Справа № 461/9456/15 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/783/3797/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. В.

Категорія:19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Богонюка М.Я., Ванівського О.М.

за участі секретаря: Жукровської Х.І.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про відновлення порушеного права споживача та зобов’язання до укладання договору на послуги в натурі, -

встановила:

Оскарженим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Зобов’язано Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» вжити заходів щодо укладення Типового договору про надання послуг водопостачання та водовідведення з ОСОБА_2, який проживає за адресою: м.Львів, вул. ак. ОСОБА_5, 15, кв.1, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» в дохід держави судовий збір у розмірі 121,80 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 квітня 2016 року виправлено описку допущену у другому абзаці резолютивної частини рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 квітня 2016 року та викладено у наступній редакції: «зобов’язано Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» вжити заходів щодо укладення договору на основі Типового договору про надання послуг водопостачання та водовідведення з ОСОБА_2, який проживає за адресою: м.Львів, вул. ак. ОСОБА_5, 15, кв.1, відповідно до вимог чинного законодавства України».

Рішення суду оскаржено ЛМКП «Львівводоканал».

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно ст.26 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» договір на надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, що укладається виконавцем із споживачем – фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, є договором приєднання. А відповідно до п.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Вказує, що відповідно до положень нової редакції ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ЛМКП «Львівводоканал», як підприємство питного водопостачання, визнано не лише «Виробником» послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а і «Виконавцем» послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення. 01.10.2014 року Постановою КМУ №532 «Про внесення змін до Постанови КМУ №869 від 01.06.2011 року» додатково встановлено Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення. Цим новим Порядком передбачено відшкодування ЛМКП «Львівводоканал» як Виконавцю послуг, у повному обсязі економічно обґрунтованих планових витрат, зокрема, пов'язаних з демонтажем, провіркою та монтажем квартирних засобів обліку води.

Крім того посилається на ч. 1 ст. 638 ЦК України.

Апелянт вважає, що своїми діями не порушило норми законодавства України і права споживача-скаржника.

Просить рішення суду скасувати та провадження у справі закрити.

Ухвала Галицького районного суду м. Львова від 04 квітня 2016 року не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ЛМКП «Львівводоканал» ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 11.08.2015 року ОСОБА_2 звернувся до ЛМКП «Львівводоканал» з листом, в якому просив на основі типового договору, передбаченого постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року, розробити, погодити істотні умови та укласти договір на водопостачання та водовідведення до квартири №1 по вул. ак. ОСОБА_5, 15 у м. Львові.

Листом ЛМКП «Львівводоканал» №10-4277 від 19.08.2015 року ОСОБА_2 було відмовлено покликаючись на те, що укладення договору між ЛМКП «Львівводоканал» та ОСОБА_2, як споживачем послуг, є неможливим.

Задовольняючи частково даний позов районний суд виходив з того, що надання послуг з централізованого постачання холодної води та воловідведення необхідно здійснювати на підставі укладеного із споживачем договору про надання послуг, у відповідності до форми Типового договору, який затверджено постановою КМУ від 21.07.2005 року №630.

З такими висновками суду погоджується судова колегія з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.3 ст.29 Закону України № 1875-ІV від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення для споживачів регулюється Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року.

Аналіз цього Закону № 1875-ІV від 24 червня 2004 року дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 цього Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-110цс12.

Відповідно ЛМКП «Львівводоканал» має обов’язок дотримуватись цих же вимог.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів прийшла до висновку, що районний суд вірно зобов’язав ЛМКП «Львівводоканал» вжити заходів щодо укладення Типового договору про надання послуг водопостачання та водовідведення з ОСОБА_2, який проживає за адресою: м.Львів, вул. ак. ОСОБА_5, 15, кв.1, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано, що 01.10.2014 року Постановою КМУ №532 «Про внесення змін до Постанови КМУ №869 від 01.06.2011 року» додатково встановлено Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення і цим новим Порядком передбачено відшкодування ЛМКП «Львівводоканал» як Виконавцю послуг, у повному обсязі економічно обґрунтованих планових витрат, зокрема, пов'язаних з демонтажем, провіркою та монтажем квартирних засобів обліку води, судова колегія не приймає до уваги, оскільки ці питання не були предметом даного спору.

В той же час суд вказав, що укладення договору про надання послуг водопостачання та водовідведення з ОСОБА_2 повинно бути відповідно до вимог чинного законодавства України.

Висновки суду достатньо мотивовані і підстверджені доказами, що досліджені судом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1ч.1ст. 314, ст.315, ст.317 ЦПК України,  колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Богонюк М.Я.

ОСОБА_6