Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" лютого 2007 р. Справа № 47/111-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 08.11.04)
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача НОМЕР_1 на рішення господарського суду Харківської області від 20.11.06 по справі № 47/111-06
за позовом ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "ВБК" м. Харків
до СПД-ФО ОСОБА_1, м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ТОВ ПБК "ЯСА", м.Харків
про стягнення 1028695,57 грн.
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" (позивач) звернувся до суду з позовною заявою (із подальшим уточненням) щодо стягнення з відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 727008,22грн., та пені у розмірі 301687,35 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами купівлі-продажу НОМЕР_2 від 16.01.2002р., НОМЕР_3 від 25.01.2002р., НОМЕР_4 від 01.06.2001р. та НОМЕР_5 від 05.06.2002р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2005р. по справі №35/144-05 позовні вимоги були задоволені частково: з відповідача стягнуто 727008,22грн. заборгованості, в іншій частині у позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2005р. апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення господарського суду від 20.04.2005р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2006р. касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2005р. у справі №35/144-05 в частині задоволення позову на суму 635794,25грн. (тобто в частині стягнення заборгованості за договором НОМЕР_4 у сумі 225814,23 грн. та за договором НОМЕР_5 у сумі 409980,02 грн.) скасовано, в цій частині справу передано на новий розгляд господарському суду Харківської області. При цьому Вищий господарський суд України вказав на необхідність перевірки доводів відповідача щодо спливу строку позовної давності за договором НОМЕР_4, а також -на необхідність встановлення факту, ким саме (СПДФО ОСОБА_1 чи ПБК «Яса») прийнято виконання за договором НОМЕР_5, а відтак -хто є зобов'язаним за даним договором. В решті рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2005р. залишено без змін.
За результатами нового розгляду даної справи рішенням господарського суду Харківської області від 20 листопада 2006 року по справі № 47/111-06 (колегія суддів: головуючий суддя Светлічний Ю.В., судді Інте Т.В., Лаврова Л.С.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що за договором НОМЕР_4 (так само, як і за договорами НОМЕР_2, та НОМЕР_3) закінчилися строки позовної давності, протягом яких позивач мав право вимагати стягнення заборгованості (відповідну заяву про застосування позовної давності відповідачем подано до суду першої інстанції). В частині відмови у стягненні 409980,02 грн. за договором НОМЕР_5 рішення мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів виконання своїх зобов'язань за даним договором, а саме -не доведено факт поставки та отримання відповідачем товару, що був предметом даного договору.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна будівельна фірма “ВБК”, м. Харків та стягнути з СПД ФО ОСОБА_1 409,980,02 грн. Зокрема, позивач посилається на те, що суд в оскаржуваному рішенні вийшов за межі позовних вимог, що були предметом спору при новому розгляді справи, і розглянув договори, щодо яких є рішення у справі №35/144-05, яке набрало законної сили. Також позивач вказує на те, що місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги докази, які, на думку позивача, свідчать про отримання відповідачем товару на суму 409,980,02 грн. за договором НОМЕР_5, а саме -копію видаткової накладної НОМЕР_6 від 30.06.02 та реєстр договорів з номерами, присвоєними програмою «1С:ПРЕДПРИЯТИЕ».
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказує, що видаткова накладна НОМЕР_6 від 30.06.02 не є належним доказом отримання відповідачем товару саме за договором НОМЕР_5 від 05.06.02, оскільки зазначені у ній умови оплати та сума не відповідають істотним умовам вказаного договору; з огляду на дані обставини відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Третій особі -ТОВ ПБК «Яса»- Харківським апеляційним господарським судом 24.01.07 за вих.НОМЕР_7 було надіслано копію ухвали від 23.01.07 про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її розгляду на 12.02.07. Вказану копію ухвали було надіслано на єдину адресу ТОВ ПБК «Яса», яка є у матеріалах справи -АДРЕСА_1 -однак її було повернуто відділенням зв'язку із відміткою: «за даною адресою не значиться». Враховуючи дану обставину, а також те, що Харківським апеляційним господарським судом вжито необхідних заходів для належного повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представника третьої особи.
12.02.07 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване терміновим відрядженням директора ТОВ Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК», який не може взяти участі у судовому засіданні 12.02.07. Дане клопотання підписано замість директора (Є.Н.Колак) іншою особою, прізвище та посаду якої не зазначено, крім того, факт перебування директора у відрядженні не підтверджено необхідними доказами. З огляду на дані обставини, а також на те, що представник відповідача заперечує проти відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що у даному клопотанні позивача має бути відмовлено.
Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно з договором купівлі-продажу НОМЕР_8 (надалі -Договір НОМЕР_5), позивач повинен був поставити відповідачу будівельні матеріали на суму 450 000 грн., а відповідач відповідно до пункту 2.2. цього договору повинен оплатити вартість товару протягом 30 днів з моменту його поставки.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, з якою узгоджуються і приписи статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказом належного виконання договору з боку ТОВ “Інвестиційна будівельна фірма “ВБК” позивач вважає видаткову накладну НОМЕР_6 від 30.06.2002р. на суму 409980,02 грн.
Однак, на думку колегії суддів, вказана накладна не може вважатись належним доказом поставки відповідачу товару за договором НОМЕР_5, оскільки у ній зазначено, що товар поставлено на підставі договору НОМЕР_10 від 05.05.2002р. (а не на підставі договору НОМЕР_5 від 05.05.2002р., по якому заявлені позивачем позовні вимоги). Крім того, у видатковій накладній НОМЕР_6 від 30.06.2002р. зазначено, що умовою продажу товару є попередня оплата, тоді як умовами договору НОМЕР_5 передбачена оплата протягом 30 днів з моменту поставки.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що комп'ютерною програмою «1С:ПРЕДПРИЯТИЕ», за допомогою якої виготовляються видаткові накладні, договорам, на підставі яких видаються ці накладні, присвоюються інші номери, що не відповідають їх фактичним номерам (наприклад, договір НОМЕР_5 має номер НОМЕР_10). В якості доказів даного твердження позивачем надано реєстр документів за 01.06.01 -31.12.03, а також копію податкової накладної НОМЕР_11 від 30.06.02 на суму 409.980,02 грн., у якій зазначено, що умовою продажу є договір НОМЕР_5 від 05.06.02.
Розглянувши дані докази, колегія суддів відзначає наступне. Оскільки реєстр документів складено самим позивачем в односторонньому порядку, він не може бути підтвердженням факту поставки відповідачу товару за договором НОМЕР_5 - так само, як і відповідна податкова накладна, яка є документом податкової звітності позивача і з якої не вбачається, що вказаний у ній товар отримано відповідачем.
Не вдаючись до аналізу усіх договірних стосунків між сторонами та припущень стосовно існування іншого договору, на підставі якого могло бути видано накладну НОМЕР_6 від 30.06.2002р., колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд, встановивши, що підпис на вказаній накладній належить ОСОБА_1, разом з тим вірно вказав на недоведеність факту отримання відповідачем товару саме за договором НОМЕР_5, а відтак -обґрунтовано відмовив у позові в частині стягнення з відповідача 409.980,02 грн. за даним договором.
Щодо договору купівлі-продажу № 7 від 01.06.2001р., колегія суддів відзначає наступне. Оскільки позивач вважає належним доказом виконання даного договору видаткові накладні НОМЕР_12 та НОМЕР_13 від 30.11.2001 р. і саме ця дата є, на його думку, датою отримання товару, то строк оплати продукції - відповідно до пункту 3.3. договору НОМЕР_4 - настав 30.12.2001 р., тому перебіг встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності має починатися з цієї дати, про що обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. З огляду на дану обставину, враховуючи, що на момент звернення ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "ВБК" до суду вищевказаний строк позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором НОМЕР_4 закінчився, а також -що відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення даної заборгованості, місцевим господарським судом обґрунтовано, у відповідності до приписів статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, зроблено висновок, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Відповідачем не було оскаржено рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за договором НОМЕР_4. Разом з тим апеляційний господарський суд, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Щодо оцінки місцевим господарським судом договорів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що, оскільки в резолютивній частині даного рішення прямо не вказано, що суд відмовляє у позові щодо стягнення заборгованості за цими договорами, і, як уже зазначалося вище, справу було направлено Вищим господарським судом України на новий розгляд саме в частині стягнення коштів у сумі 635794,25 грн. за договорами НОМЕР_4 та НОМЕР_5, то, на думку колегії суддів, відмова у позові стосується саме цієї суми, тобто немає підстав вважати, що місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог та змінив своїм рішенням постанови вищестоящих господарських судів -як це стверджує позивач в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на те, що викладені в апеляційній скарзі аргументи позивача не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що дана скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
У задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2006 року по справі №47/111-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя
Судді