УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 688/782/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1015/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Янчук Т.О.,

суддів: Переверзєвої Н.І., Марцинкевича А.М.

при секретарі: Дубовій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕПЕТІВКА ЕНЕРГОІНВЕСТ» третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до товариства з обмеженою відповідальністю про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Посилалася на те, що працювала у відповідача на посаді секретаря, 18 січня 2016 року була звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку із скороченням чисельності штату працівників. Вважала звільнення незаконним, оскільки як такого скорочення не відбулося, просила поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не ґрунтуються на доказах по справі, на нормах матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначала те, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи щодо твердження позивачки що скорочення на момент її звільнення не було, її звільнено з особистих неприязних до неї мотивів керівника підприємства, консультації щодо скорочення штату як передбачено колективним договором з головою ради трудового колективу, або з радою трудового колективу не проводилось, в судовому засіданні судом першої інстанції досліджувалась посадова інструкція провідного фахівця, а в новому штатному розписі введено посаду фахівця із зв’язків з громадськістю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів

_______________________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_3 Категорія: 53,54

Доповідач: Янчук Т.О

апеляційної скарги, просив її відхилити.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки.

Заслухавши доповідача, доводи представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі доказів поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що роботодавець звільнив ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням трудового законодавства, оскільки у відповідача у зв’язку з змінами в організації праці, відбулося скорочення штату працівників. Позивачці пропонувалась вакантна посада яка була на підприємстві, при попередженні та при звільненні з роботи, але вона відмовився від неї. Крім того, на звільнення позивача згода профспілкового комітету не вимагалася, оскільки на підприємстві профспілкова організація відсутня.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 05 грудня 2014 року ОСОБА_1 (дівоче прізвище Лаврук) О.С. прийнято на посаду секретаря в товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕПЕТІВКАЕНЕРГОІНВЕСТ».

Наказом від 18 січня 2016 року №12-к ОСОБА_1, яка перебувала на посаді секретаря, звільнена за скороченням штату на підставі пункту 1 частини статті 40 КЗпП України (а. с. 5,9).

Підставою для звільнення ОСОБА_1 був наказ від 18 листопада 2015 року N 296-к "Про наступне вивільнення працівника», яким передбачалось у зв’язку з змінами в організації виробництва і праці ТОВ «ШЕПЕТІВКА ЕНЕРГОІНВЕСТ», виключення зі штатного розкладу та скорочення штатної одиниці секретаря (а.с.8).

Цим наказом передбачалось попередження про наступне вивільнення 18.01.2016 року за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв’язку із скороченням штату, працівника, який працює за посадою, що скорочується. Попереджено ОСОБА_1, секретаря, про наступне вивільнення з роботи 18.01.2016 року у зв’язку із скороченням штату,п.1 ст.40 КЗпП України.

Встановлено, та що підтверджено в судовому засіданні представниками сторін, що на підприємстві ТОВ «ШЕПЕТІВКА ЕНЕРГОІНВЕСТ» профспілкова організації відсутня, сама ОСОБА_1 членом будь-якої профспілкової організації на момент звільнення не являлася.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (далі - постанова N 9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Із матеріалів справи вбачається, проти чого не заперечувала позивачка, що вона попереджувалася за 2 місяці про наступне вивільнення, на момент попередження про звільнення, та на момент звільнення позивачки на підприємстві була вакантною посада контролера теплового господарства на період відпустки по догляду за дитиною. Від переведення на зазначену посаду позивачка відмовилась ( а.с.25). Інших вакантних посад на момент попередження та звільнення позивачки на підприємстві не було.

Доводи апеляційної скарги, щодо того,що на підприємстві не відбулося змін в організації виробництва та праці, зокрема скорочення штату, не впливають на правові висновки суду першої інстанції. Суд першої інстанції правильно встановив, що у відповідача мало місце скорочення чисельності штату працівників, що випливає з штатного розпису від 18.01.2016 року, відповідно до якого на час звільнення позивача була скорочена одна посада,секретаря. ( а.с.20-23 т.2). Належні та допустимі докази того, що замість посади секретаря була введена посада помічника керівника в матеріалах справи відсутні. Скорочення штатної чисельності відбулося за погодженням з голою ради трудового колективу, що підтверджується штатним розписом від 18.01.2016 року ( а.с.-23 т.2), доказів які б спростували зазначене в матеріалах справи відсутні. ОСОБА_4 на період попередження позивачки та її звільнення за п.1частини першої ст..40 КЗпП України з підприємством перебувала у цивільно-правових відносинах з відповідавчем, надавала консультаційні послуги підприємству на підставі цивільно-правової угоди, на зазначені правовідносини норми трудового законодавства не поширюються.

Що стосується змін в штатному розписі, які сталися в ТОВ «ШЕПЕТІВКА ЕНЕРГОІНВЕСТ» вже після звільнення ОСОБА_1В, тобто станом на 21.01.2016 року, з якого вбачається, що в штатному розписі добавлено 4 штатні одиниці, а саме заступника головного бухгалтера, економіста, 2 штатні одиниці фахівець по зв’язкам з громадськістю та пресою, так, згідно зі ст. 42-1 КЗпП працівник, з яким розірвано трудовий договір із підстав, передбачених п. 1 ст. 40 цього Кодексу, протягом одного року має право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Однак позивачка із заявою про прийняття її на роботу на зазначені посади до відповідача не зверталася. Крім того, виходячи із посадових інструкцій введених штатних одиниць, ці посади не аналогічної кваліфікації, яку займала ОСОБА_1 до її звільнення.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов'язком роботодавця.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає,що з’ясувавши в достатньо повному об’ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку,суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зазначені висновки суду не спростовують,зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права,порушень норм процесуального права, які б могли привести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвада набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук