справа № 22ц-1606/09                       Суддя першої інстанції: Спінчевська Н.А.

категорія 41                          Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

30 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Буренкової К.О.,

суддів:     Довжук Т.С.,

Лівінського І.В.,

при секретарі судового засідання Варміш О.С. ,

за участі:     позивачки ОСОБА_1,

      прокурора Брезіцького В.С .,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2009 року

за позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_1до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей адміністрації Ленінського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про усунення перешкод   в користуванні будинком та вселення ,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулись з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод   в користуванні будинком та вселення .

Позивачі зазначали, що ОСОБА_3 на праві власності належить 33/50 АДРЕСА_1. В даному будинку вони проживали з 1998 року разом з неповнолітнім ОСОБА_4 як члени сім ' ї відповідачки. Однак після розірвання шлюбу, відповідачка перешкоджає їм в користуванні цим будинком.

Посилаючись на викладене, позивачі просили суд вселити їх разом з неповнолітнім ОСОБА_4 у спірний будинок та зобов'язати відповідачку не перешкоджати в користуванні будинком.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2009 року позов задоволено. Постановлено вселити ОСОБА_2, ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_4 в житловий АДРЕСА_1. Крім того, суд зобов'язав ОСОБА_3 не перешкоджати позивачам користуватись спірним будинком.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що суд не розглянув вимоги щодо визначення порядку користування спірним будинком, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в  межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивачі зареєстровані в АДРЕСА_1  та постійно проживав в ньому як член сім ' ї наймача до 2004 року. Іншого житла вони не мають.

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 відповідачка перешкоджала позивачам користуватись спірним будинком. В зв'язку з чим, останні не змогли більше ввійти у будинок, хоча неодноразово намагалися це зробити.

Відповідно до положень ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням . Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням

Суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім доказам, які надали сторони та дійшов вірного висновку про те, що позивачі набули право користування спірним будинком на підставі ст. 156 ЖК України. А тому, суд обґрунтовано зобов'язав відповідачку не чинити перешкоди позивачам в користуванні спірним будинком , а також  вселив останніх разом з неповнолітнім ОСОБА_4 в спірний будинок.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не розглянув усіх позовних вимог, а саме щодо визначення порядку користування спірним будинком, є безпідставними, оскільки, як вбачається з позовної заяви, такої вимоги позивачі не заявляли. Не змінювали вони свої вимоги і під час розгляду справи.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України

Головуюча:                         Судді: