ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Київ К/800/33422/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Швеця В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано дії Генеральної прокуратури України стосовно скерування скарги ОСОБА_2 від 29.07.2011 щодо порушення законодавства Головою Національного Банку України на розгляд Національному Банку України - протиправною. Зобов'язано Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу ОСОБА_2 від 29.07.2011 щодо порушення законодавства Головою Національного Банку України в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

У касаційній скарзі Генеральна прокуратура України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 скерував на ім'я Генерального прокурора України скаргу від 29.07.2011 про порушення законодавства, у якій, зокрема, посилався на протиправність дій та бездіяльності Голови Національного банку України з приводу розгляду його заяв про порушення банківського законодавства.

До зазначеної скарги адресованої Генеральному прокурору України були додані копія листа від 05.07.2011 до Голови Національного банку України С. Арбузова та копія відповіді Національного банку України від 20.07.2011.

За підписом виконуючого обов'язки начальника відділу захисту інтересів держави у сфері кредитно-фінансової, митної та інвестиційної діяльності 11 серпня 2011 року №07/2\2-7284-03 звернення ОСОБА_2 було надіслано за належністю до Національного банку України.

Не погоджуючись з такими діями Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що Генеральна прокуратура України всупереч вимогам чинного законодавства не надала відповіді на звернення позивача та неправомірно скерувала зазначене звернення ОСОБА_2 до Національного банку України, тобто до органу дії якого оскаржувались позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 5 зазначеного Закону передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з положеннями статті 14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Водночас відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Нормами статті 12 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

З огляду на заначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції пропротиправність дій відповідача щодо ненадання відповіді на звернення та неправомірне перенаправлення його до органу дії якого оскаржуються.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

В.В. Швець