КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2007 № 35/292-6/63
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Шипка В.В.
Борисенко І.В.
при секретарі: Дубінкіній Ю.А.
За участю представників:
від позивача: Цурка Н.О. дов. № Д07/275 від 16.01.07р.;
від позивача: Лебедєва Н.П. дов. б/н від 03.04.06р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.11.2006
у справі № 35/292-6/63 (Ковтун С.А.)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-4"
про стягнення 118672,74 грн.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерна енергопостачальна компаня “Київенерго” (далі – позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-4” (далі – відповідач) про стягнення 118672,74 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.11.2006р. по справі № 35/292-6/63 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийняте в порушення норм матеріального та процесуального права при неповному з’ясуванні всіх обставин справи.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав повністю, просив її задовольнити.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені у відзиві.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів встановила.
01.05.2001 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 8885074 (далі - Договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1., є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором.
Основним обов'язком позивача по Договору є безперебійне постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення - в період опалювального сезону, а також гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження (п. 2.2.1 Договору), а відповідача - дотриматись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 4 до Договору.
Згідно зі зверненням-дорученням відповідача Договір укладено з метою постачання теплової енергії для потреб житлового будинку № 93 по проспекту Перемоги в м. Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які, у сукупності, і визначають правову природу договору.
Предметом Договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 30 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.
Відповідно до п. 8.1 Договору він був укладений строком до 31.12.2001. Порядок продовження строку Договору передбачено п. 8.4, в силу якого Договір є пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Оскільки відповідної заяви від сторін не надходило, Договір щорічно пролонгувався та діє на даний час.
Посилання відповідача на втрату Договором чинності з 01.01.2006 є не обґрунтованими виходячи з наступного.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України “Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 № 1875-ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (ч. 2 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”).
Особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (ч. 4 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”).
Балансоутримувач, в силу абзацу 4 статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору (абзац 5 статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”).
Оскільки централізоване постачання гарячої води та централізоване опалення є комунальними послугами (п.1 ч.І ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”), їх виконавцем може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є їх надання.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем), і фізичною та юридичною особою (споживачем), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005.
Відповідно до вказаних Правил централізоване постачання холодної та гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
Послуга з центрального опалення, яка спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартир, згідно з Правилами також надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Отже, в контексті наведених нормативних актів, виконавцем послуги з централізованого постання гарячої води та централізованого опалення може бути булансоутримувач, оскільки внутрішньобудинкові системи гарячого водопостачання та теплопостачання перебувають у нього у використанні.
Відповідач є балансоутримувачем, стосовно чого він не заперечує.
За таких обставин, виключно відповідач може виступати виконавцем вказаних послуг і повинен укладати договори зі споживачами - мешканцями будинку.
З огляду на це, норми Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, регулюють правовідносини між відповідачем та споживачами, і не поширюються на правовідносини, які виникають між ним та позивачем.
Отже, посилання відповідача на вказані норми в обґрунтування втрати чинності з 01.01.2006 Договору, на думку колегії суддів правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки Договір не є договором про надання житлово-комунальних послуг, а тому його умови не повинні оцінювати на відповідність Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
У свою чергу основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єкти теплопостачання визначає Закон України “Про теплопостачання” від 02.06.2005 № 2633-ІV, який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплої енергії та захисту прав споживачі та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до вказаного Закону (абзац 2 статті 1) балансоутримувачем є власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на ненадання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
В даному випадку балансоутримувач виступає споживачем теплової енергії, оскільки використовує теплову енергію на підставі договору (абзац 20 статті 1 Закону України “Про теплопостачання”).
На час укладення Договору облік теплової енергії для потреб опалення визначався розрахунковим способом (п. 5.1 Договору) виходячи з теплових навантажень та обсягів, зазначених у звертанні-дорученні про укладення Договору та в додатку 1 до Договору. Про відповідність виставлених для оплати сум за кожний місяць спірного періоду зазначеним у Договорі навантаженням свідчать надані позивачем довідки про нарахування.
З 01.02.2003, у зв'язку з встановленням приладу обліку, визначення кількості теплової енергії, поставленої для потреб опалення, здійснювалось за даними приладу обліку.
Всього за спірний період позивач поставив відповідачу 3416,18763 Гкал теплової енергії для потреб опалення на суму 215287,96 (тариф до липня 2002 року - 44,6 грн. (без ПДВ), з липня 2002 року - 54,42 грн. (без ПДВ). Розрахунок кількості поставленої теплової енергії кожного місяця спірного періоду наведено позивачем у довідках про нарахування за теплову енергію. Крім того, кількість поставленої теплової енергії після встановлення приладу обліку підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії.
