Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2007 р. Справа № 47/504-05
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.,
за участю представників сторін:
позивача - Ульянов Д.В. (дов. б/н від 27.11.06)
відповідача - Волковой О.С. (дов. №17 від 13.02.07),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 195Х/3 на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.12.06 по справі № 47/504-05
за позовом КП Харківський центр соціальної, медичної і трудової реабілітації інвалідів "Ветеран" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", с. Черкаські Тишки Харківської обл.
до ВАТ "Харківське енергоремонтне підприємство", м. Харків
про стягнення 1023851,59 грн.
встановила:
Рішенням від 02.11.05 господарського суду Харківської області (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача суму штрафу у розмірі 94741,14 грн., збитків у розмірі 929110,45 грн.
Ухвалою від 27.12.06 цього ж суду задоволено заяву позивача та змінено спосіб виконання вказаного рішення та звернено стягнення на майно відповідача, що розташоване за адресою: м.Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 149 на суму 1023851,59 грн.
Ухвалу мотивовано тим, що в результаті здійснення виконавчого провадження встановлено відсутність на рахунках відповідача коштів, достатніх для стягнення заборгованості, але виявлено нерухоме майно, на яке може бути звернено стягнення, зокрема –будівля ЕРЦ, літ «Г-1», яка розташована за вищевказаною адресою і яку оцінено у 800760,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідач не погодився з даною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви позивача про зміну способу виконання рішення.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що рішення суду у даній справі не виконано відповідачем у добровільному порядку, а також на те, що факт провадження у справі про банкрутство, прийняття рішення про санацію та укладення мирової угоди є обставинами, що ускладнюють виконання рішення суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 22.10.04 господарського суду Харківської області у справі №Б-24/85-04 було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Харківське енергоремонтне підприємство", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
01.07.05 –тобто після запровадження вказаного мораторію - між позивачем і відповідачем укладено договір поруки №01/07-05. На підставі даного договору у відповідача виникли перед позивачем зобов’язання, які не були виконані –зазначений факт встановлено місцевим господарським судом у рішенні від 02.11.05 про стягнення з відповідача сум штрафу та збитків, що набрало законної сили 18.11.05.
Таким чином, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці 6 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», позивач є поточним кредитором відповідача, оскільки його вимога до відповідача (боржника) виникла після порушення провадження у справі про банкрутство. Як вбачається з системного аналізу змісту абзацу 24 статті 1 та статті 12 вказаного закону, мораторій на виконання вимог кредиторів є зупиненням виконання боржником лише тих зобов’язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Отже на зобов’язання перед поточними кредиторами дія мораторію не поширюється, тому колегія суддів не визнає обґрунтованим твердження позивача про те, що сам факт провадження у справі про банкрутство відповідача є обставиною, що ускладнює виконання рішення суду від 02.11.05.
У заяві про заміну способу виконання рішення суду, поданій до господарського суду 18.12.06 (з подальшим уточненням від 27.12.06) позивач вказує на те, що в результаті здійснення виконавчого провадження Державною виконавчою службою Фрунзенського району м.Харкова встановлено відсутність коштів на рахунках відповідача. Однак позивачем не надано доказів відсутності коштів на банківських рахунках ВАТ "Харківське енергоремонтне підприємство" на день звернення з заявою про заміну способу виконання рішення суду чи звернення позивача за примусовим виконанням рішення до Державної виконавчої служби.
Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок його виконання, однак лише у виняткових випадках, залежно від обставин справи, тобто при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Проте в порушення приписів вказаної процесуальної норми місцевим господарським судом не надано оцінку обґрунтованості доводів заявника, не встановлено наявності зазначених у статті 121 Господарського процесуального кодексу України фактичних підстав для зміни способу виконання рішення суду.
В оскаржуваній ухвалі суд посилається зокрема на статтю 32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін. Разом з тим, судом не дотримано вимог даної статті, оскільки доказами у справі визнано не фактичні дані, а твердження заявника, не доведені належним чином, крім того, судом не встановлено наявності обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача щодо зміни способу виконання рішення суду та звернення стягнення саме на зазначене в ухвалі майно.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду місцевим господарським судом вищевказаної заяви позивача, а також в ході апеляційного провадження у суді апеляційної інстанції позивачем не дотримано вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Представник позивача у судовому засіданні посилався на те, що місцевий господарський суд міг встановити наявність відповідних фактичних обставин, виходячи із матеріалів інших справ, які знаходяться у його провадженні, зокрема –справи про банкрутство відповідача. Однак даний аргумент відхиляється колегією суддів як необґрунтований, оскільки оскаржувана ухвала не містить посилання на дослідження судом будь-яких доказів, що знаходяться в матеріалах іншої справи.
Отже, з огляду на обґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності підстав для зміни способу виконання рішення господарського суду від 02.11.05, враховуючи, що оскаржувану ухвалу винесено із зазначеними вище порушеннями приписів процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача має бути задоволено, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а заяву позивача про зміну способу виконання рішення слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 32, 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу від 27.12.2006 року господарського суду Харківської області у справі № 47/504-05 –скасувати.
Заяву колективного підприємства Харківський центр соціальної, медичної і трудової реабілітації інвалідів "Ветеран" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" про зміну способу виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.11.05 –залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді