КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21584/08 р. Головуючий у першій інстанції: Островська О.О.
Доповідач: Умнова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.,
суддів: Романчук О.М., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі: Ярмоленко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.02.2008 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області
- про визнання дій протиправними та стягнення недоплачених сум грошової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просив визнати протиправними дії УПЗСН білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.02.2008 року позов задоволений частково.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляції посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову змінити, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН Білоцерківської міської ради Київської області, як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії.
27.12.2007 року позивачу нарахована та виплачена разова щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 100,00 грн.
Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була призупинена в частині виплат, компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р., визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Суд першої інстанції в своєму рішенні прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позову, визнав дії відповідача по не донарахуванню сум на оздоровлення позивачу неправомірними та зобов'язав УПСЗН нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі кратному до мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної допомоги.
Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на необхідність застосування до даних правовідносин постанов КМ України для визначення розмірів виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, необґрунтовані і суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
Постановами КМ України №836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, встановлені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки розмір щорічної допомоги на оздоровлення визначений даним законом, як величина кратна мінімальній заробітній платі.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта та повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, виходячи з наступного.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо абз. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч.4, ч.7 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення Конституційного суду є обов'язковим для виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
За змістом положень ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України, конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, колегія суддів звертає увагу на резолютивну частину постанови, згідно якої стягнуто на користь позивача 2100 грн. недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення та вважає, що вона підлягає зміні виходячи з того, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. (ч. 2 ст. 21 КАС України).
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, зроблений правильний аналіз спірних правовідносин, проте резолютивна частина рішення підлягає відповідній зміні.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2008 року - змінити, виклавши резолютивну частину постанови наступним чином:
«Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо виплати позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2007 році у розмірі меншому, ніж це визначено ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Постанова виготовлена в повному обсязі 07.07.2009 року.
Головуючий суддя:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21584/08 р. Головуючий у першій інстанції: Островська О.О.
Доповідач: Умнова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.,
суддів: Романчук О.М., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі: Ярмоленко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.02.2008 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області
про визнання дій протиправними та стягнення недоплачених сум грошової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до ст. ст. 158, 160 КАС України, колегія суддів проголошує вступну та резолютивну частину судового рішення, з повним текстом якого сторони можуть ознайомитися 07.07.2009 року.
Керуючись ст.ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2008 року - змінити, виклавши резолютивну частину постанови наступним чином:
«Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо виплати позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2007 році у розмірі меншому, ніж це визначено ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: