Справа №585/1400/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-ц/788/960/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 39

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів -   Левченко Т. А. ,  Хвостика С. Г. ,

з участю секретаря судового засідання -Чуприні В.І,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа – Роменська районна державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 03 серпня 2015 року помер її батько – ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, право на яку за законом мають діти померлого: вона та відповідачі, однак у зв’язку з отриманням травми нижньої кінцівки та перебування на лікуванні у лікаря-травматолога з 13 січня по 05 лютого 2016 року вона була обмежена у пересуванні та не змогла вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк. Посилаючись на цю обставин як на поважну причину пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, позивач просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю 2 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 квітня 2016 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_4 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого 03 серпня 2015 року в с.Василівка Роменського району Сумської області, терміном 2 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили (а.с.58-59).

Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тій обставині, що позивач не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, хоча мала реальну можливість звернутися до нотаріуса особисто з відповідною заявою або ж направити її поштою, а надана позивачкою довідка не підтверджує факту тривалої хвороби, яка б перешкоджала зверненню до нотаріуса у визначений законом строк, а тому відсутні поважні причини пропуску строку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути оскаржене правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 03 серпня 2015 року помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на належне спадкодавцю майно, а саме: на частку в колгоспному дворі, який складається з житлового будинку, розташованого в с. Василівка по вул..Радянській ( нині вул.. Миру), № 52 Роменського району Сумської області, земельну ділянка площею 0,2335 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору в с. Василівка, вул.Радянська,52 Роменського району Сумської області; земельну ділянка площею 0,3344 га для ведення особистого селянського господарства в с. Василівка,вул.Радянська,52 Роменського району Сумської області; земельну ділянку площею 3,865 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка знаходяться на території Василівської сільської ради Роменського району Сумської області ( а.с. 11-15)

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його донька ОСОБА_5, яка вважається такою що прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем і не заявила про відмову від неї ( а.с.19), син- Гайдар ОСОБА_7, який у встановлений ст.. 1270 ЦК України строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і ці обставини сторонами не оспорюються і визнаються.

Позивач ОСОБА_8, також є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_6, однак у строк, встановлений ст. 1270 ЦК України до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернулася. ( а.с. 6-9)

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачка пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважної причини, тому згідно з положеннями частини третьої статті 1272 ЦК України її вимоги про визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновками з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються ЦК України , який набув чинності 01.01.2004 року.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.

Як роз’яснено в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від №7 від 30.05.2008 року відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_4 14.03.2016 року зверталася до нотаріальної контори з заявою про роз’яснення порядку оформлення спадкових прав після померлого 03 серпня 2015 року батька ОСОБА_6 , однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька у зв’язку з пропуском строку для прийняття спадщини ( а.с. 20)

Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_8 зазначала, що не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк з поважних причин, оскільки під час її поїздки до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини у м. Ромни вона пошкодила колінний суглоб, внаслідок чого була обмежена у пересуванні та знаходилася на лікуванні з 13.01.2016 року по 05.02.2016 року , у зв’язку з чим вона була позбавлена фактичної можливості подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк.

Як вбачається із довідки, виданої Роменською ЦРЛ від 27.02.2016 року та наданої позивачем, ОСОБА_4 пошкодила зв’язковий апарат лівого колінного суглобу та потребувала обмеження фізичних навантажень на ліву нижню кінцівку і перебувала на лікуванні у лікаря-травматолога з 13.01.2016 року по 05.02.2016 року.(а.с.16).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також підтвердили ті обставини, що ОСОБА_4 у січні 2016 року пошкодила ногу і в період лікування проживала у своєї сестри ОСОБА_5 в с. Василівка та була обмежена у пересуванні.

Суд першої інстанції вирішуючи питання про визначення ОСОБА_4 додаткового строку, вірно врахував вимоги вищевказаних норм матеріального права та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, дослідив надані позивачем докази поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини, та задовольняючи позов правильно виходив з того, що зазначені позивачем причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При цьому суд правильно взяв до уваги ту обставину, що позивач ОСОБА_4 за станом здоров’я мала об’єктивні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки пошкодила зв’язковий апарат лівого колінного суглобу та була обмежена у пересуванні.

Крім того, суд вірно врахував, що позивачем був пропущений не значний термін звернення до нотаріуса із заявою, усього лише один місяць встановленого законом шестимісячного строку, а також те, що інший спадкоємець – відповідач ОСОБА_5 погоджується з визначенням своїй сестрі додаткового строку для прийняття спадщини і рішення суду першої інстанції не оскаржувала.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем ОСОБА_4 медичні документи на підтвердження її хвороби, а також покази свідків не є належними доказами для підтвердження поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини , не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки ці доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення відповідачем ОСОБА_3 норм права. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував та не дав оцінки тим обставинам, що позивач мала можливість надіслати заяву про прийняття спадщини поштою, однак цим правом не скористалася, у зв’язку з чим пропустила строк без поважної причини, колегіє суддів також до уваги не приймаються, оскільки не зважаючи на таку можливість, передбачену п.3.5 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», спадкоємцю все ж необхідно з’явитися до нотаріуса щоб засвідчити свій підпис на заяві, відправленої поштою, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, що у випадку з позивачем ОСОБА_4 було неможливим, у зв’язку з пошкодженням нижньої кінцівки та обмеженнями у пересуванні.

Крім того, ці твердження відповідача ОСОБА_3 не спростовують обставин, встановлених судом щодо поважності причин пропуску строку за станом здоров’я позивачки і не впливають на правильність висновків суду, оскільки відповідач ОСОБА_3 не зазначив конкретних обставин і фактів на спростування цих висновків суду, та не послався на докази щодо небажання його сестри ОСОБА_4 скористатись своїм правом на прийняття спадщини після смерті свого батька.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 р. у справі № 6-85цс12 та 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 є безпідставними, оскільки правові висновки, які зазначені у вищенаведених постановах ВСУ у порівнянні з оскаржуваним рішенням суду, ґрунтуються на інших фактичних обставинах ( спадкоємець своєчасно спадщину не прийняв через те, що не знав, що частина спірної квартири належала його покійній матері, та відсутності у спадкоємця інформації про смерть спадкодавця), а тому при застосуванні ст.ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України колегія суддів вважає можливим відійти від правових позицій Верховного Суду України, викладених у вищенаведених постановах.

Інші доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, є такими ж самими, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень, що були предметом дослідження у суді першої інстанції та їм була дана належна оцінка, інших доводів апеляційної скарги або нових обставин, що підлягають встановленню, відповідач ОСОБА_3 не навів.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 квітня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -