У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.07.09 Справа №20/32/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Федоров І.О. судді Федоров І.О. , Кагітіна Л.П. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність серії ВМВ № 697322 від 06.02.2009 р.);
від відповідача-1: не з’явився;
від відповідача-2: не з’явився;
від третьої особи-1: не з’явився;
від третьої особи-2: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області,
на рішення господарського суду Запорізької області від 19.03.2009 р. у справі № 20/32/09
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області,
до відповідача-1: Виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області,
до відповідача-2: Семенівської сільської ради Запорізької області, с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Мелітопольська районна державна адміністрація, м. Мелітополь Запорізької області,
2. Мелітопольська міська рада, м. Мелітополь Запорізької області,
про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 16.07.2009 р. № 1441 справу № 20/32/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Федоров І.О. (доповідач), судді: Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, за його згодою колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.03.2009 р. у справі № 20/32/09 (суддя Гандюкова Л.П.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та Семенівської сільської ради Запорізької області про визнання права власності на самочинно збудоване майно.
Рішення мотивовано тим, що самочинно збудовані будівля та споруда зведені позивачем на земельній ділянці, яка використовується позивачем на підставі договору оренди, укладеним з Мелітопольською районною державною адміністрацією. Договором встановлені обмеження щодо самовільного будівництва на земельній ділянці. Відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Земельна ділянка знаходиться на території Семенівської сільської ради, однак за межами сільських населених пунктів. Рішенням виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району № 3 від 15.01.2009 р. спірним самовільно збудованим об’єктам присвоєно адресу в м. Мелітополь. Враховуючи п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Семенівська сільська рада та її виконавчий комітет є неналежними відповідачами в даній справі.
Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції відповідно до ст. 24 ГПК України мав залучити до участі у справі іншого відповідача. Також вважає, що встановлений у п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України порядок розпорядження земельними ділянками не позбавляє територіальні громади права власності на ці ділянки.
Відповідач-2 (Семенівська сільська рада) у відзиві на апеляційну скаргу вказала, що вважає вимоги позивача частково обґрунтованими. Просила відмовити позивачу в задоволенні позову, однак вирішити питання про зобов’язання Мелітопольської районної державної адміністрації визнати право власності на спірну будівлю, оскільки Семенівська сільська рада не має права визнавати та надавати будь-яки статус самочинному будівництву за межами населеного пункту. Крім того, заявила клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності в судовому засіданні представника Семенівської сільської ради.
Відповідач-1 (Виконавчий комітет Семенівської сільської ради) та треті особи 1, 2 на стороні відповідачів (Мелітопольська районна державна адміністрація, Мелітопольська міська рада) відзиву на апеляційну скаргу не надали, своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Колегія суддів дійшла висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і, враховуючи, що згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вважає, що розгляд апеляційної скарги можливий без присутності представників відповідачів та третіх осіб. У зв’язку з цим задовольнила клопотання відповідача-2 про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Виконавчого комітету Семенівської сільської ради Запорізької області про визнання права власності на будівлю, означену на плані під літерою «А-1», розміром 5,90х3,20 м, загальною площею 13,90 м.кв., основною - 9,60 кв.м. та навіс, означений на плані під літерою «Б», розміром 2,50х5,20 м, що розташовані за адресою: м. Мелітополь, вул. Чкалова, 432/5.
Відповідач збудував зазначені об’єкти без відповідного дозволу та проекту, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ч. ч. 1, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України щодо визнання права власності на самочинне будівництво.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2009 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. На підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Мелітопольську районну державну адміністрацію та Мелітопольську міську раду.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.02.2009 р. в порядку ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі іншого відповідача – Семенівську сільську раду Запорізької області.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Земельна ділянка, на якій збудовано спірне майно, перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.08.2007 р. з Мелітопольською районною державною адміністрацією.
Згідно з п. 1 договору орендодавець відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації № 512 від 06.07.2007 р. «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок» № 589 від 08.08.2007 р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовища) Семенівської сільської ради для будівництва та обслуговування авто-газозаправного комплексу.
Відповідно до п. п. 3, 17 договору на момент його укладання на земельній ділянці були відсутні об’єкти нерухомого майна, забороняється самовільна забудова земельної ділянки.
Згідно з п. 30 договору орендар має право зводити у встановленому порядку необхідні споруди і будівлі, які відповідають цільовому призначенню орендованої земельної ділянки, за згодою орендодавця.
Таким чином, договором встановлені обмеження щодо самовільної забудови земельної ділянки необхідністю отримання згоди орендодавця.
Орендодавцем земельної ділянки є Мелітопольська районна державна адміністрація.
Як свідчать матеріали справи, щодо збудованих об’єктів відповідач отримав у Відділі містобудування та архітектури Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області технічний висновок № 113 від 26.11.2008 р. про можливість оформлення самочинного будівництва та зареєстрував самочинне будівництво у Мелітопольському БТІ.
Враховуючи рекомендаційний лист управління містобудування та архітектури Мелітопольської міської ради № 598 від 08.01.2009 р., рішенням виконавчого комітету Семенівської сільської ради від 15.01.2009 р. № 03 збудованому позивачем автогазозаправочному пункту з будівлею А-1 та навісом Б присвоєно адресу: м. Мелітополь, вул. Чкалова, 432/5.
Таким чином, земельна ділянка на даний час знаходиться в адміністративних межах м. Мелітополя.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Семенівська сільська рада та її виконавчий комітет, які є відповідачами в даній справі, не є ані орендодавцями земельної ділянки відповідно до договору оренди земельної ділянки, ані розпорядниками земельної ділянки відповідно до норм земельного законодавства. Тому вони не можуть бути відповідачами за даний позовом.
Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Таким чином, залучення до участі у справі іншого відповідача або заміна неналежного можуть бути здійснені лише до прийняття рішення у справі судом першої інстанції. У суду апеляційної інстанції такі повноваження відсутні.
Оскільки Семенівська сільська рада та її виконавчий комітет не є належними відповідачами в даній справі, а належний відповідач не був залучений судом до участі у справі, колегія судів погоджується з висновком суду про відмову в позові щодо даних відповідачів.
Щодо заперечень відповідача про те, що суд мав залучити у якості іншого відповідача Мелітопольську районну державну адміністрацію, колегія суддів зазначає, що залучення іншого відповідача, а також заміна неналежного відповідача згідно ст. 24 ГПК України є правом, а не обов’язком суду. Тому порушення прав позивача з боку суду першої інстанції в даному випадку відсутні.
Колегія суддів також зазначає, що визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.
Враховуючи наведене, судовий захист порушеного права позивача може бути здійснений лише в разі звернення з позовом до особи, яка це право порушує, не визнає або оспорює.
В матеріалах справи відсутні докази того, що на момент звернення позивача до суду його право було порушено, не визнано або оспорено з боку Семенівської сільської ради та її виконавчого комітету. В матеріалах справи взагалі відсутні докази звернення позивача до відповідних органів для вирішення питання про визнання права власності на самочинно збудоване майно. Відсутні докази такого звернення і до Мелітопольської районної державної адміністрації.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції надав вірну оцінку наявним доказам у справі та вирішив спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв’язку з цим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга – без задоволення.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги відносяться на відповідача – заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ч. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 19.03.2009 р. у справі № 20/32/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Федоров І.О.
судді Федоров І.О.
Кагітіна Л.П. Шевченко Т. М.