ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/9991/79409/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача прокуратури ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 по справі № 2а/1270/2598/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

за участі Прокуратури Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012, позов Товариства задоволено, визнано недійсним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 № НОМЕР_1, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 87 079 380,00 грн.

Не погодившись із судовими рішенням, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 87 079 380,00 грн., було прийнято на підставі акту перевірки від 12.03.2012 № 87/08-3/05763797 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено вимоги пункту 150.1 статті 150 та пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України в наслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в І кварталі 2011 року на 47 885,00 грн., у ІІ-ІІІ кварталі 2011 року на 87 031 495,00 грн., а всього 87 079 380,00 грн. Також контролюючий орган зазначив, що вказане від'ємне значення було сформовано за наслідками правочинів проведених позивачем з контрагентами: ТОВ "Луганськ-Інструмент", ТОВ "Різнопрофіль", ТОВ "Транс Агентство Сервіс", ТОВ "ОСОБА_5 Дан", ТОВ "Фінансовий Альянс", ТОВ "Інструменти нових технологій", проте такі господарські операції фактично не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а отже є нікчемними. Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність підстав для збільшення валових витрат за господарськими операціями з вказаними контрагентами.

Так, відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 01.04.2011 та згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, декларацію з податку на прибуток у 1 кварталі 2011 року позивач сформував керуючись пунктом 22.4 пункту 22 Прикінцевих положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у випадку коли об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Згідно з пунктом 150.1 статті 150 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, зазначено, що у випадку якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, пункту 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням наступного: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З системного аналізу вищезазначених положень вбачається, що в даному випадку йдеться виключно про порядок обрахунку у 2011 році від'ємного значення об'єкта оподаткування з наростаючим підсумком без встановлення будь-яких особливостей та обмежень щодо методології його розрахунку за підсумками І кварталу 2011 року, який у свою чергу повинен формуватись на підставі чинних у цей період статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року задекларується від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке було сформовано з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року.

Проте, суд зазначає, що контролюючим органом також ставиться під сумнів реальність проведення господарських операцій, за результатами яких Товариством було сформовано валові витати.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, наприклад, умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що операції проведені позивачем з контрагентами мали реальний характер, оскільки Товариством надано суду первинні документи, які підтверджують придбання товарів та послуг.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, якими суди попередніх інстанцій обґрунтовують прийняті судові рішення, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити відповідність висновків судів дійсним обставинам справи.

Відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають наведеним вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 по справі № 2а/1270/2598/2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

ОСОБА_3