Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі
за участю представників:
позивача –Поповкін Д.В. (довіреність у матеріалах справи)
1-го відповідача –Чепурна О.І. (довіреність у матеріалах справи)
2-го відповідача –не з’явився,
3-го відповідача –Данільченко О.О.
третьої особи - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третього відповідача вх. № 800 Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від 24.01.07 по справі № 07/239-06
за позовом Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка, м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області;
до 1) Харківської міської ради, м. Харків 2) Виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради 3) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України
про спонукання передати житлове приміщення
встановила:
Рішенням від 24.01.07 господарського суду Харківської області у справі №07/239-06 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., судді Гребенюк Н.В., Жельне С.Ч.) –за результатами нового розгляду справи №35/260-04, рішення у якій було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 15.06.06 - позов до Харківської міської ради та до Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України задоволено. Визнано за позивачем право власності на квартири у житловому будинку №46 по вул.Героїв Праці у м.Харкові, а саме: однокімнатну ізольовану квартиру №42, житловою площею 18,0 кв.м. (перший поверх, друга секція); трьохкімнатну ізольовану квартиру №64 житловою площею 35,7 кв.м. (шостий поверх, друга секція); трьохкімнатну ізольовану квартиру №72 житловою площею 35,7 кв.м. (восьмий поверх, друга секція); трьохкімнатну ізольовану квартиру №104 житловою площею 39,0 кв.м. (шостий поверх, третя секція), трьохкімнатну ізольовану квартиру №119 житловою площею 37,0 кв.м. (десятий поверх, третя секція). Першого та третього відповідачів зобов'язано передати позивачу вищевказані квартири. Провадження у справі відносно другого відповідача - Виконавчого комітету Московської райради м.Харкова - припинено.
Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що позивачем доведено факт повного виконання своїх зобов’язань за договором №1 від 05.03.91 про дольову участь у будівництві 276кв. житлового будинку по вул.Героїв Праці, 46 у м.Харкові для отримання позивачем житлової площі в розмірі 165,82 кв.м.
Третій відповідач - Східне регіональне Управління Державної прикордонної служби України - із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, заявник скарги посилається на наступні обставини: ВАТ «ХЗ Електробритва», з яким позивачем було укладено договір №1 від 05.03.91 про дольову участь у будівництві, ліквідовано у судовому порядку в процедурі банкрутства і третій відповідач не є його правонаступником, при цьому між ВАТ «ХЗ Електробритва»як генеральним підрядником за договором №1 від 05.03.91 та третім відповідачем як новим замовником будівництва не було укладено відповідного договору про врегулювання порядку розподілу збудованого житла між учасниками будівництва або компенсації витрат пропорційно пайовій участі у будівництві.
Третій відповідач також зазначає, що спірні квартири не передавалися позивачу заводом «Електробритва»у власність, крім того, у судовому засіданні представник третього відповідача наголосив, що відповідно до статті 63 Закону України «Про вищу освіту»майно може належати позивачу лише на праві оперативного управління, а тому, на думку третього відповідача, за позивачем не може бути визнане право власності на дані квартири; також третій відповідач вказує на пропущення позивачем строку позовної давності, який, на думку заявника апеляційної скарги, сплинув у 2000 році, коли позивач міг дізнатися про припинення підприємницької діяльності ВАТ «ХЗ Електробритва»і передачу будинку для добудови Східному регіональному управлінню Держприкордонслужби та звернутися до суду з позовом про зобов’язання укласти договір щодо порядку розподілу збудованого житла або компенсації витрат як учаснику будівництва.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Відзив мотивовано наступними обставинами: позивачем повністю виконано усі зобов’язання за договором №1 від 05.03.91; третій відповідач є правонаступником прав та обов’язків попереднього замовника-інвестора - ВАТ «ХЗ Електробритва»- на думку позивача, даний факт підтверджується висновками Вищого господарського суду України, викладеними у постанові від 15.06.06 у справі №35/260-04, а також рішенням виконавчого комітету Харківської міськради №317 від 22.03.00, рішеннями господарського суду Харківської області, якими було визнано право власності на недобудовані квартири за комерційними структурами з тих самих підстав, на які посилається позивач; також позивач зазначає, що третій відповідач повинен був оформити своє право на завершення будівництва відповідно до Положення «Про порядок передачі права на завершення припинених будівництвом об’єктів житла», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.00 №168.
Також позивач наголошує, що предметом позову є не захист наявного права власності, а саме визнання права власності на новостворене майно (набуття права власності), щодо посилань третього відповідача на статтю 63 Закону України «Про вищу освіту»представник позивача у судовому засіданні зазначив, що даною статтею передбачено передання майна у власність вищим навчальним закладам; ВАТ «ХЗ Електробритва»було передано третьому відповідачу всю документацію на житловий будинок, у тому числі –договір №1 від 05.03.91, тобто третьому відповідачу було відомо про наявність прав позивача на спірні квартири, тому у договорі про передання прав замовника будівництва між ВАТ «ХЗ Електробритва»та Східним регіональним управлінням Держприкордонслужби слід було передбачити надання позивачу квартир для заселення, а не обов’язок будь-яких осіб на переукладання договору про пайову участь у будівництві. Стосовно строку позовної давності позивач зазначає, що вказаний строк розпочався у квітні 2004 року, а саме –з моменту відмови третього відповідача надати позивачу спірні квартири, отже, на думку позивача, строк позовної давності не пропущено.
Другий відповідач –виконавчий комітет Московської районної в місті Харкові ради –відзиву на апеляційну скаргу не надав, натомість надіслав до суду заяву (вх.№2509 від 23.03.07) про розгляд апеляційної скарги у даній справі без участі представника другого відповідача та прийняття рішення на розсуд суду на підставі наявних у справі документів. Колегія суддів, розглянувши дану заяву, дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню і що дана апеляційна скарга може бути розглянута без участі представника другого відповідача.
Перший відповідач –Харківська міська рада –відзиву на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні представник першого відповідача заявив про підтримання вимог апеляційної скарги, зокрема, з тих підстав, що Харківська міська рада не перебуває у договірних відносинах з позивачем, а тому у неї немає жодних обов’язків по відношенню до позивача. Також перший відповідач вказав на те, що оскаржуване рішення було прийнято за відсутності представника Харківської міської ради, не повідомленої належним чином про час та місце судового засідання 24.01.07, а тому, на думку першого відповідача, оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області –відзиву на апеляційну скаргу не надала, після оголошеної судом перерви представник третьої особи у судове засідання не з’явився.
У судовому засіданні 26.03.07 оголошувалася перерва до 16год. 20хв. 04.04.07.
Колегія суддів, заслухавши представників позивача, першого та третього відповідачів у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, встановила наступне.
05 березня 1991 р. між ВАТ Харківський завод "Електробритва" і Харківським технічним університетом сільського господарства укладено договір №1, за яким Харківський інститут механізації та електрифікації сільського господарства (субпідрядник) зобов'язався здійснювати виготовлення, поставку будівельних матеріалів, механізмів, обладнання, а також перерахувати кошти соціально-побутового призначення в сумі 442 тис. руб. за 384 кв. м житла, а ВАТ Харківський завод "Електробритва" (генеральний підрядник) після здачі секцій 276 квартирного будинку по вул. Героїв Праці м. Харкова, починаючи з другої, в експлуатацію зобов'язався виділити субпідряднику – Харківському інституту механізації та електрифікації сільського господарства (правонаступником якого є Харківський технічний університет сільського господарства, що підтверджується наданими позивачем доказами) - житло пропорційно до обсягів виконаних робіт та до сум внесених коштів із розрахунку 1215 руб. за 1 м корисної площі, (т. 1, а.с. 10, т.2 а.с. 79-80).
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачами, платіжними дорученнями №964 від 15 жовтня 1991 р., №266 від 30 березня 1992 р. та №23 від 15 січня 1993 р. позивач на виконання зазначеного договору перерахував ВАТ Харківський завод "Електробритва" відповідно 400 тис. руб., 200 тис. руб. та 2 млн. 510 тис. крб. в якості попередньої оплати дольової участі в зазначеному будівництві (т.2, а.с. 12, 16, 48). Крім того, позивачем надано документальне підтвердження виконання ним зобов'язань по зазначеному договору та додатку №1 до нього в частині поставки для ВАТ Харківський завод "Електробритва" тракторів та іншої будівельної техніки і обладнання (т.2, а.с. 2-5, 8-11, 125-126), будівельних та інших матеріалів в рахунок дольової участі в будівництві (т.2 а.с. 14-133).
Листами від 29.08.95 р. №297 (т.1 а.с. 11) від 14.11.97 р. №361(т.1, а.с. 13), від 22.10.1998 р. №284 (т. 1 а.с.14), від 15.11.99 №233 (т.1 а.с.16), від 22.10.1998 р. №284 ( т. 1, а.с. 78) підтверджуються зобов'язання генерального підрядника ВАТ Харківський завод "Електробритва" після здачі секцій, починаючи з другої, 276 -квартирного будинку по вул. Героїв Праці м. Харкова в експлуатацію, виділити субпідряднику - Харківському технічному університету сільського господарства - житло пропорційно дольовій участі в будівництві в обсягах житлової та загальної площі і за нумерацією квартир, які відповідають вимогам позовної заяви (із подальшими уточненнями) Харківського технічного університету сільського господарства, поданої до місцевого господарського суду.
Судом першої інстанції також встановлено, що у листопаді 1997 р. попереднім замовником будівництва - ВАТ "Харківським заводом "Електробритва", позивачу для заселення була передана трикімнатна квартира № 36, жилою площею 35,89 кв. м. У листопаді 1999 р. ВАТ "Харківським заводом "Електробритва", позивачу для заселення була виділена, але в натурі не передана, трикімнатна квартира № 104, жилою площею 35,89 кв. м. Як обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, ці дії попереднього замовника - ВАТ "Харківський завод "Електробритва" - цілком підтверджують виконання позивачем усіх своїх зобов'язань за договором №1 від 05.03.91.
Рішенням №317 від 22.03.00 виконавчого комітету Харківської міської ради управлінню військ Південно-Східного напряму Прикордонних військ України (правонаступником якого є третій відповідач, що підтверджується долученими до справи доказами) передано функції замовника на будівництво у 2000 –2002 роках житлового будинку по вул.Героїв Праці, 46.
Як вбачається з Акта приймання-передачі документації по житловому будинку по вул.Героїв Праці, 46 від 02.08.00, ВАТ "Харківським заводом "Електробритва" передано третьому відповідачу документацію на вказаний будинок, у тому числі договір №1 від 05.03.91 –даний факт не заперечується третім відповідачем.
Отже, третьому відповідачу було відомо про наявність прав позивача на спірні квартири. Разом з тим, у листах №13/1357 від 26.03.04 та №13/1674 від 09.04.04, направлених позивачу у відповідь на його запити, третій відповідач зазначив, що у Східного регіонального Управління Держприкордонслужби України відсутні зобов’язання щодо передачі позивачу житла у будинку по вул.Героїв Праці, 46.
Колегія суддів вважає, що вказані дії третього відповідача суперечать приписам статті 27 Житлового кодексу України, відповідно до якої жила площа у будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ та організацій, розподіляється для заселення між учасниками будівництва пропорційно переданим ними коштам.
Відповідно до пункту 7 Положення «Про порядок передачі права на завершення припинених будівництвом об’єктів житла», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.00 №168, передача права замовника-інвестора на завершення будівництва об'єкта здійснюється на підставі договору між попереднім та новим замовниками-інвесторами із зобов'язанням подальшого пропорційного розподілу збудованого житла між ними та іншими учасниками (інвесторами) будівництва відповідно до їх витрат. У договорі мають передбачатися умови фінансування, термін завершення будівництва об'єкта та порядок розподілу збудованого житла або компенсації витрат учасникам будівництва пропорційно їх пайовій участі у спорудженні цього об'єкта.
Таким чином, вищевказаною нормою прямо передбачено обов’язок третього відповідача як нового замовника-інвестора укласти з попереднім замовником-інвестором - ВАТ "Харківський завод "Електробритва" –відповідний договір, в якому мало бути передбачено надання позивачу для заселення квартир згідно із зобов’язаннями ВАТ "Харківський завод "Електробритва" перед позивачем (листи від 29.08.95 р. №297, від 14.11.97 р. №361, від 22.10.1998 р. №284, від 15.11.99 №233, від 22.10.1998 р. №284).
Східне регіональне Управління Державної прикордонної служби України, не заперечуючи необхідності укладення такого договору, посилається на те, що ВАТ "Харківський завод "Електробритва", незважаючи на численні звернення третього відповідача з цього питання, від укладення договору відмовився. У матеріалах справи дійсно є копії листів із вказаними зверненнями (т.1, а.с. 35 –37), однак третім відповідачем не надано доказів відмови ВАТ "Харківський завод "Електробритва" від розподілу дольової участі сторін у загальному обсязі житла, що будується. Крім того, третім відповідачем не зазначено, на якій підставі ним зроблено висновок про те, що не укладення з попереднім замовником-інвестором відповідного договору звільняє нового замовника-інвестора від обов’язку розподілити збудоване житло між учасниками будівництва, а також про те, що наявність чи відсутність цього обов’язку залежить від способу припинення ВАТ "Харківський завод "Електробритва" як юридичної особи (реорганізація чи ліквідація).
На думку колегії суддів, твердження третього відповідача про те, що із ліквідацією ВАТ "Харківський завод "Електробритва" позивач втратив право на спірні квартири, ґрунтуються на довільному тлумаченні поняття «правонаступництво», що не узгоджується з приписами чинного цивільного законодавства.
Не відповідає змісту законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, і твердження представника Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України про те, що відповідно до статті 63 Закону України «Про вищу освіту»майно може належати позивачу лише на праві оперативного управління, а тому за позивачем не може бути визнане право власності на дані квартири.
Так, відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про вищу освіту», вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. А згідно зі статтею 63 цього ж Закону, на яку посилається третій відповідач і яка визначає правовий режим майна вищих навчальних закладів, за вищим навчальним закладом з метою забезпечення діяльності, передбаченої його статутом, і відповідно до закону та його організаційно-правової форми власником (власниками) закріплюються на правах оперативного управління або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно. Отже твердження третього відповідача про те, що майно може належати позивачу лише на праві оперативного управління, не узгоджуються з нормами чинного законодавства, тому колегія суддів не визнає їх обґрунтованими.
Крім того, третій відповідач посилається на те, що спірні квартири не передавалися у власність позивачу – дана обставина, на думку третього відповідача, позбавляє позивача вимагати визнання за ним права власності на дані квартири, оскільки такого права у Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка не виникло.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, будинок, у якому знаходяться спірні квартири, було введено в експлуатацію у серпні 2006 року. До здачі будівельного об’єкта замовникові, відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України (2004 року) - у редакції, що була чинною на 18.07.05, коли позивач звернувся до господарського суду з заявою про зміну предмета позову –власником об’єкта будівництва був підрядник. На дану обставину вказує і Вищий господарський суд України у постанові від 15.06.06 у справі №35/260-04. Тобто спірні квартири не могли бути передані позивачу у власність до введення будинку в експлуатацію, а оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, прийнятим 24.01.07 (тобто після введення будинку в експлуатацію) за позивачем обґрунтовано визнано право власності на зазначені квартири.
Колегія суддів також відзначає, що позивач дізнався про порушення свого права у березні 2004 року, коли третій відповідач відмовив йому у передачі житла у будинку по вул.Героїв Праці, 46 із посиланням на те, що у Східного регіонального Управління Держприкордонслужби України відсутні відповідні зобов’язання перед Харківським національним технічним університетом сільського господарства імені Петра Василенка. Враховуючи, що позов щодо захисту вказаного порушеного права було подано до місцевого господарського суду у червні 2004 року, колегія суддів відзначає, що встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності на момент подання позову не сплинув.
Викладені в апеляційній скарзі твердження про те, що даний строк слід відраховувати з 2000 року, коли ВАТ "Харківський завод "Електробритва" було визнано банкрутом, колегія суддів не визнає обґрунтованими, оскільки із самого факту банкрутства попереднього замовника-інвестора та передачі будинку для добудови Східному регіональному Управлінню Держприкордонслужби України не вбачається наявності порушення прав позивача. Отже позицію третього відповідача із даного питання мотивовано лише непідтвердженими припущеннями щодо можливого характеру позову та часу його подання Харківським національним технічним університетом сільського господарства імені Петра Василенка.
Таким чином, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом обґрунтовано прийнято рішення про задоволення позовних вимог як таких, що ґрунтуються на матеріалах справи та приписах чинного законодавства. А також, з огляду на те, що після зміни предмету позову позивач не заявляв вимог до другого відповідача, провадження по справі відносно другого відповідача припинено правомірно, у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Колегія суддів відзначає, що заявником апеляційної скарги не дотримано приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки викладені в апеляційній скарзі аргументи не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 24.01.07 по справі №07/239-06 –залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді