ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/30721/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2014

у справі № 813/6901/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування повідомлення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування повідомлення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 05.09.2014 № 53.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2014, яка залишена без мін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне повідомлення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2014 позивач подав до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року, згідно з якою задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку становить 223 321 грн. Разом із податковою декларацією ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» подало податковому органу наступні документи: розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Повідомленням від 05.09.2014 № 53 Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області повідомила позивача про те, що він не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 ст. 200 ПК України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним в пункті 200.19 цієї статті, а саме відсоток загальної суми розбіжностей до суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування, становить 911%.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх беззаперечних доказів наявності коефіцієнту розбіжностей на рівні 911%, та відповідно не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Згідно з п. 200.18 ст. 200 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Відповідно до п. 200.19 ст. 200 ПК України право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям:

- не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і до цього реєстру стосовно них не внесено записів про:

а) відсутність підтвердження відомостей;

б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);

в) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

г) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи;

ґ) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

- здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів));

- загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування;

- у яких середня заробітна плата не менше ніж у два з половиною рази перевищує мінімальний встановлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV цього Кодексу;

- мають один з наступних критеріїв:

а) або чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з такими платниками податку, перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV цього Кодексу;

б) або має основні фонди для ведення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

в) або рівень визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі за підсумками останнього звітного (податкового) року;

- не мають податкового боргу;

- великий платник податків не декларував від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за підсумками останнього звітного (податкового) року.

Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 200.20 ст. 200 ПК України).

Пунктом 2 Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 781, передбачено, що для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу. Критерії оцінки платника, відповідність яким надає такому платнику податку право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.

Пунктом 200.21 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності у такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Вказана норма кореспондується з п. 7 Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 781, яким встановлено, що територіальний орган доходів і зборів протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомляє платника податку шляхом надсилання/вручення письмового повідомлення про невідповідність критеріям, визначеним у Кодексі, які дають право на автоматичне бюджетне відшкодування, з наданням детального пояснення і розрахунків за критеріями, значення яких не дотримано (за формою згідно з додатком до цього Порядку, яка формується на підставі даних переліку платників податку, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ).

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідач повинен направити позивачеві повідомлення, яке відповідає додатку до Порядку № 781 та надати детальні пояснення та розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано платником.

Однак, як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, податковий орган не надіслав на адресу позивача жодних розрахунків щодо факту виявленого порушення п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України в частині розбіжностей між податковим кредитом підприємства та податковими зобов'язаннями його контрагента.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування спірного повідомлення, оскільки податковим органом всупереч вимогам п. 200.21 ст. 200 Податкового кодексу України не доведено правомірності прийнятого рішення про відсутність у позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

За встановлених обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль

Судді О.А. Моторний

М.В. Сірош