Справа № 464/2755/16 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.

Провадження № 22-ц/783/3666/16 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Богонюка М.Я., Ванівського О.М.

за участі секретаря: Жукровської Х.І.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 14 квітня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білозір І.В. про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання до вчинення дій, -

встановила:

Оскарженою ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 14 квітня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білозір І.В. про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання до вчинення дій - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що судове рішення є неправосудним та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що в мотивувальній частині ухвали не має жодного згадування його доводів порушення його прав гарантованих ст.124 Конституції України. Зазначає, що судом не застосовано норми ст. 14 ЦПК України.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду та відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм права.

Встановлено, що 24.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся із скаргою у якій просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49779481 за підписом державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білозір І.В. від 11.03.2016 та зобов'язати державного виконавця виконати рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (із залученням слідчих поліції та СБУ), а саме витребувати з ПАТ «Західенергоавтоматика» видачі уточнюючої довідки, що мала б підтверджувати його роботу в особливо шкідливих та шкідливих умовах праці за Списком №1 та №2, а також первинних документів, на підставі яких видана довідка. В обґрунтування скарги посилався на те, що державний виконавець передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки не вчинив усіх необхідних заходів примусового характеру для виконання судового рішення, а тому просив таку скасувати та зобовязати виконання рішення суду.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що при виконанні виконавчого листа були вжиті всі заходи передбачені ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» та державний виконавець діяв відповідно до вимог п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки без участі боржника виконати рішення суду неможливо, у межах наданих державному виконавцю повноважень, а тому права заявника, які підлягають захисту в порядку ст.383 ЦПК України, порушені не були.

При цьому суд встановив, що рішення суду носить зобов'язальний характер, а відтак державним виконавцем вживалися всі необхідні дії щодо виконання рішення суду: неодноразові направлення вимог щодо виконання рішення, накладення арештів та внесення подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом та прийшов до висновку про відмову в задоволенні скарги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

За правилами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.82 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У п.3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби необхідно враховувати, щоЗаконом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1ст.11 вказаного Закону), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.7ст.12 вказаного Закону).

Судом встановлено, що 11 березня 2016 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Білозір І.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49779481 за виконавчим листом №464/7752/15-ц виданого 06.01.2016 року Сихівським районним судом м. Львова про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Західенергоавтоматика» видати ОСОБА_2 довідку про період роботи на підприємстві, що зараховується до спеціального стажу; професію або посаду; характеру виконуваної роботи; розділ, підрозділі, пункт, найменування Списків або їх номерів, до яких включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

Із матеріалів виконавчого провадження встановлено, що за змістом виконавчого документу є зобов'язання боржника ПАТ «Західенергоавтоматика» видати довідку про період роботи на підприємстві. Це означає, що виконати рішення суду без боржника неможливо, а відтак єдино можливою і необхідною дією для державного виконавця було дотриматися вимог ч.3 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження»

За правилами ст.ст.1,5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобовязаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі прав заявників, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 цього Закону).

Зокрема, він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Встановлено, що державний виконавець дотримався вимог закону, оскільки 25.02.2016 року та 09.03.2016 року наклав штрафи на боржника у розмірі 1020,00 грн. та відповідно 2040,00 грн.

Крім того 09.03.2016 державний виконавець вніс заяву-повідомлення про кримінальне правопорушення до Сихівського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування відомості про кримінальне правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України посадових осіб ПАТ «Західенергоавтоматика» в особі голови правління Гринчука Андрія Миколайовича. Такі відомості про кримінальне правопорушення 15.03.2016 внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12016140070000778.

В засіданні судової колегії ОСОБА_3 підтвердила, що на даний час проводяться слідчі дії, що не заперечив ОСОБА_2

11 березня 2016 року державним виконавцем відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону.

За положеннями ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Законута вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Встановлено, що, оскільки змістом виконавчого документу є зобов'язання боржника ПАТ «Західенергоавтоматика» видати довідку про період роботи на підприємстві і виконати рішення суду без участі боржника неможливо, тому державним виконавцем було дотримано вимог наведеної вище ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому судова колегія враховує те, що іншого порядку виконання рішення, за яким боржник зобов'язався особисто виконати дії Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Посилання ОСОБА_2 на те, що державний виконавець міг би ще вчинити інші дії, не заслуговують на увагу, оскільки він сам визнає, що не звертався до державного виконавця з письмовими заявами щодо інших дій.

В той же час ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 постійно контролював державного виконавця щодо вчинення дій по виконанню рішення суду.

Отже державний виконавець дотримав вимог чинного законодавства під час здійснення виконавчих дій, а тому підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження не встановлено.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, вчинив законні і усі можливі, в даному випадку, дії по примусовому виконанню судового рішення і правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, що вірно констатував і суд першої інстанції.

У даній справі належними та допустимими засобами заявник не довів, що державним виконавцем своєю бездіяльністю або діями чи рішенням були порушені його права.

При цьому, наведені в апеляційні скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни ухвали суду.

Отже, повно та всебічно зясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін, у відповідності до вимог ст.ст.212-214 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність скарги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 14 квітня 2016 року постановлена з дотриманням норм процесуального права та підстав для її скасування немає.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4.ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 14 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Богонюк М.Я.

Ванівський О.М.