Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2007 р. Справа № АС-13/468-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі П"яновій Я.В.
за участю представників сторін:
позивача - Павловської-Кравчук В.А.
відповідача - Рянської Л.В., Марченко Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 275Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.06 р. по справі № АС-13/468-06
за позовом РКП "Балакліянафтопродукт" м. Балаклія
до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області м. Балаклія
про визнання недійсними повідомлень-рішень
встановила:
Постановою господарського суду Харківської області по справі №АС-13/468-06 від 12.12.2006 р. (суддя Водолажська Н.С.) позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області за №0002312301/0 від 11.09.2006 р. про визначення податкового зобов`язання по ПДВ в сумі 102050,21 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 51025,11 грн., рішення про результати розгляду скарги №1186/10/25-008 від 06.10.2006 р. Визнано неправомірними дії ДПІ у Балаклійському районі Харківської області по проведенню виїзної позапланової перевірки з питань підтвердження взаємовідносин з ПП "Сізіф-Буд-Луг" №104/23-104/30193405 від 11.09.2006 р. Стягнуто з державного бюджету на користь РКП "Балакліянафтопродукт" 3,40 грн.
Відповідач з даною постановою не погодився, подав апеляційну скаргу, зміст якої оголосив представник в судовому засіданні та зазначив, що при прийнятті постанови судом першої інстанції не було надано належну об`єктивну правову оцінку та не було досліджено в повному обсязі доказову базу відповідача. Просить скасувати постанову господарського суду Харківської області по спарві №АС-13/468-06 від 12.12.2006 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач в запереченні на апеляційну скаргу та уповноважений представник в судовому засіданні зазначив, що постанова господарського суду Харківської області по справі №АС-13/468-06 від 12.12.2006 р. прийняти при дотриманні норм матеріального права, при повному, всебічному, об"єктивному дослідженні обставин, що мають значення для справи, а апеляційна скарга є безпідставною. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення , а постанову по справі №АС-13/468-06 від 12.12.2006 р. залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт від 11.09.06 р. виїзної позапланової перевірки підприємства позивача з питань підтвердження правовідносин з ПП „Сізіф-Буд-Луг" за період 2005 р. Як вказано у вступній частині акту, дана перевірка проводилася на підставі п. 1 ч. 1 ст. 11, п. З ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" та згідно наданої службової записки Балаклійської СОВПЗ Куп'янського ВПМ від 08.08.06 р. і для її проведення був виданий наказ № 93 від 01.09.06 р. та оформлене направлення на перевірку № 51 від цієї ж дати.
Необхідно відмітити, що керуючись приписами п. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Слід відмітити, що норми, на які посилається відповідач, встановлюють, що органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
В статті 11-1 Закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). В цій нормі вказано, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, в разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. В разі наявності вказаної підстави позапланова виїзна перевірка здійснюється за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідачем не вказано коли, ким і у зв'язку з чим були виявлені недостовірності, яких даних стосуються ці недостовірності, в яких податкових деклараціях ці недостовірності виявлені, коли і ким був направлений запит до позивача.
Відповідач надав копію листа від 16.08.06 р., який був отриманий позивачем 17.08.06 р. Даний лист відповідачем розцінений як запит про надання пояснень щодо виявлених недостовірностей даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків. Але, як вбачається з наданого листа, ним позивач запрошувався до ДПІ для перевірки правильності нарахування та сплати ПДВ, що не є тотожнім вимогам про надання пояснень стосовно недостовірностей даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків.
Тобто, фактично у відповідача не існувало тих обставин, які обумовлюють призначення позапланової документальної перевірки наказом керівника ДПІ. Таким чином відповідач при призначенні перевірки повинен був керуватися положеннями ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" і тій частині, яка передбачає, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Для чого орган ДПС, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які
відповідно до ч.6 цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості.
Як свідчать надані документи, і це не спростовано представниками сторін, відповідач не звертався до суду за отриманням дозволу на проведення даної перевірки. За таких обставин при проведенні позапланової перевірки від 11.09.06 р. відповідач діяв за межами наданих йому повноважень, а тому його дії є неправомірними і в цій частині позов підлягає задоволенню.
Як вказано в акті, перевіркою були встановлені порушення підприємством вимог п. 7.2.1, п. 7.2.4, п. 7.2.6, п. 7.4.5, ст. 7 Закону України „Про ПДВ", що призвело до зменшення податкового кредиту по ПДВ та донарахування ПДВ за 2005 р. на загальну суму 102050,21 грн., в т.ч. за березень - 15677,08 грн., за квітень - 33235,42 грн., за травень - 50809,95 грн., за липень - 2327,76 грн.
Висновки перевіряючих ґрунтуються на тому, що між підприємством позивача (покупець) та ПП „Сізіф-Буд-Луг" (продавець) існували господарські правовідносини (придбання дизпалива), по яким останнім були видані позивачу податкові накладні (перелік податкових накладних наведений на стор. 12 і 13 акту перевірки). Але, за даними перевіряючих, постановою Господарського суду Луганської області від 31.01.06 р. по справі № 9/758пн-ад були визнані недійсними запис № 13821020000002593 від 25.01.05 р. про проведення державної реєстрації ПП „Сізіф-Буд-Луг" та припинена юридична особа на тих підставах, що дане підприємство не знаходилося за юридичною особою та з дня реєстрації ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювало, директор підприємства договорів не підписував та податкових накладних не видавав. Також в рішенні суду вказувалося на те, що дане підприємство до органу ДПС податкову звітність не подавало з квітня 2005 р.
Посилаючись на приписи п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про ПДВ", яка встановлює підстави для скасування реєстрації платників ПДВ, перевіряючими зроблений висновок про визнання недійсними податкові накладні, отримані позивачем від ПП „Сізіф-Буд-Луг" і неправомірним включення їх до податкового кредиту відповідних періодів.
Також висновки перевіряючих стосовно неправомірного включення до податкового кредиту сум податку по цим операціям також з тих підстав, що позивачем не надані документи обліку оприбуткування дизпалива, який (облік) встановлений Інструкцією „Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємства та організаціях України".
Судова колегія вважає необхідним відмітити, що жодна норма Закону України „Про ПДВ" не ставить право платника податків на включення відповідних сум податку до податкового кредиту від того, яким чином на підприємстві здійснюється облік товару. Право на формування податкового кредиту законодавець ставить лише у залежність від наявності належним чином оформлених податкових накладних чи митних декларацій. Тому посилання відповідача на вищевказану Інструкцію є безпідставним. Як вказано вище, в наданому акті перевірки перелічені норми Закону України „Про ПДВ", які були порушені позивачем.
Слід також зазначити, що в п. 7.2.1 ст. 7 Закону наведений вичерпний перелік необхідних реквізитів податкової накладної, яку платник зобов'язаний надати покупцю.
Позивачем до матеріалів справи надані перелічені в акті перевірки податкові накладні, які оформлені з урахуванням приписів вказаної норми. Крім того, оскільки позивач (покупець) не виписував податкові накладні, то твердження перевіряючих про порушення ним приписів наведеної норми в контексті акту перевірки є некоректним.
В поясненнях представник відповідача вказує на те, що виявлені порушення пов'язані з тим, що податкові накладні виписані особою, реєстрація якого платником ПДВ була анульована. В обґрунтування даного твердження відповідачем до матеріалів справи наданий акт № 58 від 20.04.06 р. про анулювання свідоцтва платника ПДВ.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про ПДВ", яка була доповнена п. 9.8 Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", встановлює, що реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадках, якщо платник податку ліквідується за рішенням суду.
Дана стаття також встановлює, що у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.'Вказані положення наведеної норми використані відповідачем у запереченні на адміністративний позов в обґрунтування власної правової позиції.
Відповідачем до матеріалів справи надана копія рішення Господарського суду Луганської області від 31.01.06 р. по справі № 9/758пн-ад, яким був задоволений позов Ленінської МДПІ м. Луганська про визнання недійсним запис від 25.01.05 р. про проведення державної реєстрації ПП „Сізіф-Буд-Луг" та припинення юридичної особи. На підставі даного рішення був складений акт від 20.04.06 р. про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП „Сізіф-Буд-Луг".
Таким чином, з урахуванням приписів вищенаведених норм, до 20.04.06 р. ПП „Сізіф-Буд-Луг" було зареєстроване платником ПДВ з усіма правами та обов'язками, передбаченими Законом України „Про ПДВ". Тобто це підприємство мало право нараховувати податковий кредит, видавати податкові накладні. А тому твердження відповідача стовно. того, що податкові накладні, які були включені позивачем до розрахунку податкового кредиту за період з березня по липень 2005 р. виписані не платником ПДВ не відповідають фактичним обставинам і суперечать приписам п. 7.2.4 ст. 7 Закону України „Про ПДВ".
Також слід відмітити, що в акті перевірки та поясненнях представника в судовому засіданні відповідач стверджує про визнання недійсними перелічених в акті перевірки податкових накладних. Але жодна норма чинного законодавства не надає ні органам ДПС взагалі, ні окремим її працівникам права визнавати будь-які облікові та/або звітні документи недійсними. Таким чином визнаючи податкові накладні недійсними відповідач (перевіряючі) діяли за межами наданих повноважень.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень, виконаних банком, якими на користь ПДВ ПП „Сізіф-Буд-Луг" у квітні та травні 2005 р. позивачем були проведені платежі за отримані нафтопродукти, що підтверджує реальність господарських взаємовідносин.
Зважаючи на вище встановлені обставини, які досліджені у їх сукупності, суд дійшов висновку, що висновки про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства при визначенні податкового кредиту відповідачем зроблені при довільній оцінці документів, за межами повноважень, а тому, прийняте на підставі неправомірних висновків податкове повідомлення-рішення № 0002312301/0 від 11.09.06 р. є також неправомірним.
Позивач скористався правом оскарження податкового повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження і направив до відповідача скаргу від 19.09.06 р. Рішенням від 06.10.06 р. про результати розгляду скарги вона була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. Оскільки дане рішення прийняте на підставі тих же доказів та обґрунтувань, що вказані в акті перевірки, воно є неправомірним.
Крім того, вірно встановлено судом першої інстанції, що докази про наявність порушень одержані відповідачем з порушенням закону (Закон України „Про державну податкову службу в Україні"), а тому вони не беруться до уваги.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для його скасування відсутні.
Керуючись п.1. ч.1 ст. ст. 198, 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
ухвалила:
1. Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Харківської області по спарві №АС-13/468-06 від 12.12.2006 р. залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у місячний строк з моменту виготовлення її повного тексту.
Адміністративну справу №АС-13/468-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя
Судді