КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 750/1824/16-а Головуючий у 1-й інстанції Карапута Л.В. Суддя-доповідач Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Епель О.В.,

Карпушової О.В.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій щодо встановлення відсутності права на пенсію за вислугу років протиправними; визнання дій щодо відмови у прийнятті заяви про призначення пенсії за вислугу років протиправними; зобов'язання зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи ОСОБА_2 на посаді вчителя хімії середньої школи № 7 м. Чернігова з 29 листопада 1990 року по 25 травня 1991 року, з 02 вересня 1991 року по 25 вересня 1992 року, з 01 вересня 1992 року по 25 травня 1993 року; зобов'язання прийняти заяву від позивача про призначення пенсії за вислугу років та призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28 січня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові із заявою, в якій просила призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст.ст. 51, 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові № 62/02/П-7 від 05 лютого 2016 року повідомлено позивача, що право на пенсію за вислугу років визначається ст.ст. 51, 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Оскільки, відповідно до записів у трудовій книжці, ОСОБА_2 з 05 вересня 1983 року по 17 серпня 1984 року працювала на посаді лаборанта кабінету хімії та з 29 листопада 1990 року по 30 серпня 1993 року працювала на посаді лаборанта кабінету хімії та за сумісництвом вчителем хімії Чернігівської середньої школи № 7, вказані періоди роботи можливо зарахувати лише до загального страхового стажу.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із записами у трудовій книжці, ОСОБА_2 з 05 вересня 1983 року по 17 серпня 1984 року працювала на посаді лаборанта кабінету хімії та з 29 листопада 1990 року по 30 серпня 1993 року працювала на посаді лаборанта кабінету хімії та за сумісництвом вчителем хімії Чернігівської середньої школи № 7.

Згідно з довідкою Управління освіти Чернігівської міської ради № 01-25/13 від 27 січня 2015 року, позивач дійсно працювала за сумісництвом на посаді вчителя хімії середньої школи № 7 м. Чернігова з 29 листопада 1990 року по 25 травня 1991 року, з 02 вересня 1991 року по 25 травня 1992 року, з 01 вересня 1992 року по 25 травня 1993 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з п. 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Відповідно до п. 4.1 вказаного Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 4.1 розділу IV) затверджено форму та зміст заяви про призначення пенсії.

Колегія суддів зазначає, що аналіз вказаних нормативних актів свідчить про те, що за результатами заяви та доданих до неї документів пенсійний орган повинен ухвалити рішення про призначення (перерахунок) чи про відмову у призначенні (перерахунку) раніше призначеної пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року у справі № К/800/18429/15.

Як свідчать матеріали справи, заява ОСОБА_2 від 28 січня 2016 року за формою та змістом не відповідає вимогам Додатку 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тому відповідачем на підставі звернення позивача від 28 січня 2016 року рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії не приймалося, а лише листом № 62/02/П-7 від 05 лютого 2016 року роз'яснено питання, які ставилися позивачем у заяві.

Виходячи із системного тлумачення наведених положень законодавства вбачається існування спеціального порядку розгляду та оформлення документів для призначення пенсій, дотримання якого відноситься до дискреційних повноважень уповноваженого органу Пенсійного фонду України.

Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із системного тлумачення наведеної норми колегія суддів дійшла висновку, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права, свободи та інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами у справі порушення оскаржуваними діями відповідача прав, свобод та законних інтересів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності оскаржуваних дій, що підтверджується наведеними законодавчими нормами.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини у справі, перевіривши їх доказами, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові із заявою про призначення пенсії, яка за формою та змістом відповідає вимогам Додатку 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги є передчасними та такими, що не пов'язані із захистом порушеного права, з урахуванням того, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту порушення відповідачем права позивача на пенсійне забезпечення, а вирішення спору на майбутнє норми КАС України не передбачають.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2016 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 17 червня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.