Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" січня 2007 р. Справа № 49/107-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - Солдатенко А.М. (дов.№01-62 юр/3661 від 14.06.06)
відповідача - Конторер Л.Л. (дов.12/09-1 від 12.09.05)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 45Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.06 р. по справі № 49/107-06
за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків
до ТОВ "Харківенергоавтотранс" м. Харків
про повернення майна
встановила:
Рішенням від 04.12.06 господарського суду Харківської області (суддяПрохоров С.А.) позов задоволено в повному обсязі. Зобов'язано відповідача повернути позивачу шляхом складення акту прийому передачі наступне майно: шафа ПР-244 - 1 шт. (рік випуску 1986, заводський № 1212, інвентарний номер №100842); електроталь - 1шт. (рік випуску 1998, інвентарний номер №100870); підігрівач пароводяний - 1шт. (об'єм 2,5 м.куб., інвентарний номер №100864); кран-балка - 1шт. (рік випуску 1951, вантажопідйомність 1,5 т, двигун 2,2 кВт, інвентарний номер №100875); ємність V=25 куб.м. - 2 шт. (інвентарні номери №№100883, 100884); кран мостовий - 1шт. (заводський номер 8567, інвентарний номер №100878).
Рішення мотивоване тим, що відповідачем не доведено суду належного виконання перед позивачем договорів відповідального збереження № 1/20/07 та № 1/27/07 від 20.07.05 та 27.07.05 відповідно, а саме не надано суду доказів повернення позивачу речей, переданих на зберігання.
Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, відповідач посилається на те, що суд, прийнявши до уваги надані позивачем уточнення позовних вимог, змінив предмет та підставу позову, прийняв рішення, незважаючи на те, що позивачем не було надано технічної документації на спірне майно, витребуваної ухвалами суду від 03.10.06 та 14.11.06. Також відповідач вказує, що оскаржуване рішення, як і договори, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, не містять жодної деталізації (індивідуалізації) ознак спірного майна, що, на думку заявника апеляційної скарги, перешкоджатиме належному виконанню судового рішення. Крім того, відповідач посилається на те, що договори відповідального зберігання укладено з позивачем попереднім керівництвом ТОВ "Харківенергоавтотранс" і що нове керівництво вказаного підприємства не було повідомлене про існування даних договорів та про наявність майна, яке має бути передане позивачу.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на безпідставність доводів відповідача та на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення. У судовому засіданні представник позивача зазначив, що просить залишити вказане рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Позивач вказує на те, що спірні договори відповідального збереження № 1/20/07 та № 1/27/07 від 20.07.05 та 27.07.05 відповідно узгоджуються з положеннями Цивільного кодексу України про зберігання, не визнавалися недійсними та не змінювалися сторонами, отже відповідач зобов’язаний повернути передане йому на зберігання майно, причому представник позивача наголосив, що частину одержаного за вказаними договорами майна відповідачем було повернуто, що оформлено відповідними актами.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, встановила наступне.
20.07.2005 року та 27.07.2005 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено договори відповідального збереження № 1/20/07 та № 1/27/07.
Згідно з умовами договорів, АК "Харківобленерго" (Власник) передав майно ТОВ "Харківенергоавтотранс" (Зберігачу), а останній зобов’язався його зберігати.
Приймання-передачу майна за даними договорами оформлено відповідними актами приймання - передачі майна (що є невід’ємною частиною договорів) із зазначенням найменування, кількості, одиниць та інвентарного номеру прийнятого майна. Як вбачається з долучених до справи копій вказаних договорів та актів приймання-передачі, відповідачем отримано 14 одиниць обладнання за договором № 1/20/07 від 20.07.05 та 16 одиниць – за договором №1/27/07 від 27.07.05, тобто усього 30 одиниць.
Згідно з правовою природою відносин між сторонами (зобов’язання зберігання, врегульовані главою 66 Цивільного кодексу України) позивач не передає відповідачу право власності на майно, що є предметом договору. Даний факт не заперечується відповідачем; не ставиться ним під сумнів також дійсність зазначених договорів відповідального збереження. Пунктом 4.1 договорів визначено строк їхньої дії - до 31.12.2005 року, тобто після вказаного терміну настає обов’язок відповідача повернути позивачу передане на зберігання майно.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічний припис містить також і стаття 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, передану їй іншою стороною (поклажодавцем), та повернути її поклажодавцю в схоронності.
Відповідно до статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцю річ, передану на зберігання, чи відповідну кількість речей такого ж роду та такої ж якості.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем, ТОВ "Харківенергоавтотранс" частково виконало свої зобов’язання по договорах. Так, з актів приймання-передачі майна від 02.09.05 та від 30.09.05, які є невід’ємною частиною договорів № 1/20/07 від 20.07.05 та №1/27/07 від 27.07.05, вбачається, що відповідач здав, а позивач прийняв зі збереження 23 із 30 одиниць обладнання, що були предметом зазначених договорів.
Отже відповідачем не повернуто 7 одиниць обладнання, а саме: шафа ПР-244-1шт. (рік випуску 1986, заводський №1212, інвентарний номер №100842); електроталь - 1 шт. (рік випуску 1998, інвентарний номер №100870); підогрівач пароводяний - 1 шт. (об’єм 2,5 м.куб., інвентарний номер №100864); кран-балка - 1 шт. (рік випуску 1951, вантажопідйомність 1,5 т, двигун 2,2 кВт, інвентарний номер №100875); ємність V=25 куб. м. - 2 шт. (інвентарні номери №№100883,100884); кран мостовий - 1 шт. (заводський номер 8567, інвентарний номер №100878) .
Таким чином, місцевий господарський суд, із посиланням на відповідні норми Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що вказане вище майно підлягає поверненню позивачу.
Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував, що вказані договори відповідального зберігання (з відповідними актами приймання-передачі) є належними доказами виникнення у ТОВ "Харківенергоавтотранс" обов’язку зберігати та на вимогу власника (позивача) повернути майно, передане на зберігання. Разом з тим відповідач вказує на неможливість задоволення позовних вимог через відсутність у ТОВ "Харківенергоавтотранс" інформації про наявність на даному підприємстві саме того, визначеного певними індивідуальними ознаками майна, що було предметом договорів зберігання. При цьому відповідач посилається на те, що після укладення та часткового виконання вказаних договорів на підприємстві відбулася зміна засновників та керівництва.
Однак апеляційний господарський суд відхиляє вказані аргументи з наступних підстав.
Статтею 942 Цивільного кодексу України на зберігача покладено обов’язок вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Відповідно до пункту 6.2 договорів зберігання, оплата за зберігання майна не передбачається, отже, згідно з частиною 2 статті 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов’язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Крім того, пунктом 5.2 договорів зберігання у випадку втрати або ушкодження прийнятого на зберігання майна зберігача зобов’язано зокрема повернути власнику майно того ж роду, кількості і якості. Дане положення договору узгоджується з вимогами частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України.
Тобто обставини, на які посилається відповідач (неможливість ідентифікувати майно, зміна керівництва підприємства) свідчать лише про недотримання ним умов договорів зберігання та приписів чинного законодавства і жодним чином не звільняють ТОВ "Харківенергоавтотранс" від обов’язків перед позивачем щодо повернення майна зі зберігання. Тому відсутність у матеріалах справи технічної документації на спірне майно (на що вказує відповідач в апеляційній скарзі) також не свідчить про те, що майно не підлягає поверненню і, на думку колегії суддів, не є перешкодою для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також зазначає, що в наданих місцевому господарському суду уточненнях позивач саме конкретизував позовні вимоги, а не змінив їх. Отже посилання відповідача на те, що місцевий господарський суд, прийнявши дані уточнення, фактично змінив предмет та підстави позову, є необґрунтованими та не узгоджуються з матеріалами справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, з огляду на те, що відповідачем не дотримано приписів вказаної процесуальної норми і не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів виконання зобов’язань, які виникли у ТОВ "Харківенергоавтотранс" за вищезазначеними договорами зберігання та існування яких не заперечується представником відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню і оскаржуване рішення має бути залишено без змін.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 04.12.06 по справі №49/107-06 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді