КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21581/08 Головуючий у І інстанції - Островська О.О.
Суддя-доповідач Умнова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.
суддів: Романчук О.М., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі: Ярмоленко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області
- про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії, -
В С ТА Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області здійснити з 01.07.2007 року перерахунок доплати до пенсії згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідності до розміру заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка складає 440 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2008 року позов задоволено, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати до пенсійного забезпечення ОСОБА_1 відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік з 01.07.2007 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - зміні виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і відноситься до 4-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.3).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером та зареєстрований і постійно проживає в м. Біла Церква, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії позивачу відповідно до вимог постанови КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 р. було призупинено в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 30 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України стосувалося положень закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що діяв протягом бюджетного 2007 року.
Колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону, з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати з дня набрання чинності Рішенням КС України, тобто з 09.07.2007 року і по 31.12.2007 року.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - зміні в частині визначення періоду, за який підлягає стягненню доплата до пенсії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області - задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2008 року - змінити.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік з розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». В іншій частині позовних вимог відмовити.
В інший частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2008 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Постанова виготовлена в повному обсязі 07.07.2009 року.
Головуючий суддя:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21581/08 Головуючий у І інстанції - Островська О.О.
Суддя-доповідач Умнова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.
суддів: Романчук О.М., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі: Ярмоленко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області
- про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до ст.ст. 158, 160 КАС України, колегія суддів відкладає виготовлення мотивувальної частини постанови, оскільки виготовлення судового рішення в повному обсязі потребує часу та роз'яснює, що з повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 07.07.2009 року.
Керуючись ст.ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області - задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2008 року - змінити.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік з розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». В іншій частині позовних вимог відмовити.
В інший частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2008 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: