ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа № 5/127/б

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Мельник Г.І., Михалюк О.В.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представників кредиторів ОСОБА_1, ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні розглянув справу №5/127/б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 17 лютого 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі №5/127/б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» порушене Господарським судом Чернівецької області 25 червня 2009 року за заявою державної податкової інспекції у місті Чернівці.

Постановою від 04 червня 2010 року суд першої інстанції визнав товариство з обмеженою відповідальністю «Блікс» банкрутом, увів ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатора банкрута. Надалі суд ухвалою від 25 березня 2014 року ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Власову С.А. Також суд неодноразово продовжував строк ліквідаційної процедури.

28 січня 2016 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Чернівецької області до суду із заявою про визнання вимог, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство (в порядку ст. 22 ГПК України, ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013р.)). Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просило суд визнати його грошові вимоги кредитора до товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» по справі №5/127/б у розмірі 149298,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» до першої черги задоволення.

Заява обґрунтована тим, що на виконання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 11 вересня 2014 року у цій справі ПАТ КБ «Приватбанк» сплатив ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Власовій С.А. 149298,00 грн. винагороди. Ця сума є витратами, пов»язаними з провадженням у справі про банкрутство, і в силу п.п. г п.1 ч.1 ст.31 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягає визнанню судом та першочерговому задоволенню за рахунок коштів банкрута, що можуть бути отримані при подальшому проведенні ліквідаційної процедури (т.13, а.с.125-127).

На підтвердження перерахування коштів арбітражному керуючому Власовій С.В. до заяви додано не завірені копії платіжних доручень від 27 січня 2016 року на суму 14616,00 грн., від 14 січня 2016 року на суму 16536,00 грн., від 27 серпня 2015 року на суму 14616,00 грн.. від 09 червня 2015 року на суму 14616,00 грн., від 14 квітня 2015 року на суму 14616,00 грн., від 26 лютого 2015 року на суму 14616,00 грн., від 09 січня 2015 року на суму 14616,00 грн., від 17 листопада 2014 року на суму 45066,00 грн. (т.13, а.с.128-135).

Господарський суд Чернівецької області (суддя Дудка В.В.) ухвалою від 17 лютого 2016 року відмовив у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 28 січня 2016 року про визнання вимог, пов»язаних з провадженням у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс».

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки ПАТ КБ "Приватбанк", як кредитор боржника, реалізував право, передбачене частиною 13 статті 3-1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року), на встановлення та виплату арбітражному керуючому (ліквідатору) Власовій С.А. додаткової винагороди за рахунок ПАТ КБ "Приватбанк". А положення названого закону не визначають обов'язку боржника відшкодовувати кредиторам витрати, які понесені на виплату грошової винагороди арбітражним керуючим. Отже, реалізація кредитором прав, передбачених частиною 13 ст. 3-1 Закону, не породжує кредиторських вимог до боржника в частині витрат на виплату арбітражному керуючому додаткової грошової винагороди. ПАТ КБ "Приватбанк" не є кредитором боржника в частині вимог щодо виплати арбітражному керуючому додаткової грошової винагороди в сумі 149298,00 грн.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 17 лютого 2016 року у справі №5/127/б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву та визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» по справі №5/127/б у розмірі 149298,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» до першої черги задоволення.

Апелянт наголошує, що саме на виконання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 11 вересня 2014 року у цій справі ПАТ КБ «Приватбанк» сплатив ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Власовій С.А. 149298,00 грн. Правовою підставою називає ч.12-15 ст.3-1, п.п. «г» п.1.ч.1. ст.31 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року).

Суд неодноразово відкладав розгляд справи за клопотанням кредиторів, у тому числі й з метою забезпечення проведення судового засідання в режимі відео конференції. Про розгляд справи усім учасникам провадження повідомлено належним чином.

У судовому засіданні представник ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просить задовольнити. Представник Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області не надала жодних пояснень щодо оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги, покладається на розсуд суду.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд заслухав пояснення представників, розглянув надані матеріали справи №5/127/б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» і вважає, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" слід відмовити з огляду на наступне.

Конституцією України (ч. 2 ст. 19) встановлено обов'язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням дати уведення ліквідаційної процедури, перехідних і прикінцевих положень чинної редакції закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і змісту оскаржуваної ухвали застосуванню підлягають положення закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 19 січня 2013 року (далі Закон про банкрутство).

Згідно з ч.12 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Відповідно до вимог ч.13 ст. 31 Закону про банкрутство кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

За приписами ч.14 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

У силу положень ч.15 ст. 31 Закону про банкрутство кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

За змістом ч.16 ст. 31 Закону про банкрутство звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 11 вересня 2014 року у справі №5/127/б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» затвердив фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати ліквідатору Власовій С.А. додаткової винагороди у розмірі шести мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень з 25 березня 2014 року до дати припинення виконання повноважень ліквідатора за рахунок ПАТ КБ «Приватбанк». (т.12, а.с.27-28). Ухвала набрала законної сили.

Як зазначено у мотивувальній частині ухвали від 11 вересня 2014 року, така прийнята за результатами розгляду клопотання ліквідатора Власової С.А. від 20 серпня 2014 року (т.12, а.с.19-20), рішення комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» від 08 серпня 2014 року (т.12, а.с.21-24) та відповідно до приписів ст. 31 Закону про банкрутство, у тому числі й з урахуванням встановлених цією нормою закону обмежень щодо розміру оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) - не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

У матеріалах справи відсутні відомості про середньомісячну заробітну плату керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Таких відомостей не відображено й у клопотанні ліквідатора та в рішенні комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс».

Слід зазначити, що із змісту протоколу №1 комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» від 08 серпня 2014 року слідує, що кредитор ПАТ КБ «Приватбанк» запропонував за власні кошти створити фонд з оплати основної винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого та визначити основну грошову винагороду арбітражного керуючого у розмірі шести мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень з 25 березня 2014 року по дату припинення повноважень. Проте комітет кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» не визначав і суд не затверджував порядку використання коштів цього фонду.

Таким чином, викладене спростовує доводи ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що ухвалою від 11 вересня 2014 року суд затвердив фонд лише з оплати основної винагороди ліквідатора.

За твердженням ПАТ КБ «Приватбанк», він на виконання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 11 вересня 2014 року у цій справі перерахував ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Власовій С.А. 149298,00 грн., як оплату послуг ліквідатора, підтвердженням чого є копії платіжних доручень від 27 січня 2016 року на суму 14616,00 грн., від 14 січня 2016 року на суму 16536,00 грн., від 27 серпня 2015 року на суму 14616,00 грн.. від 09 червня 2015 року на суму 14616,00 грн., від 14 квітня 2015 року на суму 14616,00 грн., від 26 лютого 2015 року на суму 14616,00 грн., від 09 січня 2015 року на суму 14616,00 грн., від 17 листопада 2014 року на суму 45066,00 грн. Ця сума є витратами, пов»язаними з провадженням у справі про банкрутство, і в силу п. п. г) п.1 ч.1 ст.31 Закону про банкрутство підлягає визнанню судом та першочерговому задоволенню за рахунок коштів банкрута, що можуть бути отримані при подальшому проведенні ліквідаційної процедури.

Статтею 31 Закону про банкрутство унормовано черговість задоволення вимог кредиторів. Передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Зокрема у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі й витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом (ч.1 ст.31).

Інше цим Законом передбачено. Як зазначено вище, статтею 31 Закону про банкрутство передбачено право кредиторів встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом; створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). При цьому формування фонду та порядок використання його коштів повинні бути визначені рішенням комітету кредиторів та затверджені ухвалою господарського суду. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області ухвалою від 11 вересня 2014 року затверджено фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати ліквідатору Власовій С.А. додаткової винагороди у розмірі шести мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень з 25 березня 2014 року до дати припинення виконання повноважень ліквідатора за рахунок ПАТ КБ «Приватбанк».

Крім того, Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 28 січня 2016 року продовжив ліквідаційну процедуру товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс» і затвердив порядок створення фонду за рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» та використання його коштів для авансування відшкодування витрат ліквідатора Власової С.А. зі звернення до Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України зі стягнення дебіторської заборгованості.

Отже, кредитор у справі №5/127/б ПАТ КБ «Приватбанк» добровільно виступив ініціатором за власні кошти створити фонди з оплати основної винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого Власової С.А., визначив розмір основної винагороди і за його твердженням сплатив арбітражному керуючому Власовій С.А. послуги ліквідатора у загальній сумі 149298,00 грн.

Закон про банкрутство допускає здійснення за рахунок коштів кредиторів оплати послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків; створення кредиторами фонду для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди. Проте цей Закон не передбачає обов»язку боржника, визнаного банкрутом, відшкодовувати кредитору (кредиторам) кошти, заплачені арбітражному керуючому (ліквідатору банкрута) у судовій процедурі ліквідації.

За визначенням статті 1 Закону про банкрутство кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» не довело виникнення у банкрута грошового зобов'язання заплатити кредитору (ПАТ КБ «Приватбанк») 149298 грн.

Виходячи з вищенаведених приписів закону та фактичних обставин справи Львівський апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 17 лютого 2016 року у справі №5/127/б прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Згідно з ст.103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 17 лютого 2016 року у справі №5/127/б залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Мельник Г.І.

суддя Михалюк О.В.