ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 червня 2016 р. Справа № 802/713/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                              Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання:           Федчук Т.Ю.

позивача:                                         ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача:                     ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

16.05.2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась у Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницької ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької ОДПІ № 572 від 26.04.2016 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що у Вінницької ОДПІ відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного наказу про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, оскільки положеннями Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII для категорії платників податків до числа яких належить позивач, встановлено мораторій на проведення перевірок. При цьому позивач зіслалася на те, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Також позивач зазначила про те, що її необґрунтовано віднесено до високого ступеня ризику платників податків, що призвело до помилкового включення ФОП ОСОБА_1 до плану – графіку проведення перевірок.

З огляду на вказане, на думку позивача, оскаржуваний наказ № 572 від 26.04.2016 року підлягає скасуванню.

25.05.2016 року за вх. № 10619 та 06.06.2016 року за вх. №11783 від Вінницької ОДПІ надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити. Крім того вказав, що оскаржуваний наказ про проведення документальної виїзної планової перевірки ФОП ОСОБА_1, прийнятий в порядку, у спосіб та в межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку із чим такий є правомірним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Додатково вказала, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII обмеження щодо перевірок у 2015 та 2016 роках не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, які на час прийняття наказу про проведення перевірки відповідно до п.77.4 ст. 77. п. 78.4 ст.78 п.79.1 ст.79, п. 80.2 ст.80 ПК України здійснюють операції, визначені 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України.

При цьому, обґрунтовуючи власну позицію щодо віднесення позивача до числа платників податків на яких поширюється мораторій, представник позивача звернула увагу суду на те, що в абз. 2 п. 3 вказаної норми законодавцем вжито термін: «реалізують підакцизні товари». Тобто, на думку сторони позивача, платник податку не підпадає під дію мораторію в тому разі, коли він саме на момент прийняття наказу про перевірку здійснює господарську діяльність із реалізації підакцизних товарів. Натомість ліцензія яка давала право ФОП ОСОБА_1 на реалізацію підакцизних товарів припинила свою дію у 2015 році, що вказує на неможливість реалізації нею підакцизних товарів на час прийняття наказу.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили та просили суд у його задоволенні відмовити повністю. Також пояснили, що оскаржуваний наказ винесений правомірно, оскільки ФОП ОСОБА_1 не підпадає під категорію платників податків та зборів, на перевірку яких в силу положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII введено мораторій.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та з 15.02.2001 року перебуває на податковому обліку в Вінницькій ОДПІ (а.с. 8 зворот).

18.11.2014 року ФОП ОСОБА_1 Головним управління ДФС у Вінницькій області видано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії АЕ №535031, строк дії якої встановлено з 25.11.2014 року по 25.11.2015 року (а.с. 11).

26.04.2016 року Вінницькою ОДПІ прийнято наказ № 572 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1», яким призначено документальну планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року (а.с. 9).

26.04.2016 року на підставі вказаного наказу сформовано повідомлення № 450, яким ФОП ОСОБА_1А повідомлено про те, що з 18.05.2016 року щодо неї буде проведено документальну планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року (а.с. 10).

Вважаючи, що відповідачем при прийнятті наказу № 572 від 26.04.2016 року порушено вимоги Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької ОДПІ № 572 від 26.04.2016 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1».

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до положень ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Статтею 77 ПК України встановлюється порядок проведення документальних планових перевірок.

В силу норми п. 77.4. ст. 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Формування плану - графіка документальних планових перевірок фізичних осіб - підприємців відбувається відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року № 524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» (далі Порядок № 524).

Крім того, під час відбору платників до плану-графіку перевірок враховуються певні законодавчі обмеження щодо проведення перевірок, зокрема встановлені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ.

План - графік документальних виїзних перевірок відповідно до положень Податкового кодексу України - це перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року. До плану - графіка відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, а також невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДФС.

Згідно норми абз. 4 п. 4 Порядку № 524 до плану-графіка відбираються платники податків із врахуванням також вимоги пункту 102.1 статті 102 розділу ІІ Кодексу у частині граничних термінів визначення податкового зобов’язання платника податків.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану - графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік (абз. 2 п. 4 Порядку № 524 ).

Платники податків із незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік (абз. 3 п. 4 Порядку № 524).

Податковий ризик - це можливість втрати бюджетних надходжень внаслідок вірогідного або встановленого порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної фіскальної служби. Податкові ризики встановлюються під час первинного аналізу податкової інформації, отриманої із внутрішніх або зовнішніх джерел, а також під час проведення органами Державної фіскальної служби повторного аналізу діяльності платника податків, у тому числі й під час до перевірочного аналізу.

Кількість платників податків, відібраних до плану-графіка документальних перевірок на II квартал 2016 року, визначається з урахуванням кількості зареєстрованих в регіоні фізичних осіб - підприємців, які мають обсяг доходу 20 млн. грн. і більше за попередній календарний рік; які ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари; декларують суми бюджетного відшкодування ПДВ; а також самозайнятих осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, по яких за результатами проведеного до перевірочного аналізу виявлено значну кількість ризиків.

Аналізуючи вказані норми податкового законодавства в частині, що стосується періодичності проведення перевірок, суд зазначає, що платник податків включається до плану графіку проведення перевірок залежно від ступеня ризику в діяльності такого платника податків. Проте, із урахуванням норм абз. 4 п. 4 Порядку № 524 та п. 102.1 ст. 102 ПК України періодичність визначається також із урахуванням строку у 1095 дні (строк можливого визначення суму грошових зобов'язань платника податків), оскільки перевірка поза межами вказаного строку хоча і може бути проведена, проте у випадку спливу строків давності, втрачається можливість у реалізації її результатів та визначення сум грошових зобов’язань за наявності для цього підстав.

Судом із пояснень позивача у судовому засіданні встановлено, що протягом останніх трьох років податкові органи не проводили документальних планових перевірок її діяльності. Тому є безпідставними доводи позивача, щодо включення ФОП ОСОБА_1 до плану – графіку проведення перевірок із порушенням встановленої періодичності.

Що стосується формування та реалізації плану-графіка проведення документальних планових перевірок, та включення у нього позивача, то суд також зазначає, що Головне управління Державної фіскальної служби України листом від 14.03.2016 року № 8714/7/99-99-17-01-01-17 довело до Вінницької ОДПІ результати проведеного, відповідно до визначених у розділі V Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків критеріїв ризиків, аналізу господарської діяльності самозайнятих осіб, які підлягають включенню до проекту плану-графіку на II квартал 2016 року.

Відповідно вказаного листа ФОП ОСОБА_1 визначені наступні критерії ризиків:

1) високого ступеня ризику, а саме: декларування сум доходу на рівні або менше рівня витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування; наявність розбіжностей між сумою чистого оподатковуваного доходу, відображеною в декларації про майновий стан і доходи, та сумою доходу, зазначеною у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми зарахованого єдиного внеску, на 5 відсотків;

2) середнього ступеня ризику, зокрема: наявність розбіжностей між задекларованою сумою загального оподатковуваного доходу або податкових зобов'язань з податку на додану вартість та сумою розрахункових операцій, проведених із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій) в обсязі, що перевищує 10 відсотків; кількість найманих працівників менше за кількість зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій (окремо на господарську одиницю).

При цьому, як пояснив представник відповідача під час опрацювання Вінницькою ОДПІ даного ризику встановлено, що різниця між задекларованою сумою загального оподатковуваного доходу або податкових зобов'язань з податку на додану вартість та сумою розрахункових операцій виникла у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не є платником ПДВ, тому даний ризик не включався.

На підставі вказаної інформації 31.03.2016 року Головою Державної фіскальної служби України затверджено план – графік проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2016 року до якого включено позивача.

Листом від 08.04.2016 року № 12558/7/99-99-22-03-01-17 доведено до відома головних управлінь затверджений план графік проведення перевірок (а.с. 50).

Судом безспірно встановлено, що наказ від 31.03.2016 року про затвердження плану – графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2016 року був чинним на момент його реалізації та прийняття оскаржуваного наказу № 572 від 26.04.2016 року.

В силу п. 5 Порядку № 524, затверджені плани-графіки є обов’язковими для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Відтак, приймаючи спірний наказу № 572 від 26.04.2016 року відповідач діяв на підставі та в межах повноважень визначених нормами Податкового кодексу України та на реалізацію обов’язкового для Вінницької ОДПІ наказу Державної фіскальної служби України від 31.03.2016 року яким затверджено план – графік проведення перевірок до якого включено, в тому числі, позивача.

При цьому суд критично оцінює посилання сторони позивача на помилкову оцінку ризиків платника податків ФОП ОСОБА_1, оскільки проведення такої оцінки є компетенцією Державною фіскальною службою України. Така оцінка ризиків платників податків реалізована у формі наказу від 31.03.2016 року, доказів скасування (втрати чинності) вказаним наказом суду не надано. Тому твердження позивача про помилкове віднесення її до визначеної у наказі групи ризику платників податків є безпідставними.

Щодо посилань ФОП ОСОБА_1 на положеннями Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII передбачено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Як видно із розрахунків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження підприємницької діяльності сума доходу ФОП ОСОБА_1 у 2013 році ставила 270022,80 грн., у 2014 році - 253605,75 грн., у 2015 році - 727122,34 грн. (а.с. 44 - 46).

Тобто обсяг доходу позивача є меншим від визначеного у положеннях Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII та необхідного для можливості проведення відповідачем перевірки.

Проте аналізуючи вказані вище норми Податкового кодексу України суд зазначає, що законодавець запровадивши мораторій на перевірки платників податків передбачив, що такі обмеження не поширюються:

По перше – на суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари;

По друге – на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Отже, починаючи із 1 січня 2015 року мораторій на перевірки не поширюється на платників податків у випадку здійснення ними реалізації підакцизних товарів.

Як встановлено судом, 18.11.2014 року ФОП ОСОБА_1 Головним управління ДФС у Вінницькій області видано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії АЕ № 535031, строк дії якої встановлено з 25.11.2014 року по 25.11.2015 року (а.с. 11). Тобто, ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями видана ФОП ОСОБА_1 була чинною у період із 1 січня 2015 року, відтак позивач із 1 січня 2015 року вважалася суб’єктом господарювання, що реалізує підакцизні товари. Тому податковим органом правомірно віднесено позивача до числа платників податків на яких не поширюється мораторій на проведення перевірок.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи позивача про фактичне не здійснення підприємницької діяльності з реалізації підакцизних товарів станом на час прийняття рішення про проведення планової документальної виїзної перевірки, оскільки документальна планова перевірка призначена щодо періоду із 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, та охоплює період коли така ліцензія була чинною.

Отже, починаючи із 01.01.2015 року позивач виключена із числа платників податків на яких поширюється дія мораторію на проведення податкових перевірок, що давало право податковому органу прийняти наказ про проведення щодо неї відповідної перевірки у порядку визначеному Податковим кодексом України незважаючи на закінчення терміну дії ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на момент прийняття наказу.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та наведених положень чинного законодавства України суд вважає, що оскаржуваний наказ Вінницької ОДПІ № 572 від 26.04.2016 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1» відповідає нормам Податкового кодексу України, а тому у задоволені позову про його скасування слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович