КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21577/08 Головуючий у І інстанції - Нечепоренко Л.М.
Суддя-доповідач Умнова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.
суддів: Романчук О.М., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі: Ярмоленко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації
- про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, -
В С ТА Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації про визнання дій по відмові у проведенні нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення неправомірною та просив стягнути з відповідача разову грошову допомогу за 2004-2007 роки в розмірі 6523,85 грн.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року позов задоволений частково.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанова суду першої інстанції - скасувати в частині та змінити, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, у зв'язку із чим має право на пільги, встановлені законодавством України для цієї категорії громадян, зокрема на щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В 2005, 2007 роках позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога у розмірі: за 2005 р. - 100 грн., за 2007 р. - 100 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд, при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу за 2005 рік виходячи з її розміру, встановленого Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами.
Разом з тим, ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, за захистом прав і свобод та інтересів особи, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
При розгляді справи судом першої інстанції, відповідач, надавши письмові заперечення, наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, визначених ст. 100 КАС України. Суд першої інстанції, проігнорував посилання відповідача та не дав оцінки обставинам, на які останні посилались.
Як вбачається з матеріалів справи, виплата грошової допомоги була проведена позивачу за 2005 р. - 15.03.2006 року, а із позовом він звернувся лише у січні 2008 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Колегія суддів вважає, що позивач пропустив річний строк звернення до суду з вимогами про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2005 рік без поважних причин, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, про що заявляв відповідач.
Що стосується позовних в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо абз. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч.4, ч.7 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення Конституційного суду є обов'язковим для виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Позивачу нарахована та виплачена разова щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 120,00 грн. 28.08.2007 року, тобто після рішення Конституційного Суду України.
Таким чином, виплативши позивачу щорічну разову допомогу в 2007 році у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідач порушив права на отримання такої допомоги в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством на момент її отримання.
Крім того, залишаючи постанову суду першої інстанції в частині без змін, колегія суддів звертає увагу на резолютивну частину постанови, згідно якої стягнуто на користь позивача недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення та вважає, що вона підлягає зміні, оскільки вимоги про стягнення грошових коштів вирішуються судами в порядку цивільного судочинства (ч.3 ст.21 КАС України).
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим постанову суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення недоотриманої суми грошової допомоги на оздоровлення за 2005 рік та ухвалити в цій частині нову, якою відмовити в задоволенні позову, а також змінити резолютивну частину постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації - задовольнити частково.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року в частині стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік - скасувати та постановити в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005 рік.
Змінити третій пункт резолютивної частини постанови та викласти його наступним чином:
« Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.»
В іншій частині постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Постанова виготовлена в повному обсязі 14.07.2009 року.
Головуючий суддя:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21577/08 Головуючий у І інстанції - Нечепоренко Л.М.
Суддя-доповідач Умнова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.
суддів: Романчук О.М., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі: Ярмоленко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації
- про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до ст.ст. 158, 160 КАС України, колегія суддів проголошує вступну та резолютивну частину рішення, з повним текстом якого сторони можуть ознайомитися 14.07.2009 року.
Керуючись ст.ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації - задовольнити частково.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року в частині стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік - скасувати та постановити в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005 рік.
Змінити третій пункт резолютивної частини постанови та викласти його наступним чином:
« Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.»
В іншій частині постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2008 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: