Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

м. Ніжин, вул. Шевченка, 57а, 16600, (04631) 5-19-29

Справа № 2- 714/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2010 року

Ніжинський міськрайонний суд в складі :

головуючого – судді СКАЛОЗУБА О.М.

при секретарі – ПОЛЄТАВКІНІЙ М.О.,

за участі сторін,

роглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ніжин цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині про виплату одноразової страхової допомоги та щомісячної грошової суми,-

встановив:

Позивачі в заяві і суді просять зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині призначити та виплатити їм, як членам сім'ї потерпілого ОСОБА_3, одноразову страхову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності встановленої Хмельницькою міською МСЕК 17.11.2009 року та щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 17.11.2009 року по 16.12.2009 року, які належать їхньому сину - ОСОБА_3 і не були одержані ним за життя, посилаючись на те, що 18 липня 2009 року їх син - ОСОБА_3, разом з командою ТзОВ професійний футбольний клуб «Динамо», м. Хмельницький виїхав у відрядження до м. Буча Київської області для участі в календарній грі. На 327 км.+ 250 м автодороги М-12 Старий - Тернопіль - Кіровоград - Знамянка, поблизу с. Вербка Летичівського району автобус, в якому їхала команда,потрапив в ДТП. Внаслідок ДТП, троє членів команди отримали тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості. Їх син отримав тяжкі тілесні ушкодження, потрапив до реанімаційного відділення Хмельницької обласної лікарні. Наказом територіального управління Держгірпромнагляду по Хмельницькій області від 20 липня 2009 року була призначена комісія по розслідуванню нещасного випадку. За результатом розслідування нещасного випадку, що стався 18 липня 2009 року, був складений ОСОБА_4 спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та ОСОБА_4 за формою Н-1 про

нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, який затверджений 13.10.2009 року в.о. начальника Держгірпромнагляду по Хмельницькій області.

Після завершення розслідування їм видали на руки ОСОБА_4 Н-5 та Н-1 і повідомили, що

відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105 їм необхідно звернутись до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, або за місцем реєстрації

підприємства на якому працював їх син, або за місцем проживання, для отримання страхових виплат, які проводить Фонд від нещасних випадків на виробництві на підставі вищезгаданого закону.

Від моменту аварії їх син знаходився в стані «коми», але вони сподівались на одужання сина і його подальшу реабілітацію за місцем проживання, тому звернулись за призначенням виплат до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині. Спеціалісти відділу повідомили, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які спричинили втрату працездатності» право особи на страхові виплати - одноразову допомогу та щомісячні виплати, настає з моменту встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. 17 листопада 2009 року Хмельницькою міською МСЕК було встановлено 100% ступінь втрати професійної працездатності. Таким чином, Фонд зобов'язаний був виплатити страхові виплати передбачені ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Звернувшись до відділення ВДФССНВ в м. Ніжині вже після встановлення стійкої втрати професійної працездатності, у прийнятті документів для проведення страхових виплат, які належать їхньому сину, їм було відмовлено. Спеціалісти відділення мотивували це тим, що відповідно до п.п.3.1. п.З Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду №24 від 27.04.2007 року, для призначення потерпілому одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подається, разом з іншими документами, заява потерпілого про призначення страхових виплат. Оскільки, їх син перебував в «комі», то написати заяву він не міг. Заяву від батька, як зацікавленої особи, спеціалісти відділення прийняти відмовились і запропонували їм принести, або доручення видане їхнім сином на звернення за призначенням виплат, або рішення суду про визнання їхнього сина недієздатним. Доручення видати їх син не міг, оскільки знаходився в стані коми. Тому, вони звернулись до відділу опіки Ніжинської міської ради з тим щоб подати до суду заяву про визнання сина недієздатним і призначити опікуном батька - ОСОБА_2. Але у виконкомі Ніжинської міської ради їм запропонували призначити, на підставі ст.. 78 ЦК України, батька - ОСОБА_2 помічником сина, для здійснення його прав і обов'язків. Відповідне рішення було прийняте 03.12.2009 року. У відділенні ВДФ ССНВ в м. Ніжині у них відмовились прийняти заяву про призначення страхових виплат від батька в інтересах сина на підставі витягу із рішення виконкому, мотивуючи тим, що дане рішення надає право отримати виплати, а не призначити, і запропонували їм подати рішення суду про позбавлення сина дієздатності. Відповідна заява була подана до Ніжинського міськрайонного суду, була прийнята ухвала про призначення експертизи, експертиза була зроблена в м. Хмельницький, так як їх син ОСОБА_5 знаходився в реанімаційному відділенні Хмельницької обласної лікарні. Однак,суд не зміг прийняти рішення про позбавлення їхнього сина дієздатності, тому що експертний висновок був зроблений і направлений до суду 14 грудня 2009 року, а 16 грудня 2009 року їх син ОСОБА_5 помер в реанімаційному відділенні Хмельницької обласної лікарні.

Відповідно до ст.1227 ЦК України суми відшкодувань у зв'язку зкаліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, які не були одержані потерпілим за життя, передаються членам його сім'ї. Членами сім'ї їхнього сина - ОСОБА_3 на момент смерті були вони, його батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

28 січня 2010 року вони звернулись до відділення з тим, щоб їм призначили

і виплатили страхові виплати передбачені ст.21, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності », які належали їхньому сину ОСОБА_5. Відділення ВДФССНВ в м.Ніжині, листом №01/134 від 29.01.2010 року відмовило їм у проведенні виплат, мотивуючи це тим, що заява про призначення страхових виплат не була подана.

Вважають таке рішення відділення ВДФССНВ в м. Ніжині неправомірним і таким, що порушує Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » та ЦК України.

Вважають, що страхові виплати, передбачені ст.21, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які належали їхньому сину - ОСОБА_3, на підставі ст. 1227 ЦК України повинні бути призначені і виплачені їм, як членам сім'ї, а відмова відділення Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині у здійсненні відповідних виплат є неправомірною і такою, що суперечить чинному законодавству.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись в письмовому запереченні і в суді на те, що статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначений порядок рзгляду виконавчими дирекціями Фонду справ про страхові виплати, в якій частиною першою визначено, що розгляд розпочинається на підставі заяви потерпілого або заінтересованих осіб. В самому законі невизначено коло таких заінтересованих осіб та невизначені види необхідних документів, щодо їх повноважень. В зв’язку з цим, відділення Фонду при розгляді справи позивачів про призначення страхових виплат керувалося приписами ЦПК України в частині повноважень законних представників повнолітніх дітей. На момент розгляду справи про призначення виплат позивачі не мали належно оформлених документів у відповідності з вимогами ЦПК України, що і стало причиною неможливості позитивно розглянути справу про призначення страхових виплат. Тому розгляд справи про страхові виплати неможливий в зв’язку з відсутністю звернення за їх призначенням у встановленому порядку.

Суд, вислухавши доводи та пояснення сторін, допитавши свідків ,ознайомившись та дослідивши наявні матеріали справи і надані докази, вважає що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено,що ОСОБА_3 помер 16 грудня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.16).

ОСОБА_4 форми Н-5 від 13.10.2009 року (а.с. 7-10) та ОСОБА_4 №3 форми Н-1 від 13.10.2009 року, затверджених в.о. начальника територіального управління Держгірпромнагляду по Хмельницькій області (а.с. 11-14), копія ОСОБА_4 посмертного огляду по визначенню причинного зв’язку між смертю і профзахворюванням (отруєнням), а також трудовим каліцтвом від 18.02.2010 року (а.с. 18-19) і копія виписки з акту огляду у МСЕК від 17.11.2009 року, видану Хмельницькою міською медико-соціальною експертною комісією, (а.с. 17) свідчать про те, що ОСОБА_3 отримав травму на виробництві і втратив сто відсоткову професійну працездатність.

Копія свідоцтва про народження № 392501 від 03.09.1985 року (а.с.15)  вказує, що позивачі є батьками ОСОБА_3.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Довідкою ЖЕК «Південна» № 216 від 19.03.2010 року про склад сім’ї підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті проживав разом із позивачами

Відповідно до ст..21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов»язаний у встановленому законодавством порядку виплатити одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого та щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого

Відповідно до вимог ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середнього заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Згідно вимог вищевказаного Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає питання про призначення страхових виплат на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначено ст. 35 вказаного Закону та Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду 27 квітня 2007 року N 24, і приймає відповідні рішення у визначені строки.

Судом достовірно і повно встановлено і це підтверджується дослідженими доказами-медичними документами,що ОСОБА_3М під час ДТП отримав травму,внаслідок якої не приходив до свідомості і знаходився у «комі» з моменту отримання травми і до дня смерті.,тобто він не мав фізичної можливості подати заяву до відповідача про виплату йому відповідних страхових сум.

Його батьки-позивачі по справі неодноразово звертались до відповідача в усній формі для оформлення відповідних документів і проведення виплат потерпілому,роз»яснючи,що потерпілий-їх син не має фізичної можливості написати таку заяву.Однак спеціалістами Фонду,що було підтверджено в суді показаннями свідків ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8Ю,позивачам було відмовлено неодноразово в проведенні таких виплат з мотивацією відсутності заяви самого потерпілого.

Після смерті ОСОБА_3М на звернення позивачів до відповідача вони отримали відповідь,що Фонд не може провести такі виплати,так як потерпілий за життя не написав про це заяву.

На питання головуючого як в таких випадках,як із ОСОБА_3,потерпілий  повинен писати заяву, .представник відповідача відповіла,що таке у них законодавство.А батьки не є заінтересованими особами і не можуть звертатись з подібними заявами до Фонду. В своїх запереченнях і в суді представник Фонду заявила,що при розгляді справи позивачів про призначення страхових виплат вони керувалися приписами ст..ст.39,42 ЦПК України в частині повноважень законних представників повнолітніх дітей. На момент розгляду справи про призначення виплат позивачі не мали належно оформлених документів у відповідності з вимогами ЦПК України, що і стало причиною неможливості позитивно розглянути справу про призначення страхових виплат.

Однак суд вважає таке твердження представника відповідача необґрунтованим і не правильним,так як вказане в ст..39 ЦПК України поняття представництва з документальним підтвердженням повноважень відповідно до ст..42 ЦПК України не може на думку суду примінятись в даному випадку,так як такі представники виступають суто по захисту прав в цивільних правовідносинах і представляють інтереси малолітніх і неповнолітніх дітей.В даному випадку цивільний позов витікає з кримінальної справи ,де батьки ОСОБА_3М-позивачі по справі визнані представниками потерпілого і представляють його інтереси,тобто є заінтересованими особами і мають право на звернення до відповідача від імені потерпілого за захистом його інтересів.Їх право бути представником потерпілого прямо витікає із ст..52 КПК України.

Виходячи з норм проаналізованого чинного законодавства і того,що ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не містить чіткого тлумачення поняття заінтересованої особи і таке поняття тлумачиться кожним юристом Фонду по своєму без посилання на норми чинного законодавства.суд вважає,що в даному випадку позивачі як батьки ОСОБА_3М є заінтересованими особами і мали право звертатись з заявою до відповідача для проведення відповідних страхових виплат як заінтересовані особи для захисту прав потерпілого ОСОБА_3М

Згідно ст. 40 Закону належні суми страхових виплат, що з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків не були своєчасно виплачені особам, які мають на це право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в раз їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1227 ЦК України суми відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

За таких обставин суд приходить до виснову,що належні суми страхових виплат не були своєчасно виплачені ОСОБА_3М,який мав на це право, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків, так як ОСОБА_3 І не мав фізичної можливості звернутись з заявою до Фонду,а на неодноразові звернення його батьків як заінтересованих осіб,що зазначені в ст.36 Закону,відповідач відмовляв їм у задоволенні їхніх заяв. Як зазначено в ст..40 Закону у разі смерті осіб,яким не були проведені такі виплати з вини Фонду, вони виплачуються членам їх сімей.,якими і є позивачі.

Судом також не встановлено тих випадків,які зазначені в ст.37 Закону,коли Фонд може відмовити в страхових виплатах.

Суд вважає,що заявлений цивільний позов є законним ,обґрунтованим і таким,що підлягає задоволенню в повному обсязі,так як викладені позивачами в позові і підтримані ними в суді їх доводи знайшли своє повне підтвердження дослідженими в суді доказами,які повністю і беззаперечно спростували всі заперечення відповідача .А тому суд вважає,що слід зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині призначити та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як членам сім'ї потерпілого ОСОБА_3, одноразову страхову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої Хмельницькою міською МСЕК 17.11.2009 року, та щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 17.11.2009 року по 16.12.209 року, які належать їхньому сину - ОСОБА_3 і не були одержані ним за життя

Керуючись ст. 1227 ЦК України,ст..ст.21,28,34,36,37,40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105 від 23.09.1999 року з останніми змінами і доповненнями за №1877-У1 від 11.02.2010 року, ст.ст.10,11,60,212-215,218 ЦПК України суд,-

вирішив:

Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині призначити та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як членам сім'ї потерпілого ОСОБА_3, одноразову страхову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої Хмельницькою міською МСЕК 17.11.2009 року, та щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 17.11.2009 року по 16.12.209 року, які належать їхньому сину - ОСОБА_3 і не були одержані ним за життя.

На рішення може бути подано до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайсуд заяву про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів після його проголошення, а апеляційну скаргу протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ О.М.СКАЛОЗУБ