ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 905/178/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),

суддівГоголь Т.Г., Поляк О.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.03.16

у справі№905/178/16 Господарського суду Донецької області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК"

простягнення штрафу у розмірі 162 635,00 грн

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.06.16 №08.03-04/2090 призначено автоматичну зміну складу суддів у зв'язку з перебування судді Швеця В.О. на лікарняному, за наслідками якої визначено склад колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Поляк О.І.

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Барчунінов К.О. - за дов. від 27.04.16;

від відповідача: Свириденко Д.І. - за дов. від 31.12.15.

Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" у грудні 2015 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" штрафу у розмірі 162 635, 00 грн нарахованого на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України у зв'язку з перевищенням маси вантажу за залізничною накладною №52544319. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у червні 2015 року зі станції Горлівка ДП "Донецька залізниця" відповідач за накладною №52544319 направив вантаж - дрібняк коксовий, на станцію Кривий Ріг Головний ДП "Придніпровська залізниця", у тому числі, у вагонах: 1)№60385408, 2)№66109604, 3)№67886614, 4)№67567610. На станції Запоріжжя Ліве ДП "Придніпровська залізниця" залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначених вагонах не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі 162 635,00 грн. Заявлені позовні вимоги позивачем обґрунтовано приписами статті 307 Господарського кодексу України, статей 3,10 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.02.16 ухваленим суддею Осадчою А.М. позов задоволено. Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог щодо невідповідності фактичної маси вантажу зазначеної відправником у спірній накладній, що відповідно є підставою для покладання на відповідача відповідальності передбаченої приписами статті 122 Статуту залізниць України. Суд керувався приписами статті 307 Господарського кодексу України, статей 908, 909 Цивільного кодексу України, статей 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Бойченка К.І. - головуючого, Радіонової О.О., Стойка О.В., постановою від 28.03.16 перевірене рішення залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і скерувати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник зазначає, що не отримував позовну заяву та не був повідомлений про час, місце та дату розгляду справи. Про винесені ухвал господарського суду Донецької області від 13.01.16, 25.01.16 у даній справі довідався випадково в другій половині лютого з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень України. Оскільки представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 24.02.16, а рішення судом першої інстанції прийнято 09.02.16, то скаржник був позбавлений можливості вчасно подати заяву про зменшення штрафу в порядку приписів статей 233 Господарського кодексу України і пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Поряд з цим, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вважає, що судом не надана правова оцінка щодо прийняття або не прийняття додаткових доказів відповідача в обґрунтування його позиції.

Від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника скаржника, та заперечення на касаційну скаргу представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Розглядаючи даний спір суди обох інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці за залізничною накладною від 30.06.15 № 52544319 на станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці здійснило відправлення вагонів: 1)№ 60385408; 2)№ 66109604; 3)№ 67886614; 4)№ 67567610 з вантажем - дрібняк коксовий. Відповідно до зазначеної накладної відповідачем у спірних вагонах зазначено масу вантажу: у вагоні № 60385408 - 60200 кг; у вагоні № 66109604 - 53300 кг; у вагоні № 67886614 - 55400 кг; у вагоні № 67567610 - 54200 кг, вантаж у вагони завантажено вантажовідправником; провізна плата в загальній сумі склала 32 527, 00 грн. При проходженні зазначених вагонів через станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці залізницею проведено контрольне зважування даних вагонів, за результатами якого складено акти загальної форми від 15.07.15: - № 11855; - № 17260; - № - 10104; - № 17259; - № 10102; - № 10103; - № 17261; - № 10105; - № 17258. Відповідно до зазначених актів маса нетто у вагоні № 60385408 складає 55450 кг; у вагоні № 66109604 - 50200 кг; у вагоні № 67886614 - 47950 кг; у вагоні № 67567610 - 48900 кг. На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на підставі приписів статті 24 Статуту залізниць України залізницею здійснено контрольне зважування вантажу зазначених вагонів на справних вагонних 150-тонних електронно-тензометричних вагах, державна повірка яких здійснена 30.01.15, та виявлено невідповідність відомостей, зазначених вантажовідправником в накладній №52544319 фактичним параметрам. За результатами контрольної перевірки станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці були складені комерційні акти від 15.07.15: РА № 009834/1413/630, РА № 009832/1411; РА № 009831/1410; РА № 009833/1412, на підставі яких відповідачу нараховано штраф у розмірі 162 635, 00 грн за порушення приписів статті 122 Статуту залізниць України. Статтею 908 Цивільного кодексу України унормовано, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної. Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачає, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За приписами статті 6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній. Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1 розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 863/5084, а також приписами статті 23 Статуту залізниць України унормовано, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме пунктів 2.1, 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, "кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів своїм підписом підтверджує представник відправника. Згідно з пунктом 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф за приписами 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт. За приписами статей 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі унормованому статтею 118 Статуту залізниць, тобто 5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення. Судами здійснено перевірку заявленого до стягнення штрафу та визначено, що у даному випадку сума штрафних санкцій склала 162 635, 00 грн як і було заявлено позивачем.

Відповідач у своїй касаційній скарзі не оскаржує факт порушення ним приписів Статуту залізниць України і нарахування у зв'язку з цим штрафу. Скаржник посилається на порушення судами його процесуальних прав при розгляді даного спору. Проте доводу скаржника про порушення місцевим судом його процесуальних прав при повідомлені про час, дату та місце слухання даної справи надавалась оцінка судом апеляційної інстанції та він мотивовано відхилений судом. Апеляційна інстанція зокрема виходила з того, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. За змістом статті 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді. Як установлено апеляційною інстанцією, ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.01.16 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 25.01.16. Ухвалою від 25.01.16 відкладено розгляд справи до 09.02.16. Місцевим господарським судом з'ясовано, що адреса місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК", що зазначена у спеціальному витягу з ЄДРПОУ: 83030, Донецька область, м.Донецьк, вул.Тамбовська, буд.1. Залізнична накладна містить інформацію щодо адреси фактичного місцезнаходження відповідача: м.Донецьк, вул.Майська, буд. 66. Відомості щодо перереєстрації юридичної особи відсутні. Згідно з актами місцевого суду від 16.01.16 та від 26.01.16 працівники відділу документального забезпечення та контролю не мали можливості направити за належністю зазначені ухвали внаслідок того, що згідно листа Харківської дирекції УДППЗ Укрпошта від 06.05.15 №7-14-197 відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей. Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційною інстанцією установлено, що інформація про час дату та місце розгляду даної справи було вчасно розміщено на офіційній сторінці "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (а.с. 74, 103 т.1). Крім того з тексу апеляційної скарги, поданої саме Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК", убачається, що про процесуальні документи і рішення суду першої інстанції Товариство дізналось саме з офіційної сторінки "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет та Єдиного державного реєстру судових рішень. Ураховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що у апеляційного господарського суду були відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції на підставі пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки місцевим господарським судом вжито заходи щодо повідомлення відповідача, який знаходиться на території проведення АТО.

Посилання скаржника на те, що апеляційним судом не надано оцінки його доводам про зменшення розміру штрафу до 5 000, 00 грн також спростовуються текстом постанови. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статті 233 Господарського кодексу України. Апеляційною інстанцією при розгляді скарги відповідача на рішення суду першої інстанції установлено, що відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру штрафу. Оскільки зменшення розміру штрафу є правом суду, яким суд користується в залежності від установлених виняткових обставин, а у даному випадку апеляційним судом таких не установлено, то з урахуванням компетенції суду касаційної інстанції, правові підстави для скасування оскаржуваного судового акта апеляційного господарського суду та задоволення касаційної скарги відсутні. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.16 у справі 905/178/16 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

О.Поляк