Справа № 654/742/16-ц

Провадження № 2/654/540/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.05.2016 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області

у складі: головуючого судді Ширінської О.Х.,

за участю секретаря – Слюсар О.С.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності на 42/100 частини житлового будинку, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася із вище вказаним позовом до ОСОБА_3, в якому зазначила, що на підставі рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10.06.1987 року вона розлучилася із своїм колишнім чоловіком ОСОБА_3. Даним рішенням також проведено розділ спільного майна подружжя – житлового будинку за адресою: м. Гола Пристань Херсонської області, вул. Дубініна, 17, в таких пропорціях: 58/100 частин будинку перейшли у власність їй, а 42/100 части будинку – переходять у власність її колишнього чоловіка, відповідача по справі. Продовжувала мешкати з колишнім чоловіком до 1995 року, до моменту потрапляння ОСОБА_3 до виправної колонії. З того часу по теперішній відповідач не проживав у вказаному будинку. Вона здійснювала газифікацію будинку, поточний ремонт та сплачувала комунальні послуги. У лютому 2009 року запропонувала колишньому чоловіку продати їй належну йому частину житлову будинку, оскільки він в ній не проживає майже 15 років. Відповідач погодився продати належну йому частину житлового будинку за 12 000 грн., про що склали розписку, яка підтверджує факт продажу відповідачем 42/100 частин житлового будинку за вказану суму. На підтвердження своїх намірів ОСОБА_3, надав їй нотаріально посвідчену довіреність, якою відповідач надав їй право на оформлення належної йому частини будинку, довіреність посвідчена нотаріусом ОСОБА_4 Вона не оформила вказану частину будинку через брак коштів та складні сімейні обставини. Здійснити нотаріальне посвідчення вказаного договору не встигла, так як витік строк дії довіреності на оформлення частини будинку.

Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд у відповідності до ч. 2 ст. 220 ЦК України може визнати такий договір дійсним.

Просить визнати дійсним договір купівлі-продажу 42/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: м. Гола Пристань Херсонської області, вул. Дубініна, 17, укладений 09 лютого 2009 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на 42/100 частини житлового будинку вказаного житлового будинку.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, та просили його задовольнити у позовному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що договору купівлі-продажу будинку з позивачем не укладав, ніяких домовленостей з ОСОБА_5 про продаж їй своєї долі не мав, довіреність їй не надавав. Підписи на довіреності та у розписці йому не належать. Визнає той факт, що брав гроші у борг у колишньої дружини 12 000 грн., але ці кошти були отримані ним не в рахунок продажу частини будинку. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши думку сторін, пояснення свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на підставі рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10.06.1987 р. сторони по справі розірвали шлюб та отримали на праві власності частки у спільному сумісному майні подружжя, а саме: позивач ОСОБА_1 отримала 58/100 частин у житловому будинку в м. Гола Пристань Херсонської області, вул. Дубініна, 17, а відповідач ОСОБА_3 – відповідно 42/100 частини у вказаному житловому будинку.

Згідно нотаріально посвідченої довіреності від 09.02.2009 р. ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_5 продати за ціну та на умовах за її розсудом належні йому 42/100 частин вказаного будинку. Довіреність була дійсна до 09.02.2011 року.

В день посвідчення довіреності між сторонами була укладена розписка у простій письмові формі, в якій зазначено, що ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 42/100 частини спірного житлового будинку, гроші в сумі 12.000 грн. отримав.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що надали в борг ОСОБА_1 по 5 000 грн. кожна для передачі ОСОБА_3 за належну йому частину в домоволодінні, які останній отримав.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Верховний Суд України у своїй правовій позиції, висловленої у рішенні № 6-49 цс13 від 19.06.2013 року, зазначив, що Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Тому договір купівлі-продажу житлового будинку, складений у формі розсипки, в силу ст. 657 ЦК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, тому він не може бути визнаний судом дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, і, відповідно, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

З огляду на вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 179, 209, 212, 213, 215, 217 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 210, 215, 220, 638, 640, 655, 657 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності на 42/100 частини житлового будинку – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, шляхом подачі апеляційного скарги через районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя О. Х. Ширінська