У х в а л а

іменем україни

6 квітня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наумчука М.І.,

суддів: Карпенко С.О., Ізмайлової Т.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної ради, третя особа - Херсонський обласний центр народної творчості, про визнання нечинним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційними скаргами Потоцького Павла Борисовича, який діє від імені Херсонської обласної ради, на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 9 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 жовтня 2015 року та Капелюшника В.В., який діє від імені Херсонського обласного центру народної творчості, на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що вона працювала на посаді директора Херсонського обласного центру народної творчості з вересня 2002 року. Рішенням Херсонської обласної ради від 5 червня 2015 року № 1288 її звільнено із займаної посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням трудових обов'язків. Посилаючись на незаконність звільнення, просила задовольнити позов.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 9 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 21 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення Херсонської обласної ради від 5 червня 2015 року №1288 та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Херсонського обласного центру народної творчості. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Потоцький П.Б., який діє від імені Херсонської обласної ради, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У поданій Капелюшником В.В., який діє від імені Херсонського обласного центру народної творчості, касаційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням третьої сесії двадцять четвертого скликання Херсонської обласної ради від 12 вересня 2002 року за № 43 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Херсонського обласного центру народної творчості та рішенням 26 сесії шостого скликання Херсонської обласної ради від 13 листопада 2013 року за № 90 звільнено із займаної посади у зв'язку з грубим порушенням нею трудових обов'язків директора цього закладу. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 28 лютого 2014 року це звільнення визнано незаконним, ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Херсонського обласного центру народної творчості з 25 листопада 2013 року.

Згідно рішення 35 сесії шостого скликання Херсонської обласної ради від 5 червня 2015 року за № 1288 після виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади з 5 червня 2015 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням нею трудових обов'язків директора Херсонського обласного центру народної творчості.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

За передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що перед звільненням до ОСОБА_1 застосовувались дисциплінарні стягнення, доказів на підтвердження цієї обставини відповідачем не подано, суди дійшли правильного висновку про незаконність звільнення останньої на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Посилання Херсонської обласної ради в касаційній скарзі на те, що позивачем пропущено встановлений ст. 233 КЗпП України підлягають відхиленню.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як встановлено судом копію рішення Херсонської обласної ради про звільнення ОСОБА_1 отримала 24 червня 2015 року, а з позовом до суду звернулася 8 липня 2015 року, тобто в строк встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Доказів про видачу позивачу її трудової книжки із записом про звільнення та що з цього часу до подання позову пройшло більше одного місяця не подано.

В касаційній скарзі Капелюшник В.В., який діє від імені Херсонського обласного центру народної творчості, зазначав про те, що суддя Радченко С.В. брав участь у розгляді справи № 22 ц-791/2301/2014 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 21 ЦПК України, не міг розглядати справу, яка є предметом розгляду.

Участь судді у розгляді справи між тими ж сторонами, що і у вказаній справі, не передбачена ч. 2 ст. 21 ЦПК України, як обставина, яка унеможливлює участь судді у розгляді останньої.

З матеріалів справи не вбачається, що судді Радченко С.В. під час розгляду справи заявлявся відвід з підстав, на які заявник посилається в касаційній скарзі, і такий не був вирішений.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Потоцького Павла Борисовича, який діє від імені Херсонської обласної ради, та Капелюшника В.В., який діє від імені Херсонського обласного центру народної творчості, відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 9 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.І. Наумчук

Судді:С.О. Карпенко Т.Л. Ізмайлова