_________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 1512/2-1641/11

Провадження № 2/520/1707/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07.06.2016 року

Київський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Чаплицького В.В.

за участю секретарів Непомнющого М.М., Буланової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, –

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2, за уточненим позовом, з вимогою – визначити за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,09 га, розташованої за адресою: м. Одеса, с. Чорноморка, вул. Крутоярська, 13, посилаючись на факт перебування у шлюбі з ОСОБА_5, з 06 жовтня 1990 року по 24 травня 1996 року, в період якого, за спільні кошти було придбано незавершене будівництво на земельній ділянці, та в подальшому, після розірвання шлюбу, під час спільного проживання, право власності на спірну земельну ділянку було оформлено на ОСОБА_5, однак після смерті ОСОБА_5 право власності на ? частку земельної ділянки за позивачем не визнається, що й стало приводом для звернення з дійсним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ІІІ-ЖД № ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб 06 жовтня 1990 року (21 грудня 2007 року, з моменту реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7, ОСОБА_7 отримала прізвище – ОСОБА_1).

24 травня 1996 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу І-ЖД № 253190.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 092069 ОСОБА_5 помер 13 травня 2007 року.

За правилами ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 червня 2014 року встановлено певні обставини виникнення права особистої власності за життя ОСОБА_5, а саме те, що земельну ділянку ОСОБА_5 отримав на підставі рішення №19 від 27 лютого 1997 року виконкому Таїровської сільради, яким йому безоплатно у приватну власність для будівництва житлового будинку передана земельна ділянка. 17 березня 1997 року ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Положення ч.5 ст.65 СК України набрали законної сили 09 лютого 2011 року та не поширюється на правовідносини, які виникли до того.

Сімейний кодекс України не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до спірних правовідносин, а тому земельні ділянки, яка набуті до цієї дати, не можуть бути визнані об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п.18 - 2 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Таким чином, ОСОБА_5 отримав земельну ділянку у власність під будівництво в період, коли не знаходився у шлюбі, державний акт на земельну ділянку отримав 17 березня 1997 року, коли також не був у шлюбі, а тому вказана земельна ділянка є його особистою власністю, та не може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про власність» (в редакції, діючій станом на виникнення спірних правовідносин) майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Посилання позивача на зазначену статтю ЗУ «Про власність» суд вважає необґрунтованим, так як ця норма застосовувалась саме до членів сім’ї.

Викладені норми права, зібрані по справі докази та встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області обставини спростовують доводи на які посилається позивач та є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 4-6, 8, 10-11, 14-15, 18, 59, 79, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд через Київський районний суд міста ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання повного тексту цього рішення.

Суддя Чаплицький В. В.