Справа № 361/86/16-ц

Провадження № 2/361/836/16

28.03.2016

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Шинкаря А.О.

при секретарі – Брейкіній Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом Публічного акціцонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначає, що 18 липня 2007 року між ВАТ «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 571, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 98 000,00 доларів США для придбання нерухомого майна.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки № 571 від 18.07.2007 року, згідно умов якого відповідач передав кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов’язання,  внаслідок чого станом на 14 грудня 2015 року утворилася заборгованість за кредитом та процентами на  загальну суму 90214,95 доларів США та пеня на суму 85322,52 грн.

У зв’язку  з наведеним позивач просить в порядку звернення стягнення на майно на підставі договору іпотеки № 571 від 18.07.2007 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 571 від 18.07.2007 року в сумі 90214,95 доларів США та 85322,52 грн, визнати за ПАТ «Фідобанк» право власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 52,3 кв.м, жилою площею 11,9 кв.м, вартістю 793 000 грн.

У судове засідання представник позивача не з’явився, повідомивши письмово про підтримання позовних вимог та розгляд справи в його відсутності

Відповідач у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялений належним чином – через оголошення у пресі, причин неявки не повідоми, тому суд за згодою позивача вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 18 липня 2007 року між ВАТ «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 571, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 98 000,00 доларів США для придбання нерухомого майна, кінцевим терміном повернення 16 липня 2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки № 571 від 18.07.2007 року, згідно умов якого відповідач передав банку в іпотеку належну йому на праві власності однокімнатну квартиру, загальною площею 52,3 кв.м, жилою площею 11,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3.

В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов’язання,  внаслідок чого станом на 14 грудня 2015 року утворилася заборгованість за

кредитом та процентами на  загальну суму 90214,95 доларів США та пеня на суму 85322,52 грн.

Згідно п. 2.2 договору іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем своїх зобов’язань по кредитному договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення та задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи, але не обмежуючись, відсотки, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, необхідні витрати на утримання предмета іпотеки, витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, а також компенсувати всі інші витрати, з вартості предмета іпотеки в порядку, встановленому Закном України «Про іпотеку». Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає у разі порушення іпотекодавцем будь-яких умов цього договору.

Згідно п. 2.4 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися іпотекодерждателем: у позасудовому порядку шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса. Спосіб звернення стягнення іпотекодержатель визначає самостійно в порядку та на умовах, визначеному чинним законодавством України.

Сторони домовилися, що у разі прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку таке стягнення може бути здійснено:

- шляхом його продажу відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» - іпотекодавець передає всі оригінальні примірники документів, що в установленому порядку підтверджують право власності на предмет іпотеки, технічну та іншу документацію іпотекодержателю для оформлення договору купівлі-продажу предмета іпотеки із покупцем;

- шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки відповідно до ст. 36-37 Закону України «Про іпотекеу» - в цьому випадку цей договір вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є

предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в п. 38 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 (надалі - Постанова),  у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Згідно із п. 39 Постанови, з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

З огляду на наведене та враховуючи, що позивач  не реалізував передбаченого договором  способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, а умовами договору про іпотеку сторонами не передбачено  можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності  на нього, суд вважає, що позивач не має права вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки вказаним шляхом, а тому відмовляє у задоволенні позову. Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-22 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціцонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: А. О. Шинкар