Справа № 199/7306/15-ц

(4-с/199/44/16)

УХВАЛА

16.06.2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді: Богун О.О.,

при секретарі: Рибак К.О.,

за участю заявника ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в обґрунтування якої зазначив, що 20 квітня 2016 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 вбачив фактичне виконання у повному обсязі рішення суду на підставі виконавчого листа №199/7306/15, виданого 03 березня 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська.

Про фактичне виконання вказаного рішення на думку державного виконавця свідчить нібито копія фіскального чеку «дд удппз укрпошта», що не неправдою.

Таким чином, державний виконавець виніс ос порену постанову на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» , не маючи при цьому, жодних доказів виконання рішення суду, та чим порушив його права на судовий захист.

У судовому засіданні заявник заявлені вимоги по скарзі підтримав.

Заінтересована особа - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, в судове засідання не з»явився, належним чином в порядку ч.ч. 5, 6 ст. 74, ч. 5 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши думку заявника, дослідивши наявні докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку наступного висновку.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України; водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено відповідними положеннями  Закону України "Про виконавче провадження", згідно зі статтями 1 та 2 якого виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 6 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

За ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У судовому засіданні встановлено, що 03 березня 2016 року на виконання рішення Амур-Нижньодніпрвоського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2016 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа: начальник Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 про визнання неправомірною бездіяльності начальника АНД ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3 на дії та бездіяльність державного виконавця Кисельова Б.В., зобов’язання вчинити певні дії.

Вказаним рішенням зобов»язано начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 вчинити дії, пов’язані із розглядом скарги ОСОБА_1 від 22 грудня 2015 року на дії та бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 17 березня 2016 року відкрито виконавче провадження по виконанню вищевказаного рішення суду та запропоновано боржнику добровільно виконати в вимоги виконавчого документу в строк до 23 березня 2016 року.

Відповідно до постанови державного виконавця від 20 квітрня 2016 року про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження ВП №50513664 було закрито.

Вказаною постановою встановлено, що 18 квітня 2016 року в підтвердження фактичного виконання вищенаведених вимог в повному обсязі начальником АНД ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_3 надані відповідні копії документів: копія заяви про закінчення виконавчого провадження, копія постанови про перевірку виконавчого провадження від 15.04.2016 року, яка в свою чергу винесена за результатами перевірки скарги ОСОБА_1 від 25.12.2015 року, копія супровідного листа від 18.04.2016 року, що підтверджує направлення вищенаведеної постанови на адресу ОСОБА_1 та копія фіксального чеку дд удппз укрпошта. Копії вказаних документів дерджавним виконавчцем долучені до матеріалів справи.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів – це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На підставі пункту 8 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Вирішуючи подану скаргу, суд погоджується з доводами скаржника щодо відсутності правомірних підстав для закриття виконачого провадження ВП №50513664 та винесення постанови від 20 квітня 2016 року, оскільки особою, дії якої оскаржуються не надано суду в силу положень статей 57, 58, 59, 60 ЦПК України, належних та допустимих доказів вручення винесеної за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 постанови начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 заявнику ОСОБА_1.П., а долучена копія фіскального чеку «дд удппз укрпошта», щодо направлення даної постанови не є достатнім цьому доказом. Таким чином докази повного факчтиного виконання рішення суду відсутні.

Тому суд, з урахуванням зазначеного приходить до висновку, про законність та обгрунтованність вимог заявника, та вважає за необхідне їх задовольнити.

Судові витрати по справі стягненню не підлягають, оскільки не понесені заявником.

Керуючись ст.ст. 386, 387 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати неправомірною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 від 20 квітня 2016 року про закінчення виконачого провадження ВП №50513664 за заявою ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень від 10 березня 2016 року про примусове виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, постановленої 10 лютого 2016 року у справі №199/7306/15 в провадженні №4с/199/16/16 за моєю скаргою на бездіяльність начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: