ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06.08.09 Справа № 14/240-09.
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Сумської міської ради
про визнання права власності
СУДДЯ Миропольський С.О.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: Глянцев В.В.
За участю секретаря судового засідання Міщенко Т.М.
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) просить суд визнати за нею право власності на кухню літера “А” за технічним паспортом площею 12,7 кв.м. та сауну літера “Б” за технічним паспортом площею 56,0 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_2, що спорудженні у відповідності до затвердженого проекту та відповідають державним будівельним нормам та правилам.
Позивач в судовому засіданні повністю підтримує свої позовні вимоги, та просить задовольнити їх.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву № 010-09/смр від 29.07.2009 року в якому зазначає, що позов не визнає, заперечує проти його задоволення, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою позицію викладену у відзиві № 010-09/смр.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив:
30.10.2008 року було укладено договір № 1 між Зарічною районною адміністрацією в м. Суми та Фізичною особою-підприємецєм ОСОБА_1 на утримання прибережних смуг водних об’єктів для організації місць масового відпочинку населення, санітарне очищення та благоустрою цієї території в установленому порядку.
Згідно пункту 1.1 вказаного договору позивач зобов’язаний брати участь у комплексному соціально-економічному розвитку району шляхом надання послуг облаштування місць масового відпочинку на закріпленій території прибережної зони санітарного очищення та благоустрою цієї території в порядку та на умовах, визначеним договором.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що територією прибережної зони, на якій позивач надає зазначені в п. 1.1 цього договору послуги є територія прибережної зони річки Псел від будівлі до лісової посадки загальною площею 112 200 кв. м.
Договором на позивача були покладені обов’язки та надані відповідні права, які визначені пунктом 2, зокрема: утримувати прибережну зону за власні кошти в належному санітарному стані, здійснювати її постійне санітарне очищення, прибирання; виконувати за власні кошти благоустрій прибережної зони згідно із затвердженими у встановленому порядку проектами та технологіями, забезпечувати облаштування території відповідно до вимог паспортів благоустрою місць масового відпочинку, розроблених і затверджених управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради; здійснювати торгівлю продовольчими товарами за наявності дозвільних документів відповідно до чинного законодавства України; розміщувати елементи зовнішньої реклами, рекламоносії та елементи зовнішнього благоустрою на підставі проектно-дозвільної документації, затвердженої у встановленому порядку; встановлювати на території прибережної зони малі архітектурні форми та інші конструкції у відповідності до проектної документації, оформленої згідно чинного законодавства.
Згідно завдання та мети вищевказаного договору щодо комплексного соціально-економічного розвитку району шляхом надання послуг облаштування місць масового відпочинку на закріпленій території прибережної зони санітарного очищення та благоустрою цієї території, у відповідності до встановлених договором прав та обов’язків, спеціалізованою організацією був розроблений проект спорудження сауни та кухні на закріпленій за позивачем території. Даний проект був затверджений Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради.
На споруджені об’єкти Комунальним підприємством „Сумське міське бюро технічної інвентаризації” 20 березня 2009р. були виготовлені технічні паспорти ( а. с.18), при цьому , судом встановлено, що в технічних паспортах, виготовлених 20.03.2009р. Комунальним підприємством „Сумське міське бюро технічної інвентаризації” стоїть примітка про неподання до БТІ дозвільної документації, але відповідні будівельні роботи приміщень нежитлового призначення здійснювались відповідно проекту, що затверджений Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради на земельній ділянці, що перебувала у користуванні позивача.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до проектів і технічних умов ВАТ „Сумиобленерго”, КП „Міськводоканал”, ВАТ „Сумигаз” споруджені об’єкти підключені до електричної мережі, до міських мереж водопроводу та каналізації, а також до газової мережі.
Підстави набуття права власності визначені положеннями статті 328 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України також передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 392 ЦК, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто з даної норми також вбачається право власника пред’явити позов про визнання його права власності у разі відсутності у нього документа що підтверджує таке право.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.
Згідно ст. 392 ЦК, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто з даної норми також вбачається право власника пред’явити позов про визнання його права власності у разі відсутності у нього документа що підтверджує таке право.
За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності право власності на кухню літера “А” за технічним паспортом площею 12,7 кв.м. та сауну літера “Б” за технічним паспортом площею 56,0 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_2, що спорудженні у відповідності до затвердженого проекту та відповідають державним будівельним нормам та правилам, є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 16, 316, 317, 375 Цивільного кодексу України, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за Фізичною особою-підприємецем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) право власності на кухню літера “А” за технічним паспортом площею 12,7 кв.м. та сауну літера “Б” за технічним паспортом площею 56,0 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_2, що спорудженні у відповідності до затвердженого проекту та відповідають державним будівельним нормам та правилам.