КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2007 № 15/767
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Берездецький Ю.М. – представник (дов. б/н від 05.01.2007);
від відповідача - Мінко А.В. – представник (дов. №047 від 02.04.2007),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВМ Продукція”
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.01.2007
у справі № 15/767 (Хоменко М.Г.)
за позовом Дочірнього підприємства „КристалЛюкс-імпорт”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВМ Продукція”
про стягнення 23189,47 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2007 у справі № 15/767 позовні вимоги Дочірнього підприємства “КристалЛюкс-імпорт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВМ Продукція” про стягнення 23 189,47 грн. задоволено повністю. За рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 23 189,47 грн. основного боргу, 231,89 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судове рішення мотивоване тим, що: на підставі видаткових накладних № 32 від 08.08.2006 та № 33 від 14.08.2006 позивач поставив відповідачу блоки управління касовим боксом у кількості 46 штук на загальну суму 23 189,47 грн., поставлений товар був отриманий представниками відповідача на підставі довіреностей ЯЛЦ № 381822 від 08.08.2006 та ЯЛЦ № 381829 від 14.08.2006; позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою оплатити поставлений товар; однак відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у встановлений строк не розрахувався; враховуючи, що відповідач не довів відсутності заборгованості перед позивачем, а в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 23 189,47 грн., місцевий господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2007 у справі № 15/767 з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки сторонами не було встановлено строку виконання відповідачем обов’язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, позивач відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України повинен був пред’явити відповідну вимогу, однак, враховуючи той факт, що такої вимоги відповідачу пред’явлено не було, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Таким чином, в порушення ст. 43 ГПК України місцевим господарським судом не було прийнято до уваги відсутність вимоги позивача до відповідача про необхідність проведення розрахунків відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, у зв’язку із чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Дочірнє підприємство “Кристал Люкс-імпорт” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВМ Продукція” про стягнення 23 189,47 грн.
Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що відповідач не здійснив розрахунків за отриманий ним товар згідно з видатковими накладними № 32 від 08.08.2006 на суму 20 935,49 грн. та № 33 від 14.08.2006 на суму 2 253,98 грн., загалом на суму 23 189,47 грн.; товар був одержаний відповідачем через його представників на підставі довіреностей на одержання матеріальних цінностей.
Місцевим господарським судом позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 23 189,47 грн., 231,89 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, враховуючи наступне.
Відповідно до видаткової накладної № 32 від 08.08.2006 відповідач отримав від позивача у власність товар на суму 20 935,49 грн., а саме:
- блок управління касовим боксом АСУ 1800-07 з лайтерами в кількості 14 шт.;
- блок управління касовим боксом АСУ 1800-03 (з фотоелементом) у кількості 28 шт.
Згідно із видатковою накладною № 33 від 14.08.2006 відповідач отримав у власність від позивача товар на суму 2 253,98 грн., а саме:
- блок управління касовим боксом АСУ 1800-07 з лайтерами в кількості 3 шт.;
- блок управління касовим боксом АСУ 1801 з лайтерами у кількості 1 шт.
Загалом відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 23 189,47 грн.
Факт передачі товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується вищевказаними накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, належно завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 44-47).
Враховуючи, що сторонами не було встановлено строку виконання відповідачем обов’язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, до даних правовідносин сторін необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявна вимога про виконання зобов’язання, яка була складена позивачем 06.10.2006 та адресована на ім’я директора ТОВ „ВМ Продукція”, тобто відповідача у даній справі, відповідно до якої позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати суму заборгованості у розмірі 23 189,47 грн.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України повинен був пред’явити відповідну вимогу, однак, враховуючи той факт, що такої вимоги відповідачу пред’явлено не було, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Згідно із ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.
З метою з’ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від 05.03.2007 зобов’язав позивача, зокрема, надати докази надсилання листа-вимоги про виконання зобов’язання від 06.10.2006 на адресу відповідача.
На виконання вимог зазначеної ухвали в судовому засіданні 03.04.2007 представник позивача надав наступні документи: належним чином засвідчені копії листа-вимоги від 06.10.2006 та повідомлення про вручення поштового відправлення.
Проаналізувавши надані документи, колегія суддів встановила наступне: лист-вимога про виконання обов’язку була надіслана позивачем відповідачу за адресою: 03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, тобто за адресою місцезнаходження відповідача відповідно до довідки ЄДРПОУ, зазначена адреса вказана і самим відповідачем в апеляційній скарзі як єдина адреса його місцезнаходження.
Як вбачається із наданого представником позивача повідомлення про вручення поштового відправлення, вказаний лист-вимога був вручений відповідачу 09.10.2006 відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155.
Отже позивач в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України пред’явив вимогу відповідачу про необхідність виконання останнім обов’язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, а відповідач, в свою чергу, повинен був виконати дану вимогу у семиденний строк з дня її пред’явлення.
Таким чином, апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що вимога про виконання зобов’язання в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не була пред’явлена позивачем відповідачу, оскільки наявні в матеріалах справи докази спростовують дані твердження.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за отриманий товар в розмірі 23 189,47 грн., а відповідно до ст. 33 ГПК України саме відповідач повинен довести виконання своїх зобов’язань (оплата товару) чого ним не було зроблено, натомість, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду спору місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом відповідач не заперечував того, що розрахунки за отриманий товар не були ним здійснені, апеляційний господарський суд підтримує висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на викладене, немає підстав визнати доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Господарський суд міста Києва вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2007 у справі № 15/767 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 15/767 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.
10.04.07 (відправлено)