ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2009 року Справа № ПР30/35-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Лотоцької Л.О., Головко В.Г.
при секретарі: Стуковенковій О.В.
за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 21.07.09 р.:
позивач: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 від 03.02.06 р.);
від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 3656 від 31.07.08 р.);
від відповідача-1: ОСОБА_3 (дов. № 32 від 24.12.08 р.);
від відповідача-2: представник у судове засідання не з`явився;
від третьої особи-1: представник у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
третя особа-2: ОСОБА_4 (НОМЕР_1 від 18.03.97 р.);
від третьої особи-2: ОСОБА_5 ( дов. ВКТ № 924272 від 17.03.09 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 м.Новомосковськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2009 р. у справі № ПР30/35-09
за позовом ОСОБА_1 м. Новомосковськ
до В-1: Новомосковської міської ради м. Новомосковськ;
В-2: Приватного підприємства “АСОР” м. Дніпропетровськ;
3-тя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство “Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації м.Новомосковськ;
3-тя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус ОСОБА_4 м. Новомосковськ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.05.2009 р. у справі № ПР30/35-09 (суддя Євстигнеєва Н.М.) припинено провадження у справі у відношенні приватного підприємства “АСОР”.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Новомосковської міської ради, 3-тя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство “Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації м.Новомосковськ; 3-тя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус ОСОБА_4 м. Новомосковськ про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна нежитлового приміщення від 16.09.2008 р., укладеного між Фондом комунального
майна Територіальної громади Новомосковської міської ради та приватним підприємством "АСОР";
- скасування в державному реєстрі правочинів запису № 3136437, зробленого 16.09.2008 р. приватним нотаріусом ОСОБА_4 під час нотаріального посвідчення 16.09.2008 р. договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна нежитлового приміщення від 16.09.2008 р., укладеного між Фондом комунального майна Територіальної громади Новомосковської міської ради та приватним підприємством "АСОР";
- скасування запису в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 17.09.2009 р., зробленого під реєстровим № 11100478, який здійснила третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, КП "Новомосковське МБТІ";
Позивач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить:
- скасувати оскаржуване рішення повністю та задовольнити позов;
- здійснювати фіксацію судового процесу технічними засобами, відповідно до ст. 81-1 ГПК України;
- витребувати від Новомосковської міської ради в порядку ст. 38 ГПК України:
а) Рішення Новомосковської міської ради № 11 від 19.04.06 р. “Про затвердження структури та кількісного складу органу місцевого самоврядування м.Новомомсковська з 19 квітня 2006”;
б) Положення про управління економіки виконкому Новомосковської міської ради депутатів, затвердженого рішенням міськради № 669 від 28.11.2005 р.;
в) Рішення № 199 від 10.01.2007 р. “Про затвердження структури та кількісного складу органу місцевого самоврядування м. Новомосковська на 2007 р.”;
г) Рішення № 459 від 18.01.2008 р. “Про затвердження структури та кількісного складу органу місцевого самоврядування м. Новомосковська на 2008 р.”.
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим.
Підставами для скасування або зміни рішення вважає неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Особа, яка подала скаргу вказує, що приватизація комунального майна м. Новомосковська в 2008 р. повинна була здійснюватись на виконання “Державної програми приватизації на 2000 –2002 роки, затвердженої Законом України “Про Державну програму приватизації” від 18.05.2000 р. № 1723-ІІІ (п.1 Програми) та місцевої програми приватизації, затвердженої органом місцевого самоврядування (п.30 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” № 280/97-ВР від 21.05.1997 р.) в порядку та у спосіб, визначений законодавством про приватизацію, в тому числі Закону України “Про приватизацію державного майна” (ч.4 ст. 3) та Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (Малу приватизацію) № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р.
Позивач вказує, як встановлено судовим рішенням по даній справі, Програма приватизації комунального майна м. Новомосковська на 2008 рік (Т1, а. с. 98-100), затверджена рішенням Новомосковської міської ради № 463 від 18.01.2008 року “Про затвердження програми приватизації комунальної власності по м. Новомосковську на 2008 рік”, і яка є нормативно правовим актом, чинності не набрала, оскільки всупереч вимог частини 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(280/97-ВР) та ст. 57 Конституції України не була оприлюднена в місцевих засобах масової інформації, якою з огляду на склад засновників є газета “Новомосковська правда”.
Доказом цього є лист редактора газети «Новомосковська правда»№ 55 від 17.12.2008 року (Т. 1, а.с 28), згідно з яким ні рішення Новомосковської міської ради № 463 від 18.01.2008 року “Про затвердження програми приватизації комунальної власності по м. Новомосковську на 2008 рік”, ні програми приватизації та списку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації в 2008 році, в газеті “Новомосковська правда” у 2008 році не публікувалось.
Як зазначено в ст. 11 Закону України “Про приватизацію державного майна” (2163-XII), яка в контексті із ч. 2 ст. 1 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” N 2171-ХІІ від 06.03.1992 р. Порядок приватизації державного майна передбачає: опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі.
Офіційним виданням державного органу приватизації, відповідно до п. 4.6 “Положення про надання інформації з приватизації”, затвердженого наказом Фонду державного майна України N 788 від 20.04.1998р. є "Державний інформаційний бюлетень про приватизацію".
Судом, всупереч покладеного на нього ч. 1 ст. 38 ГПК України обов'язку, цієї обставини не з'ясовано.
З огляду на не публікування програми приватизації та переліку об'єктів, що підлягають приватизації в 2008 році в місцевій пресі, є всі підстави стверджувати, що і в виданні державного органу приватизації (Державний інформаційний бюлетень про приватизацію) перелік об'єктів, що підлягав приватизації в 2008 році, не був оприлюднений.
Зазначене обставина є доказом порушення порядку приватизації, встановленого Законом.
Отже приватизація в 2008 році відповідачем - 2 комунального майна - нежитлового приміщення площею 239 кв. м., розташованого за адресою м. Новомосковськ вул. Радянська, 28, шляхом викупу, проведена з порушенням законодавства про приватизацію.
Як передбачено ст. 4 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами.
В преамбулі Договору купівлі продажу окремого індивідуально визначеного майна нежилого приміщення від 16.09.2008 р. (т. 1 а.с. 21-22) зазначено, що він укладений між Фондом комунального майна Територіальної громади Новомосковської міської ради та Приватним підприємством “АСОР”.
В заключних положеннях Договору вказано, що продавцем є Територіальна громада в особі Новомосковської міської ради від імені якої діє виконавчий комітет.
Разом з цим доказів того, що на виконавчий комітет покладено повноваження органу приватизації, тобто продавця комунального майна, як це визначено Законом, відповідачем - 1 до суду не надано.
Відповідач - 1 помилково стверджує, що на момент укладення спірного договору з відповідачем - 2 фонд комунального майна мав повноваження продавця комунального майна, обґрунтовуючи це посиланням на Рішення Новомосковської міської ради № 26 від 22.09.1998 р. “Про фонд комунального майна”, відповідно до якого правонаступником майнових та юридичних прав Представництва Фонду державного майна України в м. Новомосковську було визначено згаданий фонд.
Рішенням відповідача - 1 № 159/1 від 21.07.2000 року (т. 1 а. с. 90) у рішенні № 26 від 22.09.1998 р. було внесено зміни, зокрема, фонд втратив Голову фонду та повноваження Голови фонду (підпункт в) п. 2 Рішення № 159/1 від 21.07.2000 р).
Пізніше фонд комунального майна взагалі було виключено із структури міськвиконкому, що підтверджується наступним:
Відповідно до рішення Новомосковської міської ради № 11 від 19.04.2006 р. “Про затвердження структури та кількісного складу органу місцевого самоврядування м.Новомосковська з 19 квітня 2006 р.” фонд комунального майна у структурі міськвиконкому відсутній.
Натомість у складі управління економіки створено відділ приватизації та закупівель за бюджетні кошти в одна штатна одиниця.
Як вбачається із положення про управління економіки виконкому Новомосковської міської ради депутатів, затвердженого рішенням міськради № 669 від 28.11.2005 р., повноважень продавця під час приватизації комунального майна йому не надано.
В наступних рішення відповідача № 199 від 10.01.2007р. Про затвердження структури та кількісного складу органу місцевого самоврядування м. Новомосковська на 2007 р.», № 459 від 18.01.2008 р. “Про затвердження структури та кількісного складу органу місцевого самоврядування м. Новомосковська на 2008р.” також вбачається, що в структурі міськвиконкому фонду комунального майна немає.
Дана обставина підтверджує той факт, що приватизація спірного об'єкту проведена не продавцем комунального майна, як це передбачено ст. 4 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, а іншим органом, у якого таких повноважень не було, що є порушенням законодавства з приватизації.
Що стосується наявності у відповідача - 2 законного права на приватизацію спірного об'єкту, то воно також не було підтверджено відповідачем-1 належними доказами.
Зазначене підтверджується наступним:
Відповідач-2 ПП «АСОР»набув право на приватизацію комунального майна м.Новомосковська шляхом викупу, на підставі пункту 1.9. рішення Новомосковської міської ради № 584 від 25.07.2008 р. (т.2, а. с. 84) “Про визначення способу приватизації та затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, конкурсу та аукціону у третьому та четвертому кварталі 2008 р.”
Однак воно прийнято з посиланням на рішення міськради № 463 від 18.01.2008 р., яке чинності не набуло, що автоматично робить його незаконним.
Крім цього, відповідно до пункту 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки (1723-Ш), у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення), орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).
В обґрунтування того, що ПП «АСОР»на момент прийняття рішення про приватизацію було орендарем спірного майна, та здійснило з дозволу орендодавця невід'ємні покращення, відповідачем - 1 по справі не було надано тому належних доказів.
Як зазначалось скаржником в Додаткових поясненнях від 18.05.2009 р. наявні в судовій справі документи, зокрема:
1. Договір оренди спірного майна № 271 від 31.10.2006 р. (т. 1, а. с. 130-135) та
2. Додаткова угода до нього (т. 1, а. с. 139), а також інші документи:
3. Витяг з Рішення виконкому Новомосковської міськради № 479 від 25.06.2008 р. (т. 1 а.с. 94);
4. Дефектний акт (т.1, а. с. 140);
5. Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 р. (т. 1, а.с. 141);
6. Підсумкова відомість ресурсів (т. 1 а. с. 142-144);
7. договірна ціна на поточний ремонт приміщень магазину «Турбота», здійснений в 2008 р. (т. 1, а.с. 145-146);
8. Локальний кошторис № 2-1-1 на поточний ремонт магазину «Турбота»(т. 1, а.с. 147-150)
не можуть бути доказами проведених поліпшень орендованого відповідачем-2 майна з огляду на те, що вищезазначений Договір оренди № 271 від 31.10.2006 р. та Додаткова угода № 20 від 20.03.2008 р., всупереч вимог ч. 2 ст. 793 ст. 794 ЦК України, нотаріально не посвідчені та не здійснено їх державної реєстрації.
Як слідує із положень ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 219 ЦК України вони є нікчемними.
Судового рішення, згідно із ч. 2 ст. 219 ЦК України про те, що вони визнані дійсними відповідачі 1,2 суду не надали.
Таким чином проведені відповідачем-2 ремонтні роботи до укладення нотаріально посвідченого договору від 10.07.2008 року (т.2, а. с. 78-80) не породжують у нього на спірний об'єкт жодних прав.
Посилання суду в своєму рішенні на положення Договору оренди № 271 від 31.10.2006 р. (т. 1, а. с. 130-135), які надавали ПП «АСОР»право на здійснення покращень, не може бути прийнято до уваги з огляду на те, що договір нотаріально не посвідчений, а отже є нікчемним (ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 219 ЦК України).
Інші документи зазначені вище, що пов'язані із проведеними роботами, також не є доказами проведених поліпшень, так як із їх змісту вбачається, що вони стосуються виключно проведення ремонту, а не здійснення невід'ємних покращень.
Так само із витягу з Рішення міськвиконкому (т.1, а. с. 94) вбачається, що воно надано на проведення ремонтних робіт.
Відповідачем-1 не подано також належного доказу на право відповідачу-2 здійснювати будівельні роботи в орендованому ним приміщенні.
Таким доказом виключно є Дозвіл на виконання будівельних робіт, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, пункт 1.1. “Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”, затверджений Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України N 273 від 05.12.2000 р.
Крім цього, в матеріалах судової справи відсутні докази погодження з орендодавцем, як це передбачає п 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, (виконавчим комітетом Новомосковської міської ради), Договір оренди від 10.07.2008 року, проектно-кошторисної документації на поліпшення орендованого майна, оскільки СКУ “Трубник” згідно із договором не є орендодавцем, а є балансотримачем.
Відсутній в матеріалах справи Акт державної приймальної комісії по прийманню в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту, що підтверджував би факт проведення поліпшень та прийняття їх орендодавцем.
Подана відповідачем Заява на приватизацію від 27.08.2008 р. (т. 2 а.с 3) не відповідає формі та змісту “Заяві про приватизації”, встановленій діючим законодавством України, зокрема Додатком 2 до розділу 2 “Порядку подання та розгляду заяв на приватизацію об'єктів груп А, Д, а також групи Ж (які підлягають приватизації способами, встановленими для об'єктів малої приватизації)” N 772 від 17.04.1998 р., затвердженого Наказом Фонду державного майна України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 р. за N 400/2840 та не містить передбачених законодавством додатків, що також є порушенням процедури приватизації.
Відповідно до пункту 67 “Методики оцінки майна”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України N 1891 від 10.12.2003 р., порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Цим Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря.
Таким порядком є “Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації”, затверджений наказом Фонду державного майна України»N 377 від 27.02.2004 р. та зареєстрований в Мінюсті України 18 березня 2004 р. за N 343/8942.
Всупереч ухвали суду від 27.04.2009р. (т.1, а.с. 123,124) відповідачем -1 не подано звіту з експертної оцінки об'єкту приватизації, який відображав би здійснені відповідачем-2 поліпшення орендованого майна, як це передбачають пункти 1.1., 2.2 Порядку (377).
Наявний в матеріалах звіт з експертної оцінки та рецензія на нього (т 2, а. с. 13-42, 46) стосуються визначення ринкової вартості спірного об'єкту для розрахунку орендної плати і жодним чином не стосуються приватизації.
Як зазначалось скаржником в позовній заяві та додаткових поясненнях від 18.05.2009 р., відповідно до абзацу 2 ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна»N 2163-ХІІ від 04.03.1992 р. “Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.”
Що стосується пояснень приватного нотаріуса, то його дії під час нотаріального посвідчення спірного договору прямо суперечать вимогам частини 2 пункту 104 “Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” N 20/5 від 03.03.2004 р., яка передбачає, що укладання таких договорів здійснюється з дотриманням вимог чинного законодавства про приватизацію.
Скаржник вважає, що з огляду на зазначене, приватний нотаріус ОСОБА_4 перед нотаріальним посвідченням Договору купівлі продажу окремого індивідуально визначеного майна нежилого приміщення від 16.09.2008 р. повинен був пересвідчитись чи набрала програма приватизації на 2008 рік чинності та чи було опубліковано хоча б в місцевих засобах масової інформації переліку об'єктів, що підлягають приватизації в 2008 році, як це передбачено ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна»(2163-ХП).
Що стосується порушення права скаржника як покупця то він вважає, що судом не вірно, всупереч доводів та доказів досліджених судом встановлено, що він діяв в інтересах власника майна - Новомосковької міської ради.
Однак такий висновок спростовується наступним.
Договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна нежилого приміщення»від 16.09.2009 р. укладено відповідачами 1 та 2 з порушенням законодавства щодо приватизації комунального майна, а також і прав скаржника, як покупця, визначених пунктом 3 Державної програми приватизації (1723-111) та ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного майна” N 2163-ХП від 04.03.1992 р. відповідно до яких приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; надання громадянам України пріоритетного права на придбання державного майна; забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі громадян України у процесі приватизації; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об'єкти приватизації.
Скаржник вважає, що не оприлюднивши в засобах масової інформації програми приватизації та переліку об'єктів, що підлягають приватизації в 2008 р., відповідач-1 тим самим позбавив його законного права прийняти участь у приватизації спірного об'єкту через аукціон або конкурс, шляхом подання відповідної заяви про приватизацію.
Посилання суду на рішення відповідача № 584 від 25.07.2008 р. (т.2, а. с. 84) “Про визначення способу приватизації та затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, конкурсу та аукціону у третьому та четвертому кварталі 2008 р.”, яким відповідачу-2 було надано право на викуп спірного майна, як на виключне право власника майна на визначення способу приватизації є насамперед правом, а не обов'язком, і за умови подання скаржником заяви про приватизацію шляхом аукціону або викупу дане рішення звучало б інакше, хоч як вказувалось раніше воно є незаконне так як прийняте без належних на це підстав, а саме програма приватизації на 2008 р. чинності не набула.
Відповідачами по справі жодних доказів, що спростовували б наведені вище обставини, не наведено.
Відповідно до частини 1 ст. 203 частини 3 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Позивач подав 07.07.2009 р. клопотання про долучення письмових доказів по даній справі, які перелічені у клопотанні.
У відзиві на апеляційну скаргу Новомосковська міська рада просить залишити рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення, так як вважає, що оскаржуване рішення повністю відповідає чинному законодавству та прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач-1 вказує у відзиві, що з апеляційної скарги не зрозуміло з яких підстав повинно бути переглянуто рішення по даній справі, в чому саме полягає його незаконність, які норми права були судом застосовані невірно і які докази позивача не були взяті до уваги.
Новомосковська міська рада зазначає також, що всі докази та обставини скаржника, зазначені в скарзі, розглядались судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка згідно сукупності усіх обставин справи.
По-перше, посилання апелянта на відсутність опублікування в засобах масової інформації рішення Новомосковської міської ради № 463 від 18.01.2008 р. “Про затвердження програми приватизації об’єктів комунальної власності міста Новомосковська на 2008 р.”, чим порушено права і інтереси позивача на отримання пріоритетного права на участь у приватизації та придбання комунального майна.
Цей факт спростовується доданими до матеріалів справи копіями газети “Новомосковська правда” № 56 за 2008 р., в якій була опублікована інформація Новомосковської міської ради про Перелік об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та інформація про оголошення конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності для здійснення незалежної експертної оцінки нежитлових приміщень, що підлягають приватизації. Судом була надана належна оцінка зазначеному факту та зроблено висновок, що інформація у визначений термін була надрукована в місцевій пресі та за своїм змістом тримала в собі про об’єкт, що підлягає приватизації, а саме назва об’єкта, його місцезнаходження, і тому укладалася у поняття про повне, своєчасне та достовірне інформування про порядок приватизації та об’єкти приватизації.
По-друге, помилковим є ствердження позивача, що продавцем спірного об’єкту нерухомості є орган приватизації, оскільки продавець –власник майна –Новомосковська міська рада (орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади міста), яка єдина наділена повноваженнями щодо прийняття рішень про відчуження комунального майна відповідно до ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, а орган приватизації лише виконує процедуру приватизації (підготовку необхідної документації) відповідно до законодавства.
По-третє, посилання апелянта на відсутність поліпшень спірного приміщення, які не можливо відокремити від вказаного майна без надання йому шкоди, є безпідставними.
Судом було досліджено та надано відповідну оцінку доказам, а саме документам, які підтверджують наявність таких поліпшень на суму 70 490 грн., тобто не менш ніж на 25 відсотків залишкової вартості майна.
По-четверте, повноваження міського голови м. Новомосковська на підписання договору купівлі-продажу, які були поставлені під сумнів позивачем, підтверджуються протоколом міської Територіальної виборчої комісії про результати виборів Новомосковського міського голови від 26.03.2006 р. рішення 1 сесії п’ятого скликання Новомосковської міської ради № 1 про підсумки виборів Новомосковського міського голови, та повноваженнями міського голови представляти територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, відповідно до ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, що також було обґрунтовано зазначено в рішенні суду першої інстанції.
По-п’яте,: хибним є посилання позивача на відсутність дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання відповідачем-2 будівельних робіт, оскільки в спірному приміщенні проводились не будівельні, а ремонтні роботи, та рішенням суду було встановлено, що 25.06.2008 р. виконавчий комітет Новомосковської міської ради надав ПП “АСОР” згоду на проведення таких ремонтних робіт.
Таким чином всі докази позивача і обставини, на які він посилається в позовній заяві та апеляційній скарзі, були розглянуті господарським судом Дніпропетровської обл. та їм надана всебічна, повна та об’єктивна оцінка.
У відзиві на апеляційну скаргу комунальне підприємство “Новомосковське бюро технічної інвентаризації” просить розглянути справу без його участі, тому що будь-яких порушень з боку комунального підприємства відносно позивача не допущено.
Колегією суддів задоволено клопотання позивача про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді справи.
Запис розгляду апеляційної скарги здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”. Для архівного оригіналу звукозапису надано диск СД-R, серійний номер 5154129 RД 22939.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.07.2009 р. до 28.07.2009 р. до 14 год.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що згідно з частиною другою статті 1 ГПК України фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду тільки у випадках, передбачених законодавчими актами України. Щодо даної справи, такий випадок передбачено, зокрема, в абзаці першому пункту 1 частини першої статті 12 ГПК України (тобто у разі виникнення спору в зв’язку з приватизацією майна (п.3 із змінами, внесеними згідно з інформаційним листом ВГСУ від 10.12.2007 р. № 01-8/963).
Як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с. 130-137) між виконавчим комітетом Новомосковської міської ради депутатів (орендодавець), на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, та приватним підприємством “АСОР” (орендар) укладено договір оренди № 271 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до власності територіальної громади м. Новомосковська від 31.10.2006 р.
Згідно з пунктом 1.1 договору, на підставі рішення № 917 від 25.10.2006 р., орендодавець по акту приймання-передачі орендованого приміщення від 31.10.2006 р. (а.с. 138, т.1) передав орендарю в строкове платне користування приміщення за адресою: м. Новомосковськ, вул. Радянська, 28, площею 253,8 кв.м, 1 поверх, що знаходиться на балансі СКУ “Трубник” з метою використання під магазин непродовольчих товарів дитячого асортименту.
Договір укладено строком на п’ять років, що діє з 01.11.2006 р. до 01.10.2011 р.
10.07.2008 р. між Територіальною громадою міста Новомосковська та приватним підприємством “АСОР” укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до територіальної громади м. Новомосковська, а саме: нежитлового приміщення “А”, загальною площею 239,0 кв.м, основною площею 131,7 кв.м та вхід у підвал “Б”, розташоване за адресою: м. Новомосковськ, вул. Радянська, 28 з метою використання під магазин непродовольчих товарів дитячого асортименту (а.с. 78, т.2).
Загальна вартість орендованого нежитлового приміщення (п.1.3 договору оренди від 10.07.2008 р.) становить 90 150 грн. 95 коп.
Умовами п.6.2 договору оренди від 10.07.2008 р. до прав приватного підприємства “АСОР” віднесено з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що зумовлює підвищення його вартості.
Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 479 від 25.06.2008 р. приватному підприємству "АСОР" надано згоду з 01.04.2008 р. на проведення ремонтних робіт за власні кошти в орендованому приміщенні за адресою: м.Новомосковськ, вул. Радянська,28 (а.с.94, т.1).
Відповідачем-2 здійснено поліпшення орендованого майна на загальну суму 70490,00 грн.
Фінансування здійснених поліпшень орендованого нежилого приміщення перевірено ТОВ АФ "Профіт-Аудит" на підставі наданих відповідачем-2 документів, в тому числі: проектно-кошторисної документації на виконання будівельних робіт, пов’язаних із здійсненням поліпшень орендованого приміщення, яка узгоджена з балансоутримувачем –СКУ "Трубник"; договору на виконання ремонтно-будівельних робіт № 27пд від 14.01.2008 р. між ПП "АСОР" та ПП ОСОБА_7; дефектного акту на ремонт в нежилому приміщенні, локального кошторису 2-1-1; довідки про вартість виконаних робіт за липень 2008 р. на суму 70 490,00 грн.; акту приймання-передачі виконаних робіт за липень 2008 р.; квитанцій до прибуткового касового ордеру про отримання грошових коштів приватним підприємцем ОСОБА_7 від ПП "АСОР" через ОСОБА_8 на загальну суму 70 490,00 грн. Проти факту здійснення відповідачем-2 поліпшень орендованого майна на зазначену вище суму відповідач-1 не заперечує.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" правоздатність органів місцевого самоврядування щодо розпорядження, відчуження, визначення в угодах умов використання та фінансування об'єктів, що приватизуються, здійснюються відповідно до закону. Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування, а відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міської ради є, зокрема, затвердження місцевих програм приватизації, переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" місцеві ради наділені повноваженнями затверджувати за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають викупу.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у ч. 1 цієї статті, здійснюється відповідно до місцевих програм приватизації або з ініціативи покупців, які згідно зі ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" подають до органу приватизації відповідну заяву.
Затвердження відповідачем (міською радою) в межах його повноважень переліку майна, яке підлягає приватизації, є його виключною компетенцією як власника.
Згідно приписів абзацу 1 п. 5 мотивувальної частини та абзацу 2 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 N 14-рп/2000 у справі N 1-16/2000, згідно яких доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків, визначеним законами.
Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації. Способи приватизації (викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом) визначаються шляхом ухвалення органами, визначеними в ч. 1 ст. 7 Закону, рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації, однак з урахуванням випадків, визначених законом і, зокрема, ст. 11 Закону.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - Закон), викуп застосовується до тих об'єктів, які: не були продані на аукціоні чи за конкурсом; включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; були здані в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного і комунального майна".
Таким чином, Законом конкретно визначені випадки, коли у орендаря виникає право викупу майна, стосовно якого є рішення про приватизацію.
18.01.2008 року ХУІ сесія п’ятого скликання Новомосковської міської ради відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняла рішення № 463 "Про затвердження Програми приватизації комунальної власності м. Новомосковська на 2008 рік".
Відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" до Переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2008 році (Додаток № 1 до Програми приватизації на 2008 рік) включено приміщення (торгове), загальною площею 254,0кв.м., розташоване по вул. Радянська,28 у м. Новомосковську.
Форма актів, що приймається органами та посадовими особами місцевого самоврядування, визначена ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Відповідно до вказаної норми рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону).
Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію (ч. 5 ст. 59 Закону).
Порядок приватизації державного майна, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", передбачає, серед іншого:
- опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;
- прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації; -
- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта (ст.11 Закону).
Згідно листа від 17.12.2008 р. за вих. № 55, який підписано головним редактором газети "Новомосковська правда" за період 2008 року в газеті "Новомосковська правда" рішення Новомосковської міської ради № 453 від 18.01.2008 р. "Про затвердження програми приватизації об’єктів комунальної власності міста Новомосковська за 2008 рік" з Додатками № 1 Програма приватизації об’єктів комунальної власності міста Новомосковська на 2008 рік, №2 –Перелік об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2008 році не друкувалися. Також листом повідомлено, що протягом 2008 р. в газеті друкувалась інформація про об’єкти, що підлягають приватизації у 2008 році, із зазначенням способів приватизації та їх місцезнаходження.
25 липня 2008 р. рішенням сесії п’ятого скликання Новомосковської міської ради прийнято рішення № 584 від 25.07.2008 р. "Про визначення способу приватизації та затвердження переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, конкурсу та аукціону у третьому і четвертому кварталі 2008 року".
Підпунктом 1.9 пункту 1 цього рішення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації у третьому і четвертому кварталі 2008 р. віднесено приміщення площею 239,0 кв.м. за адресою: м. Новомосковськ, вул. Радянська,28 та визначено спосіб приватизації цього об’єкту –викуп (а.с.84, т.2).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" орган приватизації публікує перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. У відповідності до ст. 10 цього Закону в газеті "Новомосковська правда" № 56 за 2008 рік була опублікована інформація Новомосковської міської ради про Перелік об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, затверджений рішенням сесії міської ради від 25.07.2008 року № 584 та Інформація виконавчого комітету Новомосковської ради про оголошення конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності для здійснення незалежної експертної оцінки нежитлових приміщень, що підлягають приватизації.
Таким чином, зазначена інформація у визначений законом термін була опублікована в місцевій пресі та за своїм змістом вона містила в собі відомості про те, який саме об’єкт підлягає приватизації шляхом викупу, тобто містила назву цього об’єкта та його місцезнаходження, а тому укладалася у поняття про повне, своєчасне та достовірне інформування про порядок приватизації та об’єкти приватизації (аналогічна позиція висловлена Вищим господарським судом України у постанові від 21.10.2002 року у справі №17-6-3/02-1980).
З моменту публікації Переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу до укладення Договору купівлі-продажу від 16.09.2008 р. пройшло більше місяця, що свідчить про наявність у позивача можливості звернутися до відповідача –1 з заявою про участь у приватизації будь-якого з об’єктів, визначених у Переліку. Позивач, ОСОБА_1, не звертався до відповідача-1 з відповідною заявою, отже право його, як мешканця територіальної громади, на участь у приватизації не було порушено.
27.08.2008 р. відповідач-2 надав на ім’я голови Новомосковської міської ради ОСОБА_9 заяву на приватизацію шляхом викупу орендованого ним за Договором оренди приміщення та квитанцію про оплату за її подання. Заява відповідача-2 на приватизацію не відповідає формі, встановленій Додатком 2 до Порядку подання та розгляду заяви про включення об’єкту до переліку об’єктів, що підлягають приватизації (наказ Фонду Державного майна України від 27.04.2004 року № 848), але була прийнята та розглянута відповідачем-1.
Згідно ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - Закон про малу приватизацію) об'єктами малої приватизації, зокрема, є окреме індивідуально визначене майно.
Як свідчать матеріали справи, предметом оренди за договором оренди від 10.07.2008 р. нерухомого майна, що належить до власності територіальної громади, який укладено відповідно до вимог чинного законодавства, є окреме індивідуально визначене майно. Відповідач-2 прийняв в орендне користування окреме індивідуально визначене майно для використання під магазин непродовольчих товарів дитячого асортименту.
З огляду на зазначене, та з урахуванням ч. 2 ст. 1 Закону про малу приватизацію, згідно якій Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" застосовується лише до відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, до правовідносин сторін щодо приватизації орендованого позивачем майна судом застосовуються правила Закону про малу приватизацію з урахуванням, в частині, не врегульованій цим Законом, правил Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".
Згідно ст. 3 Закону про малу приватизацію приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом, в тому числі, викупу.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону про малу приватизацію продаж об'єкта приватизації шляхом викупу застосовується щодо об'єктів малої приватизації, в тому числі, включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в Державній програмі приватизації визначаються, в тому числі, рекомендовані форми приватизації для різних груп об'єктів.
Згідно ст. 51 Закону України "Про Державну програму приватизації", яким затверджено Державну програму приватизації на 2000 - 2002 роки, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
З метою встановлення вартості здійснених відповідачем-2 за рахунок власних коштів поліпшень спірних приміщень, які не можливо відокремити від вказаного майна без надання йому шкоди, на замовлення відповідача-2, приватного підприємства "АСОР", Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт-Аудит" підготовлено аудиторський висновок, відповідно до якого встановлено, що за рахунок власних коштів відповідача-2 були здійснені поліпшення орендованого приміщення по вул. Радянська,28 у м. Новомосковську. Проектно-кошторисна документація на виконання будівельних робіт, пов’язаних із здійсненням поліпшень орендованого приміщення, узгоджена з балансоутримувачем –СКУ "Трубник"; загальна сума поліпшень становить 70 490,00 грн.
Як зазначено в п.1.3. договору оренди від 10.07.2008 р. загальна вартість орендованого нежитлового приміщення становить 90150,95 грн., а загальна сума поліпшень становить 70 490,00 грн. Результати аудиторського висновку оскаржені не були.
Як вже зазначалося вище, приватне підприємство “АСОР” здійснило невід’ємні поліпшення нежитлового приміщення загальною площею 239,0кв.м. основною площею 131,7 кв.м. та вхід у підвал "Б", що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Радянська, 28, що належить до комунальної власності, яке він орендував за договором оренди нерухомого майна від 10.07.2008 р., вартістю не менш як 25 відсотків від загальної вартості майна, згідно вимог чинного законодавства, набув законне право на приватизацію цього майна шляхом його викупу.
16 вересня 2008 р. між Фондом Комунального майна Територіальної громади Новомосковської міської ради в особі міського голови ОСОБА_9 (який діє на підставі протоколу міської Територіальної виборчої комісії про результати виборів Новомосковського міського голови від 26.03.2006 р. рішення І сесії п’ятого скликання Новомосковської міської ради депутатів № 1 про підсумки виборів Новомосковського міського голови та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") (продавець) та Приватним підприємством "АСОР" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна нежилого приміщення загальною площею 131,7 кв.м. та вхід у підвал "Б", а саме:
А - нежиле приміщення (матеріал стін - цегла) –основною площею 131,7 кв.м., загальною площею 239,0 кв.м., Б вхід в підвал (матеріал стін - бетон), яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 28 на земельній ділянці держфонду (надалі - об’єкт приватизації).
На час укладення Договору купівлі-продажу об’єкт приватизації знаходився у власності Територіальної громади м. Новомосковська Дніпропетровської області в особі Новомосковської міської ради (п.1.2 Договору).
Як зазначено в п.1.5 договору купівлі-продажу об’єкту приватизації ринкова вартість об’єкта приватизації становить 361 581,6 грн. з урахуванням ПДВ.
Звіт про незалежну оцінку приміщення площею 239,0кв.м., розташованого у м.Новомосковськ, вул. Радянська,28 від 31.07.2008 р. у сумі 301 318,00 грн. без урахування ПДВ затверджено Наказом міського голови ОСОБА_9 № 104 від 20.08.2008 р. відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 р., Закону України "Про оцінку майна".
Договір купівлі-продажу посвідчено 16 вересня 2008 р. ОСОБА_4- приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу (реєстровий номер 4375) та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 3136437 (номер витягу з Державного реєстру правочинів 6512449 від 16.09.2008 року).
Відповідно до п.5.2 Договору купівлі-продажу право власності на нежитлове приміщення загальною площею 239,0кв.м., основною площею 131,7 кв.м. та вхід у підвал "Б", що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 28 зареєстровано за приватним підприємством "АСОР" (витяг з реєстру № 20256689 від 17.09.2008 року).
Як зазначено в п.1.6 Договору об’єкт продано за 361 581,6 грн. Покупець розрахувався за придбаний об’єкт приватизації у повному обсязі, що підтверджується договором доручення від 16.09.2008 р., укладеним між приватним підприємцем ОСОБА_10 та приватним підприємством "АСОР", листом від 16.09.2008 р. за вих. № 16/09-08 про перерахування грошових коштів за придбаний об’єкт, листом про зміну призначення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є відповідність спірної угоди вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Одним із способів судового захисту є визнання правочину недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Позивач вважає, що міський голова ОСОБА_9 не мав повноважень на укладення договору, договір укладено з порушенням законодавства про приватизацію, в зв’язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зміст Договору містить всі умови, які визначає ст. 655 ЦК України.
Згідно ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Повноваження міського голови на підписання Договору визначені протоколом міської територіальної виборчої комісії про вибори міського голови від 26.03.2006 р., рішення І сесії п’ятого скликання Новомосковської міської ради депутатів № 1 про підсумки виборів Новомосковського міського голови.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування" міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста, очолює виконавчий комітет міської ради, головує на її засіданнях.
ОСОБА_9, як голова міської ради та її виконкому, підписав договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна –нежилого приміщення від імені Новомосковської міської ради від імені якої діяв виконавчий комітет, як орган місцевого самоврядування. Відповідно до п.1 Положення про Фонд комунального майна, затвердженого рішенням Новомосковської міської ради № 159/1 від 21.07.2000 р., правонаступником майнових та юридичних прав та обов’язків представництва Фонду державного майна України у місті Новомосковську є Новомосковський виконком в особі Фонду комунального майна з моменту його утворення. В своїй діяльності Фонд комунального майна підпорядковується міськвиконкому і є його відділом. Фонд комунального майна є органом приватизації комунального майна.
Відповідно, виходячи із положень Закону України "Про місцеве самоврядування", Положення про Фонд комунального майна, ОСОБА_9, як міський голова, при укладенні Договору 16.09.2008 р. діяв від імені продавця в межах наданих йому повноважень.
Приймаючі до уваги викладені вище встановлені обставин, наведені приписи законодавства, господарський суд Дніпропетровської обл. правильно дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору є неправомірними та не задовольнив вимоги позивача.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача та суду першої інстанції про нікчемність договору оренди № 271 від 31.10.2006 р. та додаткової угоди № 20 від 20.03.2008 року, як таких, що нотаріально не посвідчені та не зареєстровані в установленому законом порядку. Між тим, суд враховує, що вже 10.07.2008 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 (тобто до укладення спірного договору купівлі-продажу) був укладений договір оренди спірного об’єкта відповідно до вимог чинного законодавства.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні, що допущені відповідачем-1 окремі порушення законодавства при приватизації спірного об’єкту не можуть бути підставою для задоволення позову особи, права і інтереси якої при проведенні приватизації порушені не були. Оскільки суд відмовив в задоволенні позову про визнання недійсним договору, господарський суд правомірно зробив висновок про відсутність підстави для застосування наслідків недійсності договору та задоволення вимог позивача в частині скасування державної реєстрації правочину.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлює ст. 16 ЦК України, способи захисту прав суб’єктів господарювання визначає ст. 20 ГК України.
Наведені правові норми не передбачають такого способу захисту цивільних прав та захисту прав суб’єктів господарювання, як скасування державної реєстрації правочину, в тому числі нотаріальної.
Згідно п. 4 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 671, державна реєстрація правочину, змін, внесених до нього, відомостей про припинення його дії проводиться реєстратором, а не судом.
Тимчасовий порядок передбачає не скасування державної реєстрації правочину, а внесення до Державного реєстру правочинів змін, відомостей про припинення дії правочину шляхом внесення відповідних змін до запису в Реєстрі. Однією з підстав для внесення змін до запису в Реєстрі про припинення дії право чину, згідно п.15 Тимчасового порядку, є рішення суду про припинення дії правочину.
Отже, вимога про скасування державної реєстрації правочину, в тому числі нотаріальної реєстрації, заявлена позивачем без врахування законодавчих приписів з питань ведення Державного реєстру правочинів, з застосуванням способу захисту права, не передбаченого законодавством.
Право позивача на участь у приватизації спірного об'єкту взагалі не могло бути порушено, оскільки способом приватизації цього об'єкта визначений "викуп", а не аукціон або конкурс. Позивач, як фізична особа, яка не має відношення до спірного об'єкту, не має право на викуп цього об'єкту відповідно до закону, тому суб'єктивне право позивача на участь у приватизації цього об'єкту порушено не було. Як встановлено вище та не спростовано позивачем, ОСОБА_1 не звертався до відповідача-1 з заявою про участь у приватизації після публікації в газеті інформації щодо продажу спірного об’єкта шляхом викупу. Рішення Новомосковської міської ради № 584 від 25.07.2008 р. в установленому порядку не оскаржено, недійсним не визнано.
На підставі викладеного, доводи скаржника, вказані в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування рішення по даній справі і задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 м.Новомосковськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2009 р. у справі № ПР30/35-09 залишити без змін.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: Л.О. Лотоцька
В.Г. Головко
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
28.07.2009 р.