КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-22901/08 р. головуючий у першій інстанції: Сорочко Є.О.
Доповідач: Умнова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.,
суддів: Бєлової Л.В., Бараненко І.І.,
при секретарі: Ярмоленко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Чернігівського міського центру зайнятості Фонду загальнообов»язкового державного страхування України на випадок безробіття на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2008 року по адміністративній справі за позовом Чернігівського міського центру зайнятості Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1
- про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму незаконно отриманої матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг у розмірі 1514,14 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2008 року позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.109 КАС України.
Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції порушив вимоги процесуального права в частині висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувшись до суду першої інстанції з позовною заявою, просить стягнути з відповідача незаконно отримане матеріальне забезпечення та вартість наданих соціальних послуг.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі за вищевказаним позовом виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки між сторонами існує спір про право і вимоги щодо вирішення публічно-правового спору відсутні.
Колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно ч.2 ст.50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи організації (юридичні особи), суб»єкти владних повноважень.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості створюється для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян.
Пунктом 1 ст.7 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачена матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.
Згідно п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб»єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.
Статтею 12 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на центри зайнятості покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Проаналізувавши вищевказані норми, колегія суддів вважає, що позивач, відповідно до ст.3 КАС України є суб»єктом владних повноважень та в межах наданих йому Законом повноважень і на виконання покладених на нього функцій має право на звернення до суду з позовом про стягнення суми матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг. Такий позов, відповідно до положень КАС України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо не підвідомчості спору адміністративній юрисдикції, не вірно оцінив надані позивачем матеріали та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню - оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати і постановити нову з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись, ст.ст. 17, 18, 195, 196, 199, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Чернігівського міського центру зайнятості Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2008 року скасувати та ухвалити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді: