Справа № 148/1189/16-к

Провадження №1-кп/148/136/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Тульчинський районний суд Вінницької області

                   в складі: головуючого – судді Штифурко Л.А.,

                                     секретаря Лавренюк А.М.,

                        за участю сторін кримінального провадження -

                               з боку обвинувачення: прокурора Барановського О.Б.

                     з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 травня 2016 року за № 2016020310000275 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянинки України, за національністю роми, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, не працюючої, проживаючої та зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянинки України, за національність роми, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, не працюючої, проживаючої та зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_8, незаміжньої, не працюючої, проживаючої та зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2016 року близько 17:00 год. ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3 та ОСОБА_1, діючи з єдиним умислом на крадіжку чужого майна, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужими грошовими коштами, усвідомлюючи протиправний характер своїх та їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом відчинення вхідних дверей проникли до житлового будинку № 48 по вул. Шевченка у с. Копіївка Тульчинського району Вінницької області, належного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10. Переконавшись у відсутності власників будинку та сторонніх осіб, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 викрали з однієї із житлових кімнат даного будинку грошові кошти в сумі 11 400 грн. та хотіли із вказаними коштами покинути будинок, однак не змогли звершити своїх дій до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані на виході з будинку потерпілою та працівниками поліції.

Допитані у судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їм злочину визнали за обставин, викладених в обвинувальному акті. Суду надали однакові пояснення про те, що 10 травня 2016 року близько 16 -17 год. вони втрьох разом приїхали з с. Комсомольське Козятинського району Вінницької області в с. Копіївка Тульчинського району Вінницької області скуповувати чорнослив з метою його подальшого перепродажу. Цим вони заробляють собі на життя, на утримання своїх сімей, так як постійної роботи не мають. Ідучи вулицями села, вони кликали господарів. На подвір’ї домогосподарства № 48 по вул. Шевченка у с. Копіївка нікого не було, також ніхто не обізвався на їх оклики. Тому вони втрьох зайшли на дане подвір’я, а потім, відкривши вхідні двері будинку, які були не замкнені, зайшли до будинку. В одній із кімнат будинку ОСОБА_2 знайшла гроші. Забравши вказані кошти, вони хотіли залишити будинок, однак в цей час з’явилася господиня,та почала кликати своїх синів, а останні викликали працівників поліції. Таким чином вони не змогли залишити будинок з грошима та повернули їх потерпілій на місці. Щиро розкаялися у вчиненому просили суворо їх не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, надіславши на адресу суду письмову заяву з проханням проводити судовий розгляд кримінального провадження у її відсутність. Також у заяві зазначила, що грошові кошти їй обвинуваченими повернуто, у зв’язку з чим вона не має до них матеріальних претензій, вважає можливим призначити їм покарання не пов’язане із позбавленням волі.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь - які сумніви у добровільності їх позиції, роз’яснивши їм, що згідно ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд розцінює показання обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, як належний, допустимий та достатній доказ їх вини, оскільки вони є добровільними та такими, що повністю підтверджують всі обставини злочину, а саме: умисні дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, таємний спосіб проникнення в житло, корисливий мотив та мету, попередню змову.

При встановлених обставинах, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3Л, у вчиненні злочину доведена і зібраних доказів достатньо для визнання їх винуватим.

         Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченої ОСОБА_2 суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у житло, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Оцінюючи дії обвинуваченої ОСОБА_3, суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у житло, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченої ОСОБА_1 суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у житло, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченим суд керується вимогами ст.ст. 65-68 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинувачених, наявність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, і слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обвинувачена ОСОБА_2 раніше не судима, вчинила замах на тяжкий злочин, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом ІІІ групи, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює.

     Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_2, суд визнає визнання винуватості, щире каяття.

     Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_2 є вчинення злочину відносно особи похилого віку.

     З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченої, суд приходить до висновку, що покаранням необхідним і достатнім для попередження вчинення ОСОБА_2 нових злочинів з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України буде покарання в межах ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з цим, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченої ОСОБА_2 наявність пом’якшуючих покарання обставини у виді визнання винуватості та щирого каяття, позицію потерпілої щодо призначення обвинуваченій покарання не пов’язаного із позбавленням волі, суд вважає, можливим звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на неї обов’язків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_3 раніше не судима, вчинила замах на тяжкий злочин, позитивно характеризується за місцем проживання, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, має на утриманні четверо малолітніх дітей.

     Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3, суд визнає визнання винуватості, щире каяття.

     Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 є вчинення злочину відносно особи похилого віку.

     З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченої, суд приходить до висновку, що покаранням необхідним і достатнім для попередження вчинення ОСОБА_3 нових злочинів з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України буде покарання в межах ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченої ОСОБА_3, наявність пом’якшуючих покарання обставини у виді визнання винуватості та щирого каяття, позицію потерпілої щодо призначення обвинуваченій покарання не пов’язаного із позбавленням волі, суд вважає, можливим звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на неї обов’язків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_1 раніше не судима, вчинила замах на тяжкий злочин, позитивно характеризується за місцем проживання, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, одна з яких хворіє цукровим діабетом, є опікуном сина-інваліда з дитинства.

     Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1, суд визнає визнання винуватості та щире каяття.

     Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_1П є вчинення злочину відносно особи похилого віку.

     З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченої, суд приходить до висновку, що покаранням необхідним і достатнім для попередження вчинення ОСОБА_1 нових злочинів з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України буде покарання в межах ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з цим, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченої ОСОБА_1, наявність пом’якшуючих покарання обставини у виді визнання винуватості та щирого каяття, позицію потерпілої щодо призначення обвинуваченій покарання не пов’язаного із позбавленням волі, суд вважає, можливим звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на неї обов’язків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинувачених в дохід держави в солідарно підлягають стягненню витрати на залучення експерта.

Обраний відносно обвинувачених запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 65-68, ч. 3 ст. 185 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов’язки.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов’язки.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_3 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

 Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов’язки.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Речові докази: грошові кошти у сумі 11400 грн., які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_5, - повернути останній за належністю; два сліди тканини, дві пари рукавиць синього кольору, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області, - знищити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 в дохід держави 703 грн. 68 коп. витрат на залучення експерта.

Обраний відносно обвинувачених запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін – застава.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

    На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

  Суддя   Л.А. Штифурко