П О С Т А Н О В А

іменем України

18 квітня 2016 року місто Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Гладій С.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_3 29 січня 2016 року о 7 годині, керуючи автомобілем «Тойота», держаний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі Київ - Чернігів (Броварське лісництво № 6) не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку (ожеледицю), внаслідок чого автомобіль занесло і він з'їхав у кювет, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу.

Таким чином водій ОСОБА_3 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ним п. 12.1 Правил дорожнього руху України, яке виразилося в не виборі безпечної швидкості руху та не врахуванні дорожньої обстановки (ожеледиці), без повного та всебічного з'ясування обставин справи і керувався виключно даними безпідставно складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, його письмовими поясненнями, які, як стверджує апелянт, підписані ним в шоковому стані.

При цьому ОСОБА_3 стверджує, що дорожньо-транспортна пригода за його участю, якій на даній ділянці дороги передувало ще три, сталася внаслідок неналежного утримання дороги, що підтверджується складеними інспекторами патрульної служби 29 січня 2016 року актом обстеження дорожніх умов, а також протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, відносно начальника Броварського шляхо-експлуатаційного управління ОСОБА_4, як на відповідальну особу, яка не забезпечила виконання правил, норм, стандартів при утримання автомобільних доріг.

Такі обставини, підтверджують те, що він, ОСОБА_3, був позбавлений об'єктивної можливості передбачити таку перешкоду на певній ділянці дороги, як ожеледицю, оскільки керував технічно справним автомобілем, коли дорога була сухою і температура повітря складала +2°, рухаючись зі швидкістю приблизно 65 - 70 км/год в темну пору доби. Зазначає, що коли він відчув раптову зміну дорожнього покриття (ожеледицю), то виконав екстрене гальмування, однак вже не мав технічної можливості зупинити автомобіль без з'їзду в кювет, в напрямку якого на узбіччі знаходився пень, який і став причиною того, що автомобіль перекинувся.

У зв'язку із цим, з огляду на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок неналежного утримання автомобільної дороги, а не порушення ним правил дорожнього руху, ОСОБА_3 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Вислухавши пояснення ОСОБА_3 в підтримку апеляційної скарги та ОСОБА_5 на його захист, дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення та долучені в апеляційному суді документи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_3 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортного засобу, ґрунтуються на доказах у справі, які були предметом перевірки та оцінки судом апеляційної інстанції також.

А саме, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 341931 від 29 січня 2016 року, ОСОБА_3 в цей день о 7 годині, керуючи автомобілем «Тойота», держаний номерний знак НОМЕР_1, на трасі Київ - Чернігів, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою.

У своїх письмових поясненнях від 29 січня 2016 року, даних безпосередньо на місці пригоди, ОСОБА_3 зазначав про те, що коли він рухався указаною трасою зі швидкістю 65-70 км/год, його автомобіль занесло в кювет. При цьому ОСОБА_3 вказував, що пригода сталася внаслідок слизької проїзної частини, ожеледиці.

Фактично такі ж пояснення надав ОСОБА_3 як в судах першої, так і апеляційної інстанції. Зокрема, він не заперечував події дорожньо-транспортної пригоди, однак стверджував, що вона сталася не з його вини, як водія, а внаслідок неналежного утримання проїзної частини, на якій була ожеледиця, що підтверджується актом обстеження дорожніх умов на місці скоєння ДТП від 29 січня 2016 року, що, на його думку, залишилося поза увагою суду.

Такі дані, які зафіксовані актом обстеження, були в розпорядженні суду першої інстанції, однак вони не свідчать про те, що водій ОСОБА_3, з огляду на пору року і відповідні погодні умови, що ймовірно могли призвести до ожеледиці, сутінкове освітлення та за відсутності зовнішнього освітлення проїзної частини відповідно до схеми дорожньо-транспортної пригоди, був позбавлений можливості вибрати безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, як цього вимагає п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

Твердження ОСОБА_3 про те, що він, при дозволеній швидкості 90 км/год, рухався зі швидкістю 65-70 км/год не вказують на її безпечність враховуючи умови недостатньої видимості на дорозі.

Аналогічним чином, з огляду на пору року і час доби та відповідні до них погодні умови, не є беззаперечними доводи ОСОБА_3 про те, що він не міг передбачити ожеледицю на певній ділянці дороги тому, що температура повітря складала +2°.

За наведених обставин дорожньо-транспортної пригоди висновки суду першої інстанції про те, що пригода сталася внаслідок недотримання водієм ОСОБА_3 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, яке виразилося в не виборі безпечної швидкості руху і не врахуванні дорожньої обстановки, є обґрунтованими та об'єктивно підтверджуються доказами в справі у їх сукупності.

Не спростовують правильності таких висновків суду доводи ОСОБА_3 про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок неналежного утримання автомобільної дороги, з посиланням на матеріали про притягнення начальника Броварського шляхо-експлуатаційного управління ОСОБА_4, як відповідальну особу, яка не забезпечила виконання правил, норм, стандартів при утримання автомобільних доріг, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, оскільки диспозиція указаної норми закону не передбачає причинно-наслідкового зв'язку таких дій зі спричиненням аварійної обстановки або пошкодженням транспортних засобів, напротивагу ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Кваліфікацію дій ОСОБА_4 ОСОБА_3 не заперечував, хоча був присутній 29 січня 2016 року при складенні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення саме за ч. 1 ст. 140 КУпАП, як і був обізнаний про винесення постанови про притягнення його за цим законом до відповідальності.

У зв'язку із цим, притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП не вказує на те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало неналежне утримання автомобільної дороги, а відтак не виключає відповідальності ОСОБА_3 за порушення Правил дорожнього руху України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не ґрунтуються на вимогах закону та задоволенню не підлягають.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП є правильною, а накладене на нього адміністративне стягнення в межах санкції указаного закону відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.

Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва  С.В. Гладій