Справа № 361/7309/14-ц Головуючий у І інстанції Пухна О. М.

Провадження № 22-ц/780/2170/16 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.

Категорія 33 02.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

02 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди ,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 09 травня 2014 року біля 20-00 годин ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить позивачу ОСОБА_3, рухаючись по вул. Фурмана, 8 у селі Гоголів Броварського району Київської області, зі швидкістю близько 50 км/год., порушив вимоги п.п. 2.3 «б» та 12.1 Правил дорожнього руху, не впорався з керуванням та вчинив дорожньо - транспортну пригоду. Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - зазначеної ДТП, та призначено покараная у виді позбавлення волі строком на 4 роки з іспитовим строком 2 роки. Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав значні механічні ушкодження.

Просив після уточнення позовних вимог стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 114 886,20 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 1000 гривень та моральну шкоду 5 000 грн.

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що за кермо автомобіля він сів за наказом ОСОБА_6. Вважав, що ОСОБА_3, який також був у стані алкогольного сп'яніння є винним у ДТП, оскільки подія сталася за його грубої необережності. ОСОБА_2 вказував, що він є потерпілим у ДТП.

Просив стягнути зі ОСОБА_3 матеріальну шкоду а саме: затрати на лікування ОСОБА_4 та моральну шкоду, що з доповненими позовними вимогами разом складає 97 170 грн. 73 коп.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 80 420 (вісімдесят тисяч чотириста двадцять) грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові, зустрічний же позов задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 09 травня 2014 року о 20-00 годині ОСОБА_2, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Деу Нексія», власником якого є ОСОБА_3, д.н.з. НОМЕР_1, без достатніх правових підстав, не маючи посвідчення водія рухаючись по вул. Фурмана, 8 у селі Гоголів, Броварського району Київської області, порушив Правила дорожнього руху, не впорався з керуванням автомобілем та вчинив ДТП. У результаті ДТП водій автомобіля ОСОБА_2, пасажири ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до Звіту № 738 та актуалізації вказаного звіту про оцінку автомобіля «Деу Нексія», д.н.з. НОМЕР_1 вартість матеріального збитку, завданого автомобілю становить 114 886,20 грн. та 1000 грн. ОСОБА_3 було сплачено за проведення дослідження. Загальна сума шкоди складає 115 886, 20 грн.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановивши факт завдання відповідачем збитків, визнав за можливе застосувати до спірних правовідносин ст. 1193 ЦК України та зменшити завдані збитки, враховуючи що в діях позивача ОСОБА_3 мала місце груба необережність, яка сприяла пошкодженню автомобіля.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступних підстав:

Стаття 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 7 постанови від 01 березня 2013 року №4 " Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснено, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху/

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 вийшовши зі свого автомобіля, залишив ключ в замку запалення, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав можливість протиправно скористатись вказаним автомобілем та потрапив у дорожньо- транспортну пригоду.

Суд прийшов до правильного висновку, що у діях позивача ОСОБА_3 мала місце груба необережність, яка сприяла пошкодженню автомобіля.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом про відшкодування шкоди відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3

Разом з тим 27 серпня 2014 року ОСОБА_2 у судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи за його звинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, свою вину визнав.

Висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази та ухвалив обґрунтоване рішення з вірним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: