АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження : 22ц/790/4015/16 Головуючий 1-ї інстанції - Іващенко С.О.

Справа № 2-645/2041/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : житлове.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах А.П., Черкасова В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_4, Фрунзенський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позову посилався на те, що він є наймачем неприватизованої квартири АДРЕСА_1 в якій з 1985 року та по теперішній час проживає разом із своєю дружиною ОСОБА_4.

Також в даній квартирі з 1996 року зареєстровані відповідачі - ОСОБА_1, яка була дружиною його сина, який помер у 1996 році та ОСОБА_2 (онук).

Фактично, відповідачі с пірну квартиру не вселялись, ніколи не сплачували комунальні послуги, особисті речі не перевозили.

У зв'язку з тим, що йому, як пенсіонеру, важко сплачувати за комунальні послуги за кількість зареєстрованих осіб, в тому числі і за відповідачів, просив визнати їх такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 червня 2014 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язано Фрунзенський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Не погоджуючись із зазначеним рішення суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухваливши рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суд вважав доведеним, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більше шести місяців на проживають в спірній квартирі без поважних причин, а тому втратили право користування квартирою та підлягають зняттю з реєстраційного обліку.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, як основний квартиронаймач та члени його сім'ї: дружина ОСОБА_4, невістка ОСОБА_1 та онук ОСОБА_2, вказане підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку (а.с.4). Вказана квартира не приватизована.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що невістка ОСОБА_1 та онук ОСОБА_2 з 1996 року не проживають у спірній квартирі, не несуть будь-яких витрат по утриманню вказаного житла, тому згідно зі ст. 71 ЖК УРСР є такими, що втратили право на користування спірним жилим приміщенням.

Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад 6 місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК УРСР ), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім'ї наймача права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Матеріали справи свідчать про те, що спір вирішений у відсутності відповідачів, будь-яких доказів не проживання їх у спірній квартирі позивачем взагалі не надано. Рішення ухвалено виключно на доводах позовних вимог.

Самі по собі посилання позивача у позовній заяві про не проживання відповідачів відповідно вимог ст. 60 ЦПК України не є належними та достатніми доказами на підтвердження відсутності відповідачів у спірній квартирі з 1996 року без поважних причин.

Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилались на те, що вони були відсутні у спірній квартирі у зв'язку із конфліктними відносинами з позивачем, який перешкоджав їм користуватися житлом, проте у спірній квартирі знаходились їх речі та вони періодично відвідували житло. Можливості там постійно проживати не мали, оскільки позивач без їхньої згоди вселив у квартиру сім'ю доньки.

Такі доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Також на підтвердження того, що вони ніколи не втрачали інтересу до спірної квартири відповідачі надали до апеляційної скарги копії квитанцій про оплату комунальних послуг на особовий рахунок по спірній квартирі за період з 2011 року по 2015 рік включно (а.с.59-68).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження непроживання відповідачів у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців.

Виходячи зі змісту статей 71, 72 ЖК України, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням, якщо не проживає в ньому понад шість місяців саме без поважних причин, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про втрату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права користування жилим приміщенням.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 червня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання такими, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді