КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-21364/08 Головуючий у І інстанції: Савлук Т.В.
Суддя-доповідач: Швед Е.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Шведа Е.Ю., суддів Хрімлі О.Г. та Костюк Л.О., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним і скасування рішення Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2008 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 109 КАС України.
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, відкривши провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції невірно застосував положення КАС України, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що даний позов не є адміністративним, оскільки вимога позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звернувся в Дніпровський районний суд м. Києва з позовом до Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним і скасування рішення відповідача «Про вилучення земельних ділянок» № 461-13-У від 27.02.2007 р. в частині вилучення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач рішенням від 09.06.1995 року через виконавчий комітет надав ОСОБА_1 земельну ділянку № В-8 загальною площею 0, 15 га під будівництво індивідуального житлового будинку, розташовану в АДРЕСА_1. Рішенню від 09.06.1995 року передувало рішення відповідача 14.12.1993 року про надання фірмі «Долина» земельної ділянки загальною площею 15 га під проектування (договір від 04.08.1994 року) та забудову, затвердженого рішенням Бориспільської районної ради народних депутатів від 08.02.1994 року. 22.08.1995 року. Позивач отримала через фірму «Долина» будівельний паспорт на забудову садиби в сільському населеному пункті України. Позивач з 1995 року використовувала надану земельну ділянку і здійснювала на ній будівництво індивідуального житлового будинку. Рішенням Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області «Про вилучення земельних ділянок» від 27.12.2007 року № 461-13-У у ОСОБА_1 було вилучено вказану земельну ділянку з підстав несплати земельного податку і невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням. Позивач вважає дане рішення протиправним та просить скасувати його в частині вилучення у ОСОБА_1 земельної ділянки, наданої під забудову.
П.1 ч. 1 ст. 109 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, при визначенні питання до юрисдикції якого суду відноситься ця справа, суд апеляційної інстанції виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів на захист яких подано позов, зокрема, права позивача на користування земельною ділянкою, яке на його думкою було порушено внаслідок оскаржуваного рішення відповідача.
П.1 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Із змісту ст. 12 Земельного кодексу України випливає, що міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. При здійсненні власника землі рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміну, в якому його вжито у п. 1ч. 1 ст. 17 КАС України, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Ст. 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
За таких обставин та з врахуванням того, що заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватно - правовий характер, орган місцевого самоврядування в цих відносин виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом рішення є етапом волі власника на укладення договору, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки відсутні будь-які ознаки публічно правових відносин між позивачем та відповідачем.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 7 липня 2009 року.
Головуючий суддя Е.Ю. Швед
Суддя О.Г. Хрімлі
Суддя Л.О. Костюк