УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016р. Справа № 876/2422/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): ОСОБА_1,

відповідача у справі: не з'явився

третьої особи-1 у справі: не з'явився

третьої особи-2 у справі: ОСОБА_2,

третьої особи-3 у справі: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2016р. про закриття провадження у справі №813/4993/15

за позовом ОСОБА_4

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

треті особи: Міністерство культури України, ОСОБА_5, ОСОБА_3

про визнання протиправним і скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2015р. позивач: ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача: Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство культури України, ОСОБА_5, на стороні позивача: ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ЛВ143133161136 від 25.11.2013р.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2016р. вказану позовну заяву було залишено без розгляду, оскільки метою звернення до суду з даним позовом не є відновлення порушеного права, його вирішення не зможе розв'язати юридичний конфлікт, що існує між сторонами, зокрема, між стороною позивача: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а створення преюдиції.

У цьому контексті судом не взято до уваги доводи сторони позивача щодо порушення відповідачем саме культурних прав, оскільки і у цьому випадку визначальним є факт набуття права власності ОСОБА_5 на спірний об'єкт забудови, оскільки з переходом права власності спір виходить за межі адміністративної юрисдикції, стосується не стільки правомірності дій відповідача, скільки правомірності набуття права власності особою на об'єкт нерухомості, створений у результаті проведення будівництва.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, апелянт (позивач у справі): ОСОБА_4 оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів передбачає, в тому числі, завершення робіт з оздоблення фасадів.

З долучених до матеріалів справи фотографій будинку АДРЕСА_1 вбачається, що будівельні роботи є незавершеними. Крім цього, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою доводи позивача стосовно порушення саме його культурних прав, яке проявляється в праві на доступ до культурних цінностей, культурної спадщини та культурних благ. Апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного суду України від 03.11.2015р. у справі №826/11984/14 та звертає увагу суду на судову практику Вищого адміністративного суду України.

У судове засідання Львівського апеляційного суду з'явився представник позивача: ОСОБА_1, яким у поданих письмових та озвучених усно поясненнях до апеляційної скарги висловлено правову позицію, якою повністю підтримано вимоги позовної заяви та апеляційної скарги.

Представник апелянта (позивача у справі) зазначив, що суд першої інстанції, прийшовши до висновку про те, що спір виходить за межі адміністративної юрисдикції, оскільки стосується не стільки правомірності дій відповідача, скільки правомірності набуття права власності особою на об'єкт нерухомості, створений в результаті проведення будівництва, судом не надано оцінки ст.ст.182, 331 ЦК України. Крім того, ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Таким чином, спеціальним Законом надано усі можливості зацікавленим особам, у випадку скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав (в даному випадку - Декларації про готовність об'єкта до експлуатації), звертатись до уповноваженого органу у сфері реєстрації речових прав з вимогою про внесення запису про скасування державної реєстрації прав, у позасудовому порядку. Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що вирішення адміністративним судом даного спору не зможе розв'язати юридичний конфлікт, що існує між сторонами, не відповідають нормам чинного законодавства.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_5 - ОСОБА_2 висловив свою правову позицію, якою проти позовних вимог та вимог апеляційної скарги повністю заперечив з підстав, викладених ним у запереченнях на позовну заяву (а.с.162). та запереченнях на апеляційну скаргу (а.с.129).

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача-2: ОСОБА_3 висловив правову позицію, якою повністю підтримав вимоги позивача, викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 КАС України).

До адміністративних судів згідно з ч. 2 ст. 3 КАС України можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Керуючись вимогами ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За правилами ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всів публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлено інший порядок судового вирішення.

Позивач просить визнати протиправною та скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації з влаштуванням новоутвореної квартири №3 з розширенням за рахунок площі горища з влаштуванням балконів та надбудови на АДРЕСА_1 від 25.11.2013р. №ЛВ143133161136, здійснену суб'єктом владних повноважень, захистиви його право, як члена громади міста Львова на користування пам'яткою архітектури,яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. а.с.11,42,201).

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позов не спрямований на вирішення юридичного конфлікту, а лише на створення преюдиції, то це є підставою для закриття провадження.

Згідно із вимогами статті 36 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше, згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі, якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України, яким делеговано повноваження інспекції архітектурно-будівельного контролю, відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон 3038-VІ).

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.

Рішення про відмову в реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт приймається у строк, передбачений для реєстрації декларації.

У разі, якщо інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю не зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт або не прийнято рішення про відмову у її реєстрації в установлений цією статтею строк, право на виконання будівельних робіт виникає на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована, а рішення про відмову - прийнято. У такому разі декларація вважається зареєстрованою.

Статтею 39 цього ж Закону встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Частиною 6 цієї норми передбачено випадок відмови у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, здійснюючи державну реєстрацію декларацій, виконував владні управлінські функції, які делеговано Кабінетом Міністрів України, та діяв як суб'єкт владних повноважень.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є не декларація про готовність об'єкта до експлуатації, а її реєстрація, саме як дія суб'єкта владних повноважень на виконання своїй владних управлінських функцій. Відтак, у даній справі повинні підлягати судовій ревізії саме дії суб'єкта владних повноважень в частині наявності підстав та дотримання процедури реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що не варто ототожнювати із процедурою та підставами набуття права власності на об'єкт.

Також колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що даний позов пред'явлений лише з метою створення преюдиції, носять характер суб'єктивних суджень, що не може бути покладено в основу судового рішення.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України а наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження, даний спір носить публічно-правовий характер, наявні доводи позивача про порушення його права, а факт недоведеності порушення права позивача може слугувати підставою лише для відмови у задоволенні позову після розгляду справи по суті.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2016р. про закриття провадження у справі №813/4993/15 за позовом ОСОБА_4 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа-1: Міністерство культури України, тертя особа-2: ОСОБА_5, теретя особа-3: ОСОБА_3, про визнання протиправним і скасування рішення, - задоволити.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2016р. про закриття провадження у справі №813/4993/15, - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст рішення виготовлено 17.06.2016р.