УХВАЛА

Справа № 569/7197/16-ц

14 червня 2016 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Першко О.О.

за участю секретаря судового засідання Слободенюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на транспортний засіб в рівних частинах по 1/2 частки за кожним співвласником,

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати за ним та відповідачем право спільної сумісної власності на автомобіль марки «КІА СЕЕD», 2008 року випуску, типу хетчбек, державний номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, в рівних частинах – по 1/2 частки за кожним без його реального поділу та залишити автомобіль в спільній частковій власності.

14 червня 2016 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль марки «КІА СЕЕD», 2008 року випуску, типу хетчбек, державний номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2016 року в даній справі відкрито провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що розгляд заяви відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Положеннями ч.1 статті 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення суду. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

З огляду на те, що позивач просить визнати право спільної сумісної власності на автомобіль марки «КІА СЕЕD», 2008 року випуску, типу хетчбек, державний номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, який належить відповідачу на праві власності, суд приходить до висновку про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі вчинення будь-яких дій щодо вказаного автомобіля, у зв’язку з чим, вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на транспортний засіб в рівних частинах по 1/2 частки за кожним співвласником - задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль марки «КІА СЕЕD», 2008 року випуску, типу хетчбек, державний номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, що зареєстрований за ОСОБА_2 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подачі в п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя                                                                                   О.О. Першко