Справа № 275/717/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2016 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Данилюк О. С.

при секретарі Дубчак Н.В.

за участю представник позивача за довіреністю Юхимчука В.С., представника відповідача за договором Нестеренка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Брусилів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування своїх вимог зазначивши, що 25.01.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/7361/82/128353, згідно умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 30600 доларів США зі сплатою 14 % річних та з кінцевим терміном повернення 29.01.2018 р., а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. 16.04.2009р. до кредитного договору укладено додаткову угоду № 1, якою тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу, через що графік погашення було викладено в новій редакції. Однак всупереч договірним зобов'язанням у встановлені графіком терміни позичальником не здійснювалась щомісячна сплата кредиту, у зв'язку з чим сума боргу за кредитом станом на 08.10.2015 рік складає 16805,56 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 357457,07 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 3757,57 доларів США, а також заборгованість по сплаті відсотків 2426,42 доларів США, пеня за невчасну сплату кредиту та погашення відсотків 6010,10 доларів США. В забезпечення належного виконання зобов'язання ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 014/7361/128353/1, згідно якого ОСОБА_5 виступив поручителем ОСОБА_4 і взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням позичальника , що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов'язань, тобто несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком на всю суму заборгованості. Враховуючи це, просили стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 достроково солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 25242,08 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 536903, 26 грн., а також судовий збір у розмірі 8053,55 грн.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Юхимчук В.С. надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, вимоги якої уточнив, відмовившись від позовних вимог до ОСОБА_5 у зв'язку зі смертю останнього, та ця відмова прийнята судом, й провадження по справі в частині позовних вимог до ОСОБА_5 ухвалою суду від 10.06.2016р. закрито. Просив суд позовні вимоги до ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 за договором адвокат Нестеренко М.М. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме в частині суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками, а також в частині суми пені за один рік в розмірі 4 765,45 доларів США. До залишку суми по пені поза межами річного строку просив застосувати строк позовної давності та в цій частині в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 509, 1054 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 25.01.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/7361/82/128353, згідно умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 30600 доларів США зі сплатою 14 % річних та з кінцевим терміном повернення 29.01.2018 р., а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. 16.04.2009р. до кредитного договору укладено додаткову угоду № 1, якою тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу, через що графік погашення було викладено в новій редакції. (а.с. 12-22).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, всупереч умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства України, відповідач не сплатив щомісячні платежі на повернення кредиту у строк, встановлений кредитним договором, зокрема, відповідно до графіку погашення кредиту, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а. с. 7-11).

У зв'язку з порушенням зобов'язань по кредитному договору та відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідач має заборгованість у розмірі - 25 242,08 доларів США, з яких:

- заборгованості за кредитом - 16 805,56 доларів США;

- заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом - 2 426,42 доларів США;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 6010,10 доларів США (нарахована з 15.10.2012р.).

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням наведених норм закону та встановлених обставин справи суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, що виникла у зв'язку з порушенням кредитного зобов'язання у загальному розмірі 25 242,08 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 08.10.2015р. становить 536903, 26 грн.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення суми по пені поза межами річного строку з огляду на таке.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог частини другої статті 551 ЦК України та умов договору (пункту 16.3) пеня за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором визначена в розмірі 0,5 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 цього Кодексу).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).

За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок про те, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені слід проводити в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі.

З кредитного договору, укладеного між сторонами, а саме п. 16.7. випливає, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки.

За таких обставин пояснення представника відповідача про те, що стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, не можна визнати обґрунтованим.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року, яка прийнята за результатом перегляду судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, справі № 6-1824цс15, та в силу імперативних положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими у правозастосуванні.

Також суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, які були понесені ним у зв'язку із зверненням до суду по сплаті судового збору у розмірі 8 053,55 грн. (а.с. 1, 2), що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України, оскільки ці витрати, які підтверджені документально квитанціями, долученими до матеріалів справи, є судовими витратами, які у разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст. 360-7 ЦПК України, ст. ст. 6, 257, 259, 261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі № 6-1824цс15, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/7361/82/128353 від 25.01.2008 року у розмірі - 25 242,08 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 08.10.2015р. становить 536903, 26 грн., а також судовий збір у розмірі 8 053,55 гривень, а всього - 544 956 (п'ятсот сорок чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 81 копійка.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

Суддя О. С. Данилюк