КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2007 № 21/522
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Борисенко І.В.
Шипка В.В.
при секретарі: Дубінкіній Ю.А.
За участю представників:
від позивача - Богуцький О.О. (дов. б/н юр від 06.03.2007р.)
Шабельніков А.В. (дов. № 178 від 14.11.2006р.)
від відповідача - Максименко Г.М. (дов. № 64 від 01.11.2006р.)
Заворотько С.П. (дов. № 40 від 20.12.2007р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форест"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2006
у справі № 21/522 (Шевченко Е.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні системи бізнесу"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форест"
про стягнення 596999,22 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) “Інформаційні системи бізнесу” заявлено позов про стягнення з ТОВ “Компанія “Форест” 197 580,00 грн. суми основної заборгованості, 79 608,00 грн. суми пені, 17 782,20 грн. суми 3% річних, 302 029,02 грн. суми збитків у вигляді упущеної вигоди, а також про стягнення з відповідача судових витрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2006 р. у справі № 21/522 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Компанія “Форест” на користь ТОВ “Інформаційні системи бізнесу” 197580,00 грн. суми основної заборгованості; 79608,00 грн. пені; 17782,20 грн. 3% річних; 2949,70 грн. витрат по сплаті державного мита; 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
В частині задоволення позовних вимог суд мотивував рішення тим, що відповідачем суду не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем, а в частині відмови в позові рішення мотивовано недоведеністю позивачем наявності збитків у вигляді упущеної вигоди. Також суд у рішенні поновив позивачу строк позовної давності, визнавши причини його пропуску поважними.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду скасувати повністю та прийняти нове, яким позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог повністю у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, вважаючи, що наведені позивачем причини не є поважними, і посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Представники відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники у судовому засіданні апеляційної інстанції просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ “Інформаційні системи бізнесу” та ТОВ “Компанія “Форест” укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 25.10.2001р., згідно з яким позивач продав, а відповідач купив належні позивачеві 12/100 частин від нежилих приміщень (або 3/100 від всього домоволодіння) в будинку площею 2 480,4 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, проспект Космонавта Комарова/бульвар Івана Лепсе, будинок №38/57 (далі – Договір). Цей Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Л.С. та зареєстровано в реєстрі за № 2821.
Відповідно до п. 3 Договору, вартість відчужуваних 12/100 частин нежилих приміщень складає 796080,00 грн.
Також пунктом 3 Договору сторони встановили порядок оплати за відчужувані нежилі приміщення, а саме: покупець (відповідач по справі) перераховує продавцю (позивачеві по справі) грошові кошти на поточний рахунок таким чином:
- 05 жовтня 2001р. по платіжному дорученню № 4417 - 10 000,00 грн..;
- до 22 жовтня 2001р. по платіжному дорученню № 4485 - 321 000,00 грн.;
- до 22 листопада 2001 р. - 267 500,00 грн.;
- до 14 грудня 2001р. - 65 860,00 грн.;
- до 14 січня 2002р. - 65 860,00 грн.;
- до 14 лютого 2002р. - 65 860,00 грн.
Відповідач розрахунки за придбані нежилі приміщення з позивачем здійснив частково, сплативши суму коштів в розмірі 598 500.00 грн.: 27.09.2001р.- 10000, 00 грн.; 29.10.2001р. - 321 000,00 грн.; 30.10.2001р. - 20000, 00 грн.; 20.11.2001р. - 247 500,00 грн.
Таким чином, у відповідача перед позивачем за Договором утворилася заборгованість в сумі: 197 580,00 грн. (796 080,00 грн. - 598 500,00 грн.)
З матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою про стягнення з ТОВ “Компанія “Форест” 197 580,00 грн. суми основної заборгованості, 79 608,00 грн. суми пені, 17 782,20 грн. суми 3% річних, 302 029,02 грн. суми збитків у вигляді упущеної вигоди ТОВ “Інформаційні системи бізнесу” звернулося до господарського суду 04.10.2006 р.
В позовній заяві позивач просить суд поновити пропущений строк позовної давності.
Також позивач подав до суду першої інстанції клопотання № 6В20 від 20.11.2006р. про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, в якому позивач зазначив наступні причини пропуску ним позовної давності:
- судовий процес, який був ініційований ТОВ “Компанія “Форест” до ТОВ “Інформаційні системи бізнесу” про зменшення купівельної ціни придбаного за Договором купівлі-продажу) нежилих приміщень від 25.10.2001р. об’єкту нерухомості (справа № 12/49);
- неможливість пред’явлення позову через арешт коштів позивача на поточному рахунку, що позбавляло підприємство можливості сплатити державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- необхідність проведення експертно-оціночних робіт по оцінці нежилого приміщення за адресою: м. Київ, проспект Комарова, 38/57.
До винесення судом рішення у справі відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності.
Місцевий господарський суд, виходячи з вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України, встановив, що позивачем пропущено строк позовної давності, однак визнав причини пропуску поважними і поновив пропущений строк. При цьому, які саме причини пропуску позивачем строку позовної давності суд визнав поважними та з яких мотивів, в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки, згідно з Договором, останнім строком сплати коштів за майно є 14.02.2002р., то, з урахуванням вимог ст.ст. 257, 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з 15.02.2002 р. а закінчується строк позовної давності 15.02.2005р.
Таким чином, позивачем позовну заяву подано з пропуском позовної давності.
Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про поважність причин пропуску позивачем позовної давності з наступних підстав.
Виходячи із змісту ст.53 ГПК України поважними визнаються лише ті обставини, які є об’єктивно непереборними і пов’язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк.
Наведені у клопотанні причини пропуску процесуального строку не можуть вважатися поважними в розумінні наведеної норми, оскільки доводи позивача щодо необхідності проведення експертно-оціночних робіт нежилого приміщення не може розглядатись як поважна причина пропуску ним строків позовної давності, оскільки відсутність експертної оцінки майна жодним чином не перешкоджала позивачу звернутись з позовом про стягнення заборгованості за Договором.
Також і подання відповідачем - ТОВ “Компанія “Форест” - позову про зменшення купівельної ціни об’єктів нерухомості та розгляд справи № 12/49 не обмежувало прав ТОВ “Інформаційні системи бізнесу” на звернення до суду з позовом про стягнення з ТОВ “Компанія “Форест” боргу.
Тому, наведені позивачем причини пропуску процесуального строку не можуть вважатися поважними в розумінні норми ст. 267 ЦК України, оскільки з доводів позивача та з матеріалів справи не вбачається об’єктивно непереборних обставин, які перешкодили подати позовну заяву в установлений законом строк.
Таким чином, з’ясувавши обставини справи, апеляційний суд не встановив підстав для визнання причин пропуску позивачем строку позовної давності поважними.
Враховуючи сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, та зважаючи на відсутність поважних причин пропущення позовної давності, в позові належить відмовити на підставі ст. 267 ЦК України.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.
Судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 1474,85 грн. покладаються на позивача, у відповідності до вимог ч.5 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 101, 102, п.2 ч.1 ст.103, п.п.3, 4 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Форест” задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2006 р. у справі № 21/522 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позивачу в позові відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Форест” (04053, м Київ. вул. Кудрявська, 23, к. 14, п/р 26007160236001 в РЦ КБ “Приватбанк”, МФО 320640, Код ЄДРПОУ 22939491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інформаційні системи бізнесу” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, п/р 26009021121921 в Зал. Від. Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 24734712) 1474,85 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 21/522 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набуває законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Борисенко І.В.
Шипко В.В.
10.04.07 (відправлено)