сторонами не укладено, що у розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі" є обов'язковим.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги з урахування письмових пояснень до останньої, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарги підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору судова колегія вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Земельного кодексу України, глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини на Україні з питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі".

У відповідності до ст.33 Закон України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент закінчення строку дії договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення встановлено, що строк дії договору закінчився 12.03.2013р., у той час як позивач звернувся з клопотанням щодо продовження строку договору лише 03.09.2013р., в зв'язку з чим позивачем порушено строк направлення листа, оскільки, як передбачено ст.33 Закону України «Про оренду землі» такий лист мав бути направлений на адресу відповідача не пізніше, ніж за місяць до закінчення дії договору оренди.

Судова колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції щодо порушення строку направлення відповідачу листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар визначеного ст.33 Закону України «Про оренду землі».

При цьому, судом першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог не надано правової оцінки ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», на яку посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог.

У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 25.02.2015р. у справі №6/219цс14 та від 18.03.2015р. у справі №6-4цс15, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

В силу ч.ч.1, 2 ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже, вищенаведені висновки Верховного Суду України у постанові від 25.02.2015р. у справі №6/219цс14 та від 18.03.2015р. у справі №6-4цс15від 30.10.2013р. у справі №6-59цс13 підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін у даній справі.

Як встановлено судовою колегією та свідчать матеріали справи, позивач, по-перше, після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки продовжує належним чином користуватися орендованою ділянкою та виконує обов'язки землекористувача за договором оренди земельної ділянки, в тому числі сплачувати орендну плату. Дана обставина підтверджується довідкою ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві №25601/10/26-58-15-05-05 від 30.09.2015р. та від 25.02.2016р. №2446/10/26-58-12-03-11.

Більше того, 05.10.2015р. між позивачем та Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) був укладений договір №139 пайової участі у створені соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, предметом якого є сплата позивачем пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва у зв'язку з будівництвом автозаправного комплексу з об'єктами соціально-побутовими призначенням та автостоянки.

Згідно із п.1.3 та п.3.9 зазначеного договору розмір пайового внеску становить 798,7613 тис. грн. Підтвердженням виконання позивача зобов'язань за цим договором є надання Департаментом довідки про сплату пайового внеску.

Відповідно до довідки №08-9248 від 22.10.2015р. позивач перерахував пайовий внесок у сумі 798,7613 тис. грн. на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.

По-друге, ані в місячний строк після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, ані станом на день подачі позову відповідач не направляв позивачу заперечення чи пропозиції щодо зміни його істотних умов або ж повідомлення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, хоча після закінчення строку договору пройшло майже 2,5 роки.

В той же час, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 06.03.2013р. №ІУ 115130640811 для будівництва автозаправного комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення. Державною реєстраційною службою України було зареєстровано за позивачем право власності на автозаправний комплекс з об'єктами соціально-побутового призначення, про що видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок науково-правової експертизи при Інституті держави і права НАН України щодо відповідності чинному законодавству України зміни виду використання земельної ділянки її орендарем №126/124-е від 11.12.2015р., відповідно до якого позивач, який є орендарем земельної ділянки за договором оренди від 12.03.2008р., укладений між позивачем та відповідачем, має право самостійно, тобто без погодження з відповідачем (орендодавцем) змінити вид використання наданої йому в оренду земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва автозаправного комплексу», оскільки зазначені види використання земельної ділянки охоплюються цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови», та відносяться до під категорій земель громадської забудови, що входить у категорію земель житлової та громадської забудови.

Відповідачем відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України не спростовано належними та допустимими доказами вище встановлене.

Таким чином, встановивши факт належного виконання орендарем умов договору оренди; повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; не надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк; продовження використання позивачем земельної ділянки після закінчення строку дії договору; судова колегія дійшла висновку про наявність на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що законі права позивача підлягають захисту шляхом поновлення (продовження) на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 12.03.2008р., без прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування, тому позовні вимоги підлягаю задоволенню.

Заяву позивача про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просив суду визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 12.03.2008, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки у редакції, запропонованій позивачем, судова колегії не приймає до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно із п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду, відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи №910/20974/15 по суті розпочато 15.10.2015р. в судовому засіданні за участі представників позивача, відповідача та третьої особи, тобто заява про зміну предмету позову була подана після початку розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 15.10.2015р.

Із зазначених підстав, судовою колегією також не приймаються до уваги додаткові письмові пояснення, в яких останній просив суд визнати поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 12.03.2008р., вважаючи укладеною угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки у редакції, яка підписана позивачем, з моменту набрання чинності судового рішення.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП НІВО" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р. у справі №910/20974/15 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року у справі №910/20974/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

3.Визнати поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 12.03.2008, який укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП НІВО" (03151, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 35007738) та Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141), який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 12.03.2008р. за №72-6-00494 у книзі записів державної реєстрації договорів.

4.Стягнути з Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП НІВО" (03151, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 35007738) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за подачу позовної заяви.

5.Стягнути з Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП НІВО" (03151, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 35007738) 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

7.Матеріали справи №910/20974/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Г. Рудченко

О.І. Лобань