Вказана сума підлягає нарахуванню відповідачу у повному обсязі, оскільки умовами Договору не передбачено зменшення вартості послуг в залежності від температури теплоносія, а предметом Договору, як зазначено вище, є постачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, і отримання теплової енергії у вказаному розмірі, проти чого відповідач не заперечує.
Також умовами Договору передбачено визначення розрахунковим способом теплової енергії для потреб гарячого водопостачання.
У свою чергу, теплова енергія для виробництва такої комунальної послуги, як гаряче водопостачання, постачалась позивачем до групового бойлеру, який перебуває на балансі позивача.
Таким чином, враховуючи належність бойлеру позивачу, фактично відповідач отримував не теплову енергію, а гарячу воду.
Однак, оскільки предметом Договору є постачання теплової енергії, визначення вартості послуг повинно здійснюватись виходячи з кількості теплової енергії, поставленої позивачем для підігріву холодної води.
За період до 01.03.2003 позивач поставив відповідачу теплову енергію для потреб гарячого водопостачання на суму 73174,2 грн. Кількість поставленої теплової енергії визначалась розрахунковим способом виходячи з теплових навантажень та обсягів, зазначених у звертанні-дорученні про укладення Договору та в додатку 1 до Договору. Про відповідність виставлених для оплати сум за кожний місяць спірного періоду зазначеним у Договорі навантаженням свідчать надані позивачем довідки про нарахування.
З 01.03.2003, відповідно до п. 6 Порядку обліку і розрахунків населення за спожиті послуги з холодного та гарячого водопостачання і водовідведення по будинкових (або на групу будинків) приладах обліку у місті Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2308 від 26.12.2002, кількість холодної води, що використовується для виготовлення гарячої, при наявності приладу обліку, визначається по його показаннях.
Відповідно до виставлених ВАТ “АК “Київводоканал” відповідачу табуляграм протягом квітня 2003 року - березня 2006 року останньому було поставлено для виготовлення гарячої води 23282 куб. м. холодної води.
За таких обставин, визначення кількості поставленої позивачем теплої енергії для потреб гарячого водопостачання необхідно розраховувати виходячи з кількості використаної холодної води для виготовлення гарячої води.
Відповідно до листа Головного управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації від 11.07.2006 № 09050/2-825 для підігріву 1 куб. м. використовується 0,0444 Гкал.
Таким чином, для підігріву 23282 куб. м. холодної води, використаної для виготовлення гарячої води, позивач поставив 1033,72 Гкал теплової енергії (23282 х 0,0444 Гкал), тобто надав послуг на суму 67501,92 грн. (1033,72 х 65,3 грн. - тариф на виробництво теплової енергії, встановлений розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002).
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що загальна вартість послуг з постачання теплової енергії в рамках Договору, наданих позивачем відповідачу, протягом липня 2001 року - березня 2006 року, складає 282789,88 грн.
Однак, колегія суддів підрахувавши загальну вартість послуг які зазначені вище, встановила, що їх сума складає 355964,08 грн.
Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що під час розрахунку вартості наданих послуг відповідачу за період з 01.07.2001 по 31.02.2005р. позивач не враховував відсутність циркуляційного насосу в розмірі 20 відсотків.
Тому на думку колегії суддів вартість наданих послуг повинна бути зменшена на 33933,74 грн. (169668,72 х 20% / 100% = 33933,74 грн. де 169668,72 грн. нарахування за гарячу воду в період з 01.07.2001р. по 31.02.2005р.), так як циркуляційний насос у відповідача відсутній.
Отже, фактично відповідачу було надано послуг на суму 322030,34 грн.
Відповідачем оплачено послуги на суму 303424,76 грн., що не заперечується позивачем.
З наведеного вбачається, що неоплачена сума послуг яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 18605,58 грн. (322030,34 грн. - 303424,76 грн. = 18605,58грн.).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Позивач на вимогу зазначеної статті частково довів доводи викладені в апеляційній скарзі, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача 18605,58 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 101-105 ГПК України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2006 у справі № 35/292-6/63 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2006 у справі № 35/292-6/63 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” до Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-4” задовольнити частково.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-4” (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 93, код ЄДРПОУ 23493364) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 18605,58 грн. боргу, 279,09 грн. державного мита, 18,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Шипко В.В.
Борисенко І.В.