КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21575/08 Головуючий у І інстанції - Нечепоренко Л.М.
Суддя-доповідач Умнова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.
суддів: Романчук О.М., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі: Ярмоленко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації
- про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації про визнання дій по відмові у проведенні нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни неправомірною та просив стягнути з відповідача разову грошову допомогу за 2005-2007 рік в розмірі 7788 грн.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року позов задоволений частково.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом війни 2-ї групи, у зв'язку із чим має право на пільги, встановлені законодавством України для цієї категорії громадян, зокрема на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В 2005-2007 роках позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога у розмірі: за 2005 р. та 2006 р. - по 330 грн., за 2007 р. - 360 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення щорічної разової допомоги за 2005, 2007 рік є обґрунтованими та стягнув на користь позивача суму недоотриманої щорічної разової грошової допомоги у розмірі 5254,48 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд, при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року (із змінами внесеними відповідно до Закону України № 367-XIV від 25.12.1998 року) щорічно до 5 травня інвалідам війни 2-ї групи виплачується щорічна разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» установлено виплату вказаної допомоги в розмірі 330 грн.
Положення ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» не були предметом розгляду в Конституційному Суді України, тому вони не втратили своєї чинності та не визнанні неконституційними.
В даному випадку, на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часу акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Згідно ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Враховуючи викладене, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що статтею 34 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік», статтею 30 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку слід вважати положення ст. 34 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік», а не Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст.ст. 92, 96 Конституції України виключно законом встановлюється Державний бюджет України, який затверджується щорічно, і який підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.
Відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2005 р. у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є безпідставними.
Крім того, ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, за захистом прав і свобод та інтересів особи, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
При розгляді справи судом першої інстанції, відповідач, надавши письмові заперечення, наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, визначених ст. 100 КАС України. Разом з тим, суд першої інстанції, проігнорував посилання відповідача та не дав оцінки обставинам, на які останні посилались.
Колегія суддів вважає, що позивач пропустив річний строк звернення до суду з вимогами про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005 рік без поважних причин, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, про що заявляв відповідач.
Колегія суддів також вважає безпідставними вимоги щодо стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, виходячи з наступного.
Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що в 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни здійснюється у розмірі 360 грн.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за №6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст.ст. 12, 13, 14, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати та положення ст.29, за якими у 2007 році виплата щорічної разової допомоги інвалідам війни 2-ї групи здійснювалась в розмірі 360 грн.
Щорічна разова допомога позивачу, як інваліду війни 2-ї групи була виплачена відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» у розмірі 360 грн. до прийняття Конституційним Судом України рішення від 9.07.2007 року за №6-рп. На момент виплати даної суми дія положень ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги на 2007 рік була призупинена. Діяла норма ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яка прийнята пізніше.
Таким чином, виплативши позивачу щорічну разову допомогу в 2007 році у розмірі, передбаченому ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Позивач скористався своїм правом на отримання такої допомоги в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством на момент її отримання.
Враховуючи викладені обставини, підстав для визнання дій відповідача по відмові у донарахуванні та виплаті позивачу вищевказаної щорічної разової допомоги у більшому розмірі не вбачається.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим постанову суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації - задовольнити.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року - скасувати.
Постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги як інваліду війни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Постанова виготовлена в повному обсязі 14.07.2009 року.
Головуючий суддя:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21575/08 Головуючий у І інстанції - Нечепоренко Л.М.
Суддя-доповідач Умнова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.
суддів: Романчук О.М., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі: Ярмоленко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації
- про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги як інваліду війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до ст.ст. 158, 160 КАС України, колегія суддів проголошує вступну та резолютивну частину рішення, з повним текстом якого сторони можуть ознайомитися 14.07.2009 року.
Керуючись ст.ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації - задовольнити.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року - скасувати.
Постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги як інваліду війни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: