ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Попович О.В., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, за позовом державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» до виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3 03 вересня 2003 року, та державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_4 06 липня 2006 року, визнання недійсними договору дарування земельної ділянки від 18 грудня 2003 року та договору дарування земельної ділянки від 14 серпня 2006 року, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє від імені ДП «Ворохтянське лісове господарство», на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року Івано-Франківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (далі - прокурор) звернувся до суду з указаним позовом.

Зазначав, що 03 вересня 2003 року на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 липня 2003 року № 27 на ім'я ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована на території АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з договором дарування від 18 грудня 2003 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останній прийняв у дар належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована на території АДРЕСА_1.

На підставі указаного договору дарування 06 липня 2006 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

14 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована на території АДРЕСА_1.

Прокурор зазначав, що ОСОБА_7, обіймаючи посаду сільського голови с. Поляниця, спільно з підлеглим йому спеціалістом - землевпорядником ОСОБА_8 склали та видали рішення виконкому Поляницької сільської ради від 10 липня 2003 року № 27, яке фактично не приймалося у встановленому законом порядку, у зв'язку із чим його було притягнуто до кримінальної відповідальності.

На підставі зазначеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, прокурор просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться на території с. Поляниця Яремчанської міської ради з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, виданий на ім'я ОСОБА_3 03 вересня 2003 року.

19 травня 2014 року державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство») звернулося до суду з позовом до Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3, у якому просило визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться на території с. Поляниця Яремчанської міської ради, для будівництва та обслуговування житлового будинку, виданого 03 вересня 2003 року на ім'я ОСОБА_3; визнати недійсним договір дарування оспорюваної земельної ділянки, укладений 18 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться на території с. Поляниця Яремчанської міської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, виданого 06 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_4; визнати недійсним договір дарування, укладений 14 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Справа переглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2014 року позов Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в частині вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,25 га, укладеного 18 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,25 га, укладеного 14 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 06 липня 2008 року на ім'я ОСОБА_4, залишено без розгляду у зв'язку із поданням позивачем заяви про залишення позову в цій частині без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2015 року клопотання ДП «Ворохтянське лісове господарство» про залишення без розгляду позову в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку задоволено, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 06 липня 2006 року, виданого на ім'я ОСОБА_4, скасовано та позов у цій частині залишено без розгляду.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2015 року, позов прокурора задоволено, позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована на території АДРЕСА_1, який видано Поляницькою сільською радою 03 вересня 2003 року на ім'я ОСОБА_3 та зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 000048.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 18 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. за реєстраційним № 2695.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, який діє від імені ДП «Ворохтянське лісове господарство», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ДП «Ворохтянське лісове господарство», ухвалити в цій частині нове рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради, яке в судовому порядку визнано недійсним, а тому державний акт на право власності на земельну ділянку, який видано Поляницькою сільською радою 03 вересня 2003 року на ім'я ОСОБА_3 на підставі цього рішення підлягає визнанню недійсним; оспорюваним договором дарування земельної ділянки від 18 грудня 2003 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушено права та законні інтереси ДП «Ворохтянське лісове господарство», у зв'язку із чим він має бути визнаний недійсним. Відмовляючи у позові в частині визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, укладеного 14 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суди, виходили із того, що порушене право ДП «Ворохтянське лісове господарство» може бути відновлено шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Про те повністю з такими висновками судів погодитись не можна, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 03 вересня 2003 року на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 липня 2003 року № 27 на ім'я ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована на території АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з договором дарування від 18 грудня 2003 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останній прийняв у дар належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована на території АДРЕСА_1.

На підставі указаного договору дарування 06 липня 2006 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

14 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована на території АДРЕСА_1.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_7 працюючи на посаді сільського голови с. Поляниця спільно з підлеглим йому спеціалістом - землевпорядником ОСОБА_8 склали та видали рішення виконкому Поляницької сільської ради від 10 липня 2003 року № 27, яке фактично не приймалося у встановленому законом порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 10 липня 2003 року № 27 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_3

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 06 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_4

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Виходячи із положень ст. 126 Земельного кодексу України, у редакції, на час передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки і видачі державного акта на неї, право власності на земельну ділянку посвідчувалось такими актами.

У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Такий спосіб захисту можливий шляхом подання позову про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження земельною ділянкою, у випадку обмеження прав власника, які полягають у фактичному позбавленні його права користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою, тобто у спосіб, передбачений ст. 391 ЦК України.

Відмовляючи у позові в частині визнання недійсним договору дарування від 14 серпня 2006 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи та норми права, які підлягали застосуванню, дійшов помилкового висновку про те, що порушене право ДП «Ворохтянське лісове господарство» підлягає захисту шляхом подання віндикаційного позову відповідно до положень ст. 388 ЦК України, не звернув уваги на те, що такий спосіб захисту передбачає фактичне витребування майна від добросовісного набувача, проте він не може застосовуватися до відновлення порушеного права щодо земельної ділянки, оскільки будь-які фактичні порушення права власності на земельну ділянку не можуть бути поєднані із позбавленням права володіння, а є за своєю природою лише обмеженням прав власника, які підлягають захисту шляхом подання позову про усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним договору дарування, вказані порушення суду не усунув, доводи апеляційної скарги належним чином не перевірив та не спростував, не з'ясував місце розташування спірної земельної ділянки, її статус та цільове призначення, не встановив фактичного власника, тому дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції в цій частині без змін. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що прокурор звернувся до суду із позовом у якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку виданий Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, проте відповідачем у справі є виконавчий комітет Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, відповідних правових висновків з цього приводу не зробив та не з'ясував чи є останній належним відповідачем у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Оскільки судами допущені порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє від імені ДП «Ворохтянське лісове господарство», задовольнити частково.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.П. Касьян

Судді:В.П. Гончар Т.П. Дербенцева В.О. Попович В.О. Савченко