КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 750/2188/16-а Головуючий у 1-й інстанції Рахманкулова І.П. Суддя-доповідач Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій щодо виплати пенсії в заниженому на 1 731 грн. 52 коп. розмірі за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року неправомірними; зобов'язання поновити порушене право на отримання пенсії в установленому законом розмірі в повному обсязі, здійснюючи її виплату у відповідності до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щомісяця однією загальною сумою; зобов'язання забезпечити своєчасне і у повному обсязі фінансування та виплату поточної пенсії позивачу у встановленому законом розмірі, обчисленому з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_3 пенсії в заниженому на 1731 грн. 52 коп. розмірі за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_3 у відповідності до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щомісяця однією загальною сумою. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подавати заявку для фінансування поточної пенсії ОСОБА_3 у встановленому законом розмірі, обчисленому з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу з 27 березня 2010 року управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» призначена пенсія в розмірі 67 % від грошового забезпечення.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2011 року, що набрала законної сили 27 вересня 2011 року, визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо розрахунку розміру пенсії позивача без врахування доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих, яку вона отримувала відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1592 від 31 грудня 1996 року та щодо врахування додаткових видів грошового забезпечення не за останньою штатною посадою, а за останні 24 місяці служби; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням грошового забезпечення, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за останньою штатною посадою на час звільнення, з урахуванням доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих, відповідно до передбаченої п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1592 від 31 грудня 1996 року, починаючи з 27 березня 2010 року, за вирахуванням вже здійснених виплат.

01 грудня 2011 року відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області відкрито виконавче провадження № 30147906 з виконання даного судового рішення.

На виконання розпорядження державного виконавця та рішення суду відповідач (боржник) у грудні 2011 року здійснив розрахунок пенсії позивача, згідно з яким основний розмір пенсії мав становити 5 222 грн. 11 коп. (щомісячна недоплата пенсії становила 1 885 грн. 44 коп.) та нарахував заборгованість за період з березня 2010 року по 31 грудня 2011 року в сумі 39 898,34 грн.

Незважаючи на обов'язковість судового рішення, постанова Деснянського районного суду м. Чернігова відповідачем не виконувалась, заборгованість не виплачувалась, і поточну пенсію позивач продовжувала отримувати щомісяця в заниженому на 1 885 грн. 44 коп. розмірі. При цьому, сума 1 885 грн. 44 коп. щомісяця зараховувалась відповідачем на додаткову відомість, яка не направлялась на виплату, та заборгованість щомісяця збільшувалась.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо перерахунку пенсії позивача, проведеного на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2012 року № 952, без урахування довідки Державної податкової служби в Чернігівській області № 05/645-043 від 25 квітня 2013 року та без урахування перерахунку, проведеного на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2011 року; зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 21 грудня 2012 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням в грошовому забезпеченні доплати, яку вона отримувала за службу 20 і більше років на посадах слідчих та з урахуванням перерахунку, проведеного Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2011 року.

Згідно з довідкою ДПС в Чернігівській області, яка надана позивачем відповідачу для проведення перерахунку її пенсії з грудня 2012 року, розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється її пенсія, становить - 8 279,52 грн. Пенсія позивачу призначена відповідачем у розмірі 67 % від грошового забезпечення, що становить 5 547,28 грн.

Відповідач здійснює виплату позивачу лише у розмірі 3 815,76 грн., тобто виплачує частину пенсії, а інша частина пенсії, яка перерахована на виконання судових рішень, виплачується за додатковою відомістю.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо [рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002)].

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року у справі № 21-630а14.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За змістом ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Згідно з пп. 4, 5 п. 4 Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що про неправомірність дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії в заниженому розмірі свідчать також ухвалені на її користь судові рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 05 березня 2015 року у справі № 750/10322/14 та від 20 січня 2016 року у справі № 750/10322/14 за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення матеріальної шкоди, завданої невиплатою відповідних сум пенсії, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату пенсії та від 10 червня 2015 року у справі № 750/2086/15-ц за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними діями щодо заниження розміру пенсії при її призначенні та перерахунку.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини у справі, перевіривши їх доказами, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що, з урахуванням меж перегляду судом апеляційної інстанції, позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії є частково обґрунтованими та засновані на нормах права, оскільки наведеними законодавчими нормами на відповідача покладено обов'язок забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, та враховуючи те, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій щодо виплати позивачу пенсії в заниженому розмірі за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.