АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/1124/2016 Головуючий у першій інстанції Бандура І.С.

Категорія КК: ч. 2 ст. 121 Доповідач Корнієнко Т.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,

суддів - Новова С.О., Мосьондза І.А.,

секретаря судового засідання - Костюк А.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Льовочкіна А.О.,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження №12014100080010878 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 рокувідносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Терніка, Бахчисарайського району, АР Крим, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, а проживає за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року ОСОБА_3 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді 8 /восьми/ років 6 /місяців/ позбавлення волі.

Як встановлено судом першої інстанції, 04 грудня 2014 року, приблизно о 23 годині, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, находячись в АДРЕСА_1, спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_5, що спричинило смерть останнього.

Так, 04 грудня 2014 року, протягом дня ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого мешкання - в АДРЕСА_2, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розпивали спиртні напої. Цього ж вечора, приблизно о 23 годині, обвинувачений ОСОБА_3, продовжуючи знаходитись у вказаній квартирі, спровокував конфлікт з ОСОБА_5, в ході якого, відчуваючи до останнього раптово виниклу неприязнь, рукою, стиснутою в кулак, умисно наніс удар в область голови ОСОБА_5, від якого він впав на підлогу в квартирі. Після чого, ОСОБА_3, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5, взяв на кухні дерев'яну качалку та обмотавши її рушником, став наносити нею численні удари по голові, тулубу та верхніх кінцівках ОСОБА_5, від отримання яких останній помер.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 3466 у потерпілого ОСОБА_5 виявлено наступні ушкодження:

на голові: а) закрита черепно-мозкова травма: дві ділянки ссаднення на голові в тім'яно-потиличній ділянці справа та зліва; переломи кісток основи та склепіння черепу; нерівномірно виражені обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи на обох гемісферах великого мозку; б) садна та синці на голові; садна та синці на шиї;

на грудях та спині: а) закрита травма грудей та живота: 2 ділянка ссаднення на спині зліва в підлопатковій ділянці; переломи деяких ребер зліва по задній анатомічній лінії з ушкодженням пристінкової плеври, та по передній анатомічній лінії без ушкодження плеври; забої лівої легені; крововиливи в голівку, тіло та хвіст підшлункової залози; б) садна та синці на передній поверхні грудей; садна та синці на руках;

синці на сідницях; садна на правому стегні та синець на лівій гомілці. Враховуючи характер та зовнішній вигляд ушкоджень, забарвлення крововиливів та його інтенсивність в ділянках ушкоджень, дані судово-гістологічного дослідження (ступінь вираженості клітинної реакції в зонах ушкоджень) можливо вважати, що: вищевказані ушкодження утворились від дії тупого (тупих) предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, по механізму удару приблизно за 4-6 годин до настання смерті.

Ушкодження, які описані у висновку: комплекс котрих сформував закриту черепно-мозкову травму, закриту травму грудей та живота, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя) та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.

Смерть потерпілого ОСОБА_5 настала від поєднаної травми голови, грудей та живота з переломами кісток черепу, ребер, ушкодженням головного мозку, лівої легені, підшлункової залози, шоком та деструктивним набряком-набуханням головного мозку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Святошинського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року - без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26 квітня 2016 року задоволено касаційну скаргу захисника ОСОБА_2, скасовано ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження №12014100080010878 у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 в суді і вичерпні можливості їх отримання.

Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що підчас судового розгляду провадження не доведена винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення та не встановлено форму вини, мотив і мету вчиненого.

Так, висновки експертів №50 від 05 лютого 2015 року, №3466 від 26 січня 2015 року та акти судово-медичного дослідження №367/ц і №368/ц від 16 січня 2015 року, самі по собі та у сукупності з показаннями потерпілого ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_6 не підтверджують причетність обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинення злочину, оскільки останній проживав спільно з вбитим потерпілим ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_6, їх об'єднував спільний побут, а тому наявність відбитків пальців та рогових лусочок ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на речах та в приміщенні квартири є очевидною. Висновок експерта №3466 від 26 січня 2015 року підтверджує лише факт наявності у потерпілого ОСОБА_5 виявлених тілесних ушкоджень та не підтверджує факт нанесення йому цих тілесних ушкоджень саме обвинуваченим. Інші наявні в матеріалах провадження висновки експертів та акти судово-медичних досліджень, протокол огляду місця події і протокол проведення слідчого експерименту також не підтверджують причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому злочину, оскільки не містять конкретних даних підтвердження його винуватості.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового розгляду себе винним не визнав і його пояснення по суті обвинувачення підтверджуються свідком ОСОБА_6, зокрема, щодо словесного конфлікту між обвинуваченим і потерпілим ОСОБА_5, однак вказаний свідок не бачив і не чув звуки бійки з квартири. На думку захисника, в матеріалах провадження відсутні докази спростування показань обвинуваченого щодо його невинуватості.

Тому захисник вважає, що вирок суду ґрунтується на припущеннях та ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_2 за згодою обвинуваченого ОСОБА_3 змінив апеляційні вимоги і просив скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись, крім зазначеного в апеляційній скарзі, також на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягають в тому, що обвинувальний акт, вручений обвинуваченому, не відповідає за змістом тому обвинувальному акту, який міститься в матеріалах кримінального провадження і ньому відсутнє формулювання обвинувачення.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги з урахуванням зміни апеляційних вимог, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен місити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті /частини статті/ закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно положень ст.293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному і його захиснику.

Порівнюючи зміст обвинувального акту у кримінальному провадженні №12014100080010878 відносно ОСОБА_3, затвердженого прокурором Святошинського району міста Києва В.М.Паламарчуком 25.02.2015 року, який переданий до суду, з копією обвинувального акту, наданого захисником, яка вручена підозрюваному, встановлено, що у обвинувальному акті, який вручено ОСОБА_3, не викладено формулювання обвинувачення, крім того є розбіжності щодо розміру судових витрат на найменування експертиз. Обвинувальний акт, який надійшов до суду викладений на 4 сторінках, а згідно розписок підозрюваного та захисника, вони отримали копії обвинувального акту на 2 арк.

Зі змісту обвинувального акту №12014100080010878 від 25 лютого 2015 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України /а.с.3-5 т.1/, врученого підозрюваному, вбачається, що він містить у собі лише фактичні обставини вчиненого злочину, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, вказівку на підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та правову кваліфікацію його дій. Тобто, при складанні та врученні копії обвинувального акту підозрюваному, прокурором не було дотримано вимог ст.ст. 291, 293 КПК України, оскільки фактично копія направленого прокурором обвинувального акту до суду не була вручена підозрюваному ОСОБА_3 та його захиснику.

Залишивши поза увагою відсутність висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, суд першої інстанції ухвалив обвинувальний вирок, чим порушив вимоги положень ст. 370 КПК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, у тому числі і його право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнане незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 рокувідносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню. Відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК України та ст. 9 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання для виконання вимог ст. 314 КПК України.

При цьому, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому при новому розгляді місцевому суду належить з'ясувати усі фактичні обставини справи у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, та, перевіривши інші доводи, зазначені у поданій апеляційній скарзі, прийняти законне та обґрунтоване рішення, давши належну оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності.

Також, колегія суддів вважає за необхідне залишити без зміни обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 376, 404,405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року, яким ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді 8 /восьми/ років 6 /місяців/ позбавлення волі - скасувати.

Призначити у даному кримінальному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у виді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

КорнієнкоТ.Ю. Мосьондз І.А. Новов С.О.