АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/124/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б.

Провадження № 22-ц/789/731/16 Доповідач - Дикун С.І.

Категорія - 45

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - відповідача-позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2; представників позивача-відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5; ОСОБА_6 сільського голови — ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду від 15 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_6 сільської ради Бучацького району Тернопільської області про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою і відновити межові знаки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та третіх осіб ОСОБА_6 сільської ради Бучацького району Тернопільської області, відділу держземагенства у Бучацькому районі Тернопільської області про визнання права власності на майно і скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_6 сільської ради Бучацького району про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою і відновити межові знаки, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 самовільно встановив огорожу та захопив частину його земельної ділянки.

У лютому 2015 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_6 сільської ради Бучацького району про визнання права власності на майно та скасування рішення “Про затвердження акта обміру земельних ділянок землекористувачів”, у якому просив:

-відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3;

-визнати недійсним рішення чотирнадцятої сесії п'ятого скликання ОСОБА_6 сільської ради Бучацького району Тернопільської області № 166 “Про затвердження акта обміру земельних ділянок землекористувачів” від 26 січня 2009 року;

-визнати недійсним акт обміру земельних ділянок землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_8, складеного ОСОБА_6 сільською радою від 11.06.2008 року;

-визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно: земельної ділянки площею 0,2517 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6121281600:02:001:0353, індексний номер: 19241403, видане 19.03.2014 р. та скасувати його державну реєстрацію;

-визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно: земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6121281600:02:001:0353, індексний номер: 19241403, видане 19.03.2014 р. та скасувати його державну реєстрацію;

-визнати приватною власністю ? частини криниці, яка придбана 15.07.1990 р., що знаходиться на присадибній ділянці площею 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства відповідно до довідки №284 від 16.06.2014 р. (а.с. 60-62)

Рішенням Бучацького районного суду від 15 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 про визнання права власності на майно і скасування рішення задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні земельними ділянками площею 0,08 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,2517 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по вул.Вигнанка,31 в с.Доброполе Бучацького району Тернопільської області. Зобов'язано ОСОБА_1 відновити межові знаки, встановлені у вересні 2013 року ОСОБА_6 сільською радою Бучацького району Тернопільської області між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_1

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та третіх осіб - ОСОБА_6 сільської ради Бучацького району Тернопільської області, відділу держземагенства у Бучацькому районі Тернопільської області про скасування акту та рішення, визнання права власності на майно відмовлено

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що в порушення вимог ст. 198 Земельного кодексу України, акт від вересня 2013 року не підписував, крім того, в акті відсутній підпис виконавця робіт, що ставить під сумнів законність даного акту. Вважає, що ОСОБА_3 не було дотримано встановленого законодавством порядку погодження і затвердження розробленого проекту землеустрою. ОСОБА_6 сільської ради від 11.06.2008 року не підписаний депутатом сільської ради ОСОБА_7, а в другому абзаці даного акту прописано: “межовий знак від дороги, закріплений на віддалі 9,8 м. від електричного стовпа”, хоча в акті, який надав суду ОСОБА_3 прописано інше: “межовий знак від дороги, закріплений на віддалі 1,85 м. від електричного стовпа”. Акт, який надав Кущак суду скріплений печаткою, а в акті, який витребувано з архіву, така печатка відсутня. У зв'язку з вищевказаними обставинами, ОСОБА_1 вважає, що акт від 11.06.2008 року підроблений під час виготовлення документації на землю. Оскільки даний акт від 11.06.2008 року було затверджено рішенням сесії №166 від 26 січня 2009 року, то особа, яка подала апеляційну скаргу, приходить до висновку про неправомірність рішення сесії №166 ОСОБА_6 сільської ради Бучацького району Тернопільської області “Про затвердження акта обміру земельних ділянок землекористувачів” від 26 січня 2009 року та акт обміру земельних ділянок землекористувачів. Відповідач вважає, що суд незаконно не врахував показань свідків та невірно зазначив про відсутність доказів про право власності на ? криниці.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали. Представники ОСОБА_3 та ОСОБА_6 сільської ради апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що, згідно з договором купівлі-продажу від 25 липня 1990 року, колгосп «Заповіт Ілліча» Бучацького району продав, а ОСОБА_1 купив жилий будинок і приміщення для утримання худоби та птиці, що знаходяться в с.Доброполе Бучацького району (колишню садибу ОСОБА_9Ю.).

Відповідно до плану забудови садиби ОСОБА_9 (на теперішній час власником садиби є ОСОБА_1М.) в с.Доброполе, складеного 25 грудня 1968 року, площа присадибної ділянки становить 600 кв.м. В експлікації плану забудови садиби відсутній колодязь питний.(а.с.18)

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.09.2008 р. ОСОБА_3 є власником житлового будинку по вул.Вигнанка,31 в с.Доброполе Бучацького району Тернопільської області. В описі об'єкта нерухомості зазначений колодязь питний.(а.с.7)

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.03.2014 р., ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) площею 0,08 га., кадастровий номер 6121281600:02:001:0352.(а.с.9) та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2517 га, кадастровий номер 6121281600:02:001:0353 (а.с.12) Дана інформація підтверджується також витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.(а.с.10;13)

Відповідно до акту ОСОБА_6 сільської ради від 11 червня 2008 року комісія в складі секретаря сільської ради ОСОБА_10, землевпорядника ОСОБА_11, депутатів ОСОБА_7, ОСОБА_12, за участю представника - управління земельних ресурсів у Бучацькому районі ОСОБА_13, в присутності землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_8, провели обміри земельних ділянок землекористувачів та відновлення межових знаків між їх земельними ділянками. В результаті проведених обмірів комісія встановила чотири межових знаки, які закріпили на місцевості. Межовий знак від дороги закріплений на віддалі 1,85 м від електричного стовпа, другий межовий знак встановлений біля криниці на віддалі 2,85 м до фундамента житлового будинку та 0,65 м від криниці; третій межовий знак встановлений на віддалі 0,65 м від існуючого металічного стовпа в сторону гр.ОСОБА_8; четвертий межовий знак в кінці земельної ділянки встановлений у вигляді металічної труби на віддалі 0,60 м від телефонного стовпа та 9,80 м від електричної опори. Межові знаки закріплені і передані на зберігання землекористувачам, які попереджені про відповідальність за їх знищення. При проведенні обмірів члени комісії користувалися 50 м. мірною стрічкою, вимірником та масштабною лінійкою. Фактичні проміри співставляли з картографічними матеріалами та польовими обмірами обліку присадибних і громадських земель с.Доброполе Бучацького району 1977 року.(а.с.20)

У матеріалах справи наявний абрис проведення промірів земельних ділянок землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у відповідності до акта ОСОБА_6 сільської ради від 11 червня 2008 року. (а.с.21)

26 січня 2009 року ОСОБА_6 сільська рада рішенням №166 затвердила акт обміру земельних ділянок землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1, складений 11 червня 2008 року.

29 жовтня 2012 року рішенням ОСОБА_6 сільської ради №127 ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,11 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,30 га та для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по вул.Вигнанка,33 в с.Доброполе Бучацького району, яким ОСОБА_1 не скористався по теперішній час, земельні ділянки не приватизував.

У вересні 2013 року було складено акт визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельних ділянок землекористувача ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,08 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2517 га, який використано під час приватизації. (а.с.14)

ОСОБА_3 є власником земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,08 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2517 га, які розташовані по вул.Вигнанка,31 в с.Доброполе Бучацького району.

У 2014 році ОСОБА_1 самовільно встановив межу між своєю земельною ділянкою та земельною ділянкою землевласника ОСОБА_3, внаслідок чого заволодів частиною ділянки ОСОБА_3

При виїзді експерта до господарств ОСОБА_3 та ОСОБА_1, натурного контрольного переобміру дійсного землекористування, станом на час проведення експертизи, виявлено зміни — невідповідність існуючих промірів господарств, вказаним відповідно розмірам, що представлено для дослідження матеріалів. Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи від 18.01.2016 №1412/1413/15-26, враховуючи, що спільна межа землекористування між будинковолодінням ОСОБА_1 та будинковолодінням ОСОБА_3 повинна проходити, у відповідності з геодезичною зйомкою, картографічних матеріалів, матеріалів кадастрової зйомки та приватизації - контрольним експертним переобміром 27.10.2015 року виявлено зміни ширини північної і південної сторін ділянок ОСОБА_3, по суміжній між межівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 межі. Переобміром було виявлено збільшення ширини ділянки (ОЖБ) ОСОБА_1 на 0,89м і 0,36м, відповідно її площі на 25,0 кв.м (спірна ділянка). Переобміром було виявлено збільшення ширини ділянки (ОСГ) ОСОБА_1 на 0,36м і 1,52м, відповідно її площі на 109,0 кв.м (спірна ділянка). ОСОБА_14 по цій суміжній межі, де виявлено ознаки невідповідності користування (зміщення межі) в сторону господарства ОСОБА_3 (що є предметом судового розгляду) і збільшення ширини ділянки ОСОБА_1 експерт робить висновок про те, що порушення межових знаків виявлено зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1, яким допущено порушення збільшення земельної ділянки площею = 25,0 кв.м (ОЖБ) та площею 109,0 кв.м (ОСГ) (без відповідних рішень), із площі господарства ОСОБА_3 (а.с.136)

Відповідно до ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Згідно із ст.107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Характерною ознакою земельної ділянки як об’єкта земельних правовідносин є наявність чітко визначених та закріплених у натурі (на місцевості) меж. Межа земельної ділянки - це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Порядок встановлення та відновлення меж земельних ділянок визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376. При цьому необхідно враховувати, що межові знаки, що встановлені з метою закріплення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) до набрання чинності цим наказом, є дійсними і підлягають заміні лише при добровільному зверненні власника (користувача) земельної ділянки.

Відповідно до п. 4.1. даного Наказу відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України (2768-14) документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно п.7 Положення «Про порядок ведення державного земельного кадастру», затвердженого постановою КМУ від 12.01.1993 року №15 (далі - Положення) до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушені права власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_3, шляхом захоплення земельної ділянки останнього та порушення межових знаків, котрі підлягають відновленню, а також, що підстави для захисту прав ОСОБА_1 відсутні, оскільки останнім не доведено та судом не встановлено порушення його прав у сфері земельних правовідносин власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3, а також наявності у нього права власності на 1/2 спірної криниці.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Закон України «Про розмежування земель державної і комунальної власності» від 05.02.2004 №1457-ІУ регулює відносини, пов'язані з розмежуванням земель державної власності на землі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст та землі державної власності, а тому безпідставним є посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на даний ОСОБА_7, як нормативно-правове обґрунтування своїх вимог.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на незаконність акту ОСОБА_6 сільської ради про встановлення межових знаків від вересня 2013 року з мотиву, що він такий акт не підписував. Діюче законодавство дає можливість погодити межу земельної ділянки без підпису відповідача в акті про погодження (встановлення) меж земельної ділянки та не передбачає можливості зобов'язати землекористувачів суміжних земельних ділянок погоджувати межі земельних ділянок, а також правових наслідків їхньої відмови від підписання акту, оскільки така відмова не тягне за собою відмову у встановленні меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками з урахування вимог п. 3.12 Інструкції, у якій зазначено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання. Посилання на відсутність підпису виконавця робіт ОСОБА_15 у спірному акті є безпідставними, оскільки в оригіналах документу такий підпис наявний, що вбачається із Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі(на місцевості) ОСОБА_3, пояснень інженера-землевпорядника ПП “Земельні справи” ОСОБА_16

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи ОСОБА_1 про підробку акту від 11.06.2008 року, а відтак, про неправомірність рішення сесії №166 ОСОБА_6 сільської ради Бучацького району Тернопільської області “Про затвердження акта обміру земельних ділянок землекористувачів” від 26 січня 2009 року та акта обміру земельних ділянок землекористувачів. Такі доводи спростовуються як самим актом, так і абрисом проведення промірів земельних ділянок землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.21), де зазначені точні розміри промірів, а як підтвердили члени комісії, опитані судом, ними при проведенні обмірів спірних земельних ділянок були співставлені фактичні проміри з картографічними матеріалами 1977 року та встановлені відповідні межові знаки. При виготовленні документації для здачі в архів секретарем сільської ради ОСОБА_10, про що вона пояснила, була допущена описка та помилково зазначено, що “межовий знак від дороги закріплений на віддалі 9,8 м від електричного стовпа” замість “межовий знак від дороги закріплений на віддалі 1,85 м від електричного стовпа”. При цьому члени комісії пояснили, що якби відстань була дійсно 9,8 м, то даний межовий знак містився би в іншому місці.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апеляційної скарги, що спірна криниця була межовим знаком, як такі, що спростовуються планом забудови садиби ОСОБА_9 від 25 грудня 1968 року (попереднього власника будинку ОСОБА_1М.); схемою с. Доброполе, Бучацького району Тернопільської області 1977 року, складеною за матеріалами аерофотозйомки 1963 року; рішенням №2 загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу “Заповіт Ілліча” Бучацького району від 24 червня 1990 року, затвердженим на сесії ОСОБА_6 сільської Ради народних депутатів від 17 липня 1990 року (а.с.73,74), згідно з якими ОСОБА_1 була надана у користування земельна ділянка, яка знаходиться під будинком, який він купляє, тобто в межах, встановлених за планом забудови садиби ОСОБА_9 від 25 грудня 1968 року; нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу будинку від 25 липня 1990 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 купив житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на присадибній ділянці присадибних земель колгоспу “Заповіт Ілліча”; висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 18 січня 2016 року №1412/1413/15-26, зробленим з урахуванням усіх вищевказаних документів. А тому колегія суддів не може прийняти до уваги посилання ОСОБА_1 на покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_14, що межа між сторонами проходила по криниці.

ОСОБА_14 по собі доводи про користування ОСОБА_1 спірною криницею також не можуть прийматись на підтвердження вищенаведених посилань.

Твердження ОСОБА_1, що він має право власності на 1/2 частину криниці, котра ним була куплена разом з будинком, колегія суддів не може прийняти до уваги. Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_5 України від 4 жовтня 1991 року №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" різні господарські будівлі (літні кухні, сараї, тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Відповідно вони не можуть бути самостійним (окремим) об’єктом права власності в будинковолодінні, яке включає ряд забудов. Отже, 1/2 криниці не може бути самостійним (окремим) об’єктом права власності. Окрім того, із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 вересня 2008 року вбачається, що спірна криниця належить до будинку ОСОБА_3 (а.с.7) Зазначене свідоцтво про право власності на нерухоме майно є чинним і ніким не оспорювалось. З пояснень представника позивача-відповідача ОСОБА_3 вбачається, що родині ОСОБА_3 — переселенцям з ОСОБА_16 ще у 1946 році було надано будинок з криницею, сусідня земельна ділянка була вільною і лише у кінці 1960-х років її було виділено під забудову ОСОБА_9, про що свідчить план забудови садиби від від 25 грудня 1968 року. Про приналежність до будинку ОСОБА_3 спірного колодязя підтвердили також свідки — сусіди ОСОБА_18, ОСОБА_19

Колегія суддів не може приймати до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ксерокопію накладної колгоспу “Заповіт Ілліча” від 15.07.1990 року (оригінал якої суду не представлено) та пояснення голови колгоспу ОСОБА_14, про купівлю 1/2 криниці. Зазначені посилання спростовуються випискою з рішення №2 загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу “Заповіт Ілліча” Бучацького району від 24 червня 1990 року (а.с.74), нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 25 липня 1990 року, який засвідчує, що колгосп “Заповіт Ілліча” продав, а ОСОБА_1 купив жилий будинок з надвірними будівлями (один одноповерховий жилий будинок площею 60 кв.м і приміщення для утримання худоби і птиці) за 7607 крб. із розстрочкою виплати щомісячно 63 крб.35 коп. на протязі 10 років до 2000 року.(а.с.70), довідкою про розрахунок продажної вартості будинку спеціаліста та сарая — 7607 крб (а.с.74).

Посилання ОСОБА_1, що Бучацьким районним бюро технічної інвентаризації йому було видано технічний паспорт на житловий будинок від 11 квітня 2014 року, де в характеристиці будівель і споруд зазначено колодязь питний 1/2 частина, колегія суддів вважає такими, що не мають правового значення, оскільки технічний паспорт не є правоустановлюючим документом щодо права власності на майно.

Підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бучацького районного суду від 15 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Дикун С.І.

ОСОБА_20

Судді: Храпак Н.М.