Справа № 22ц-1189/09                  Суддя першої інстанції: Димитров В.І.

категорія 46                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 травня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Варміш О.С.,

за участі:     позивача ОСОБА_1,

        відповідачки ОСОБА_2., її представника ОСОБА_4.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2009 року

за позовом

ОСОБА_1до  ОСОБА_2про поділ майна, набутого під час шлюбу , та

за позовом

ОСОБА_2до  ОСОБА_1про поділ майна, набутого під час шлюбу ,

в с т а н о в и л а :

В червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2. про визнання права власності на 1/2 частину АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вказана квартира придбана за їх спільні кошти під час знаходження у шлюбі.

В судовому засіданні позивач доповнив свої вимоги та просив суд розділити також рухоме майно, яке вони з відповідачкою придбали за спільні кошти, та виділити йому у власність майно загальною вартістю 25830 грн., а ОСОБА_2 - 26236 грн.

В вересні 2008 року ОСОБА_2звернулась з позовом до ОСОБА_1, в якому, посилаючись на те, що квартира була придбана за її особисті кошти, просила визнати за нею право власності на спірну квартиру та розділити спільно нажите майно.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2009 року позови сторін задоволено частково. Постановлено визнати право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2Також, суд виділив у власність ОСОБА_1 майно загальною вартістю 8145 грн., а ОСОБА_2. - 8121 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність рішення суду в частині вирішення спору щодо квартири, просив рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати право власності по 1/2 частини спірної квартири за ним та відповідачкою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в  межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, задовольняючи позов ОСОБА_2. в частині визнання за нею права власності на спірну квартиру , суд першої інстанції виходив з того, що квартира була придбана за власні кошти позивачки .

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального   права.

Так, судом встановлено, що сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі з 16 липня 2004 року. 23 липня того ж року на ім'я ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, в якій сторони проживали під час шлюбу.

В позовній заяві та під час розгляду справи в суді, ОСОБА_1 зазначав, що спірна квартира була придбана за 7000 доларів США, половину з яких дала його матір, а половину - батьки ОСОБА_2.

В запереченнях на позов ОСОБА_2підтвердила, що спірна квартира була придбана за 7000 доларів США. Однак при цьому пояснила, що вказані гроші належали її батькам та їй особисто.

Разом з тим, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, ОСОБА_2не надала суду належних доказів того, що на придбання квартири було використано лише її особисті гроші.

За таких обставин та з урахуванням положень ст.ст. 60, 61 СК України, колегія суддів вважає, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, як майно набуте подружжям під час шлюбу.

Водночас, при вирішенні питання про розмір часток сторін у праві власності на спірну квартиру, відповідно до вимог ст. 70 СК України та враховуючи, що з ОСОБА_2. залишилась  проживати дитина, розмір аліментів, які вона одержує, недостатній, а також те, що   спірна квартира є однокімнатною, ОСОБА_1 проживає разом зі своєю матір'ю,  колегія суддів вважає доцільним збільшити частку ОСОБА_2. та визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири, а за ОСОБА_1 - на 1/3 її частину.

В зв'язку з викладеним, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду в частині поділу квартири підлягає зміні.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2009 року змінити.

Визнати за ОСОБА_2право власності на 2/3 частини АДРЕСА_1, а за ОСОБА_1на 1/3 частину цієї квартири .

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуюча:                         Судді